Головуючий суду 1 інстанції - Зорік М. В.

Доповідач - Медведєв А. М.

Справа № 434/4672/13-ц

Провадження № 22ц/782/1089/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Медведєва А. М.,

суддів: Заіки В. В., Пащенко Л. В.,

при секретарі - Івасенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 17 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ про визнання недійсними умов трудового контракту та додаткових умов до нього, скасування наказу про звільнення з підстав, визначених контрактом, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ про визнання недійсними умов трудового контракту та додаткових умов до нього, скасування наказу про звільнення з підстав, визначених контрактом, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, в якому просив суд: визнати недійсними додаткові підстави припинення контракту, викладені в підпунктах а), б), в), г), д), ж), з) п. 18 контракту з працівником № 700 від 05 вересня 2011 року укладеними між ним та Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» та доповнення до контракту № 1 від 03 лютого 2012 року і № 2 від 25 березня 2013 року; скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» № 910-ос від 28 травня 2013 року про його звільнення з роботи з посади начальника пасажирського поїзда Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» за п. 8 ст. 36 КЗпП України - за підставами, передбаченими контрактом; поновити його на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда резерву провідників Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» з 28 травня 2013 року; стягнути з Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 травня 2013 року по день поновлення на роботі, а також стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, посилаючись на те, що додаткові підстави для дострокового розірвання контракту, які перелічені у п. 18 (крім п. п. «е») додаткових угод до контракту № 1 і № 2 є незаконними, оскільки не передбачені законом, погіршують його правове положення у порівнянні з діючим законодавством, яке передбачає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. На включення у контракт зазначених додаткових умов для розірвання контракту не було його вільного волевиявлення. Відповідач примусив його до підписання додаткових умов, так як у іншому випадку він повинен був звільнитися за п. 6 ст. 36 КЗпП України. До такого виду відповідальності за невиконання умов контракту він був притягнутий за відсутності його вини в прийнятті та перевезенні «експрес-передачі» і законних підстав для звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Оскаржуваним рішенням Артемівського районного суду м. Луганська від 17 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 з рішенням суду не згодні, просять його скасувати і ухвалити нове рішення, яким поновити ОСОБА_2 тримісячний строк звернення до суду з позовом в частині визнання додаткових угод до контракту недійсними як такий, що пропущений з поважних причин; визнати недійсними додаткові підстави розірвання трудового контракту, які не передбачені чинним законодавством, викладені у підпунктах а), д) у редакції додаткової угоди № 2 від 25 березня 2013 року, б), г) пункту 18 контракту № 700 від 05 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця», доповненого підпунктами ж), з) додаткової угоди № 1 від 03 лютого 2012 року; визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» № 910-ос від 28 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 за п. 8 ст. 36 КЗпП України (на підставі, передбаченій контрактом); стягнути з Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 травня 2013 року по день поновлення на роботі, а також 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам і вимогам закону.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2011 року між Вагонним депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» та ОСОБА_2 було укладено контракт № 700, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконувати роботу начальника пасажирського поїзда, у тому числі забезпечувати виконання поїзною бригадою обов'язків, які покладені на неї інструкціями, правилами, розпорядженнями керівництва та наказами (а. с. 15-18).

Відповідно до п. 16 контракту зміни та доповнення до нього вносяться тільки за угодою сторін шляхом укладання додаткових угод, складених у письмовій формі, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Пунктом 18 контракту встановлені додаткові підстави припинення та розірвання контракту, які не передбачені чинним законодавством України.

03 лютого 2012 року та 25 березня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди (додаток № 1 та додаток № 2), якими доповнено контракт п. 18, який передбачає додаткові підстави припинення та розірвання контракту, які не передбачені чинним законодавством, а саме підпунктами: ж) прийняття до перевезення або перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень (Експрес-передач) з порушенням вимог Інструкції з надання таких послуг; з) допущення до посадки у вагон під час перевезення в міжнародному залізничному сполученні пасажирів без оформлення належним чином документів, необхідних для виїзду до держави прямування та держави за маршрутом слідування. Внесено зміни до п. п. а), д) п. 18 і викладено їх відповідно в наступній редакції: «перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі особисто або членами поїзної бригади»; «допущення порушення прикордонних та митних правил при перетині державного кордону України та кордону країни за маршрутом прямування поїзду» (а. с. 61, 63).

29 березня 2013 року позивач, а також провідники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були зняті з поїзда пасажирського № 311/312 «Луганськ-Москва» робітниками Федеральної служби РФ по контролю за оборотом наркотиків, у зв'язку з виявленням факту незаконного ввезення до РФ сильнодіючих ліків.

Внаслідок вжитих відповідачем заходів щодо перевірки вищевказаного факту було встановлено, що 28 березня 2013 року вагон № 4/16773 поїзда № 311/312 «Луганськ-Москва» обслуговували провідники пасажирського вагону ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під керівництвом начальника поїзда (пасажирського) ОСОБА_2 Згідно графіку роботи та відпочинку провідників пасажирських вагонів по ст. Луганськ чергував провідник ОСОБА_4 При відправленні поїзда зі станції Луганськ провідником ОСОБА_4 була отримана передача від чергового помічника начальника вокзалу Луганськ для перевезення до станції Москва. За провіз даної передачі провідник пасажирського вагону ОСОБА_4 отримав 200 грн.

04 квітня 2013 року ОСОБА_2 отримав від відповідача письмове повідомлення від 04 квітня 2013 року № 01/18-49 про те, що у зв'язку з порушенням позивачем умов контракту (приймання до перевезення або перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень (експрес-відправлень) з порушенням вимог інструкції про надання таких послуг) трудовий договір з ним буде розірваний, а позивач звільнений з роботи на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України та підпункту «ж» п. 18 вказаного контракту, через два тижні після ознайомлення з цим повідомленням (а. с. 69).

У зв'язку з вищевказаним фактом наказом відповідача № 910-ос від 28 травня 2013 року позивача було звільнено з роботи з 28 травня 2013 року на підставі п. п. ж) п. 18 додаткової угоди № 1 від 03 лютого 2012 року до контракту № 700 від 05 вересня 2011 року та п. 8 ст. 36 КЗпП України (а. с. 21).

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними умов трудового контракту та додаткових умов до нього, суд виходив з того, що передбачені контрактом додаткові підстави його розірвання не встановлюють нових дисциплінарних проступків (правопорушень) та не доповнюють їх перелік, що встановлений Постановою КМУ № 55 від 26 січня 1993 року. При цьому суд враховував, що передбачена контрактом додаткова умова його розірвання є взаємним волевиявленням сторін.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі , що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Таким чином, відсутність у Переліку порушень дисципліни (Додаток до Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту) такого проступку, як допущення прийняття до перевезення або перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень (Експрес-передач) з порушенням вимог інструкції з надання таких послуг, не може свідчити про невідповідність цієї умови контракту вимогам чинного законодавства України, а тому не може розглядатись як підстава для визнання недійсними цих умов контракту.

Доводи позивача про те, що додатковими угодами до контракту було змінено істотні умови його праці, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки встановлені додатковими угодами до контракту умови його розірвання були введені в дію не одностороннім розпорядженням відповідача, а за взаємною та двосторонньою згодою сторін.

Крім того, суд виходив з того, що встановлені додатковими угодами умови не можуть розглядатись як зміна істотних умов праці, оскільки як до так і після укладення вказаних додаткових угод позивач, як начальник поїзда, повинен був дотримуватись вимог п. 4.7 Інструкції начальника пасажирського поїзда та вимог Інструкції надання послуг з перевезення передач, а тому дійшов висновку, що посилання позивача про зміну істотних умов його праці є недоречними. При цьому, суд враховував, що сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови. Однак, невигідність передбачених додатковими угодами до контракту умов про додаткові підстави для розірвання контракту не може свідчити про погіршення умов праці позивача в порівнянні з тими, що передбачені чинним трудовим законодавством, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині задоволенню не підлягають.

Висновки суду в цій частині відповідають вимогам закону, матеріалам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в частині визнання недійсними умов трудового контракту та додаткових умов до нього, перелічених у додаткових угодах до контракту, судова колегія не вбачає.

При цьому судова колегія враховує, що заяви про укладення додаткових угод до контракту складались ОСОБА_2 власноручно і разом із додатковими угодами підписувались ним декілька разів, і до самого звільнення з роботи ним не ставилось питання про їх недійсність (а. с. 19, 20, 62, 64).

В той же час, висновки суду щодо законності звільнення позивача з роботи на підставі п. п. «ж» п. 18 додаткової угоди до контракту і п. 8 ст. 36 КЗпП України не відповідають вимогам закону і матеріалам справи з наступних підстав.

Так, п. п. «ж» п. 18 додаткової угоди № 1 від 03 лютого 2012 року до контракту № 700 від 05 вересня 2011 року (а. с. 19) передбачено додаткову підставу припинення та розірвання контракту з начальником поїзда (пасажирського), яка не передбачена чинним законодавством, а саме: «прийняття до перевезення або перевезення в пасажирських вагонах будь-яких відправлень (Експрес-передач) з порушенням вимог Інструкції з надання таких послуг».

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_2 в порушення п. п. «ж» п. 18 додаткової угоди до контракту особисто прийняв 28 березня 2013 року до перевезення і перевозив у пасажирському потязі сполученням Луганськ-Москва «Експрес-передачу», як і не містять відомостей про отримання ним грошових коштів за надання такої послуги та вилучення в нього працівниками поліції цієї передачі.

Зазначений факт був підтверджений і поясненнями свідка - провідника ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що пакет з передачею на Москву та 200 грн. за здійснення передачі він отримав 28 березня 2013 року у м. Луганську від чергового помічника начальника вокзалу. Зазначений пакет він поклав у робоче купе 4-го вагону, де пакет знаходився весь рейс, а 29 березня 2013 року пакет був вилучений у нього працівниками російської поліції (а. с. 67).

Із наказу (розпорядження) № 910-ос від 28 травня 2013 року про звільнення позивача з роботи (а. с. 21) видно, що ОСОБА_2 в порушення п. п. 10.3 та 10.4 посадової інструкції начальника поїзда не прийняв ніяких заходів по з'ясуванню законності перевезення та недопущення до перевезення «експрес-передачі» провідником ОСОБА_4 За таких обставин, судова колегія вважає, що невжиття позивачем таких заходів, в порушення своєї посадової інструкції, могло слугувати підставою для його звільнення за іншими пунктами контракту чи нормами КЗпП України, а не за п. п. «ж» п. 18 додаткової угоди до контракту, оскільки невжиття заходів по з'ясуванню законності перевезення та недопущення до перевезення «експрес-передачі» не є тотожними з незаконним прийняттям і перевезенням «експрес-передачі».

Висновок відповідача у наказі про звільнення про причетність ОСОБА_2 до прийняття і перевезення «експрес-передачі» не підтверджується беззаперечними доказами.

Висновки суду про законність звільнення позивача, які ґрунтуються на поясненнях чергового помічника начальника вокзалу ОСОБА_6 (а. с. 56), також не можуть бути прийняті до уваги, так як у судовому засіданні ОСОБА_6 в якості свідка допитаний не був, а тому цей доказ є недопустимим.

Пояснення самого ОСОБА_2 також не підтверджують його особисте прийняття до перевезення та перевезення «експрес-передачі», як і його причетність до цього (а. с. 68).

Не містить відомостей про факт прийняття до перевезення і перевезення ОСОБА_2 «експрес-передачі» і постанова слідчих органів Російської Федерації про закриття кримінального переслідування відносно ОСОБА_2 (а. с. 47-48).

Таким чином, судова колегія вважає, що наказ (розпорядження) начальника Вагонного депо Луганськ Державного підприємства «Донецька залізниця» № 910-ос від 28 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи на підставі п. п. «ж» п. 18 додаткової угоди № 1 від 03 лютого 2012 року до контракту № 700 від 05 вересня 2011 року та п. 8 ст. 36 КЗпП України є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач ОСОБА_2 - поновленню на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда резерву провідників Вагонного депо Луганськ ДП «Донецька залізниця» з 29 травня 2013 року зі стягненням з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29 травня 2013 року по 27 березня 2014 року в розмірі 45 095 грн. 10 коп.

У зв'язку з незаконним звільненням позивача з роботи на підставі ст. 237-1 КЗпП України підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, оскільки незаконне звільнення з ініціативи власника спричинило позивачу та його сім'ї втрати стійкого доходу у вигляді заробітної плати, у зв'язку з чим він був вимушений для утримання сім'ї шукати інше місце роботи та джерело доходів, що призвело до моральних страждань позивача, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому, виходячи із засад розумності і справедливості, судова колегія вважає, що стягненню у відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 підлягають лише 5 000 грн.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України судова колегія вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 17 лютого 2014 року змінити.

Скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення з підстав, визначених контрактом, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ про скасування наказу про звільнення з підстав, визначених контрактом, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 строк для звернення до суду з позовом як такий, що пропущений з поважних причин.

Визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) начальника Вагонного депо Луганськ Державного підприємства «Донецька залізниця» № 910-ос від 28 травня 2013 року про звільнення ОСОБА_2 за п. 8 ст. 36 КЗпП України (на підставі, передбаченій контрактом).

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника пасажирського поїзда резерву провідників Вагонного депо Луганськ Державного підприємства «Донецька залізниця» з 29 травня 2013 року.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 травня 2013 року по 27 березня 2014 року в розмірі 45 095 грн. 10 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Луганськ на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними умов трудового контракту, додаткових умов до нього відмовити за необґрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: