УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого Берзіньш B.C.
Суддів М"ясоєдової Т.М. Іващенко В.В. При секретарі Сафіній Ф.Ф., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Садового кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1», ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення зборів уповноважених садового кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» про виключення з кооперативу, поновлення у членах СК „ІНФОРМАЦІЯ_1" і визнання право користування та володіння земельною ділянкою, закріпленою за ОСОБА_2, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садового кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання незаконним рішення зборів уповноважених садового кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» про виключення з кооперативу і визнання права користування та володіння земельною ділянкою. В подальшому уточнив позовні вимоги та просив також поновити його у членах СК „ІНФОРМАЦІЯ_1" і визнати право користування та володіння земельною ділянкою, закріпленою за ОСОБА_2, усунути перешокоди у користуванні нею, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1991 року він був членом городнього товариства, яке в 1993 році було перетворено у СК «ІНФОРМАЦІЯ_1», обробляв земельну ділянку НОМЕР_1, сплачував членські внески. У зв'язку з бездіяльністю голови кооперативу щодо поліпшення матеріальної бази та проведення комунікацій з 1998 року він тимчасово припинив сплачувати внески, оскільки не міг повноцінно користуватися ділянкою. У серпні 2003 року він довідався, що його виключено з членів кооперативу за систематичну несплату членських внесків, земельна ділянка передана іншій особі. Вважає, що строк позовної давності пропущено за поважними причинами і просив поновити йому строк на подачу позовної заяви.
Рішенням суду від 26.05.2006р. та додатковим рішенням суду від 21.08.2006р. у позові відмовлено, вирішено питання про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову з тих підстав, що судом порушені норми матеріального права; має місце неповне дослідження обставин, які мають значення для справи; доказам дана неналежна правова оцінка; не прийнято до уваги той факт, що рішення про його виключення з кооперативу прийняте з порушенням процедури, передбаченої Статутом кооперативу.
В засіданні апеляційного суду представник СК «ІНФОРМАЦІЯ_1» та представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Справа № 22-ц-6840/2006р. Головуючий в 1 інстанції Мельник М.О.
Доповідач Берзіньш B.C.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був членом городнього товариства, офіційно земельна ділянка йому не виділялася; після реорганизації городнього товариства у садовий кооператив позивач не скористався своїм правом на вступ в члени СК; у наступному позивач не платив належні внески до СК, не займався освоєнням земельної ділянки, тому СК мав правові підстави виключити позивача із членів СК; оскільки позивач пропустив без поважних причин строк позовної давності щодо оскарження рішення зборів уповноважених СК від 03.05.1999 року, позовні вимоги не обгрунтовані.
Такі висновки суду зроблено по неповно з»ясованним обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.ст.71,75,76 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла до 01.01.2004 року, встановлено строк для захисту права три роки, зазначено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін і перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Суд першої інстанції зв"язує перебіг позовної давності із днем ухвалення рішення про виключення позивача із членів СК, тобто з 03.05.1999 року, що не відповідає вимогам закону стосовно позовної давності. Цей строк необхідно було обчислювати саме з моменту, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права. Аналогічні положення про перебіг строку позовної давності містить ст.261 ЦК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі відсутні докази того, що позивач був присутній на зборах уповноважених 03.05.1999 року або був повідомлений про те, що 03.05.1999 року на зборах уповноважених буде розглянуто питання про його виключення із членів СК, або є наступне повідомлення позивача з боку СК про його виключення з членів СК. В повідомленні(а.с.бб), на яке посилається представник СК «ІНФОРМАЦІЯ_1», не вказано, що воно адресоване позивачу по справі і що буде розглядатися питання відносно його членства.
Таким чином, правову оцінку спливу позовної давності необхідно було надати з урахуванням зазначених обставин, а також з урахуванням пояснень позивача про те, що йому стало відомо про виключення із членів СК тільки у серпні 2003 року.
У зв"язку із пропуском позивачем строку на оскарження рішення зборів уповноважених СК від 03.05.1999 року суд першої інстанції не перевіряв законність зазначеного рішення зборів уповноважених, посилаючись на те, що СК мав правові підстави виключити позивача із членів СК. Інші твердження суду стосуються правовідносин між позивачем і СК та є суперечливими; з одного боку суд зазначив, що позивач не скористався своїм правом на вступ до СК, з другого боку суд зазначив, що позивач не платив належні внески і не займався земельною ділянкою і що він правомірно включений із членів СК. Із змісту мотивувальної частини слідує, що фактично підставою відмови у позові був пропуск строку позовної давності.
Зазначені обставини свідчать про те, що відповідні висновки суду про те, що позивач не був членом СК і не має земельної ділянки у СК довільні, ні на чому не грунтуються.
При огляді оригіналів протоколів зборів уповноважених і членів СК у засіданні суду апеляційної інстанції було встановлено, що фактично відсутні відповідні рішення уповноважених або членів СК про розподіл земельних ділянок між членами СК, до протоколу зборів уповноважених членів СК від 03.05.1999 року не додано списку уповноважених, які приймали відповідні рішення; сам протокол не містить зазначення відносно кількості уповноважених, які брали участь у роботі зборів, та їх прізвищ; в протоколі відсутні результати голосування, тобто хто голосував „за", хто - „проти", хто -„утримався".
Приймаючи до уваги ці обставини, а також те, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у позові за спливом строку позовної давності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги по суті не розглянуті і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Згідно з п.5 ч.І ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги підлягають уточненню, оскільки по суті захист свого права на користування земельною ділянкою у СК позивач пов"язує із незаконним виділенням зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2, однак позовні вимоги у цій частині неконкретні. Неконкретність позовних вимог також перешкоджає перевірці усіх доводів позовної заяви.
Крім того, із матеріалів справи слідує, що позивач оспорює право користування земельною ділянкою НОМЕР_1, а ОСОБА_2 користується земельною ділянкою НОМЕР_2(а.с.32), що підтвердила також представник ОСОБА_2 у засіданні апеляційного суду. Кому виділена земельна ділянка НОМЕР_1 судом першої інстанції не встановлено, таким чином судом вирішено питання про права і обов»язки особи, яка не було залучена до участі у справі, що, відповідно до вимог п.4ч.1 ст.311 ЦПК України також є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд.
Оскільки скасовується основне рішення суду, підстави, передбачені ст.311 ЦПК України, є обов»язковими для скасування рішення суду, колегія на підставі ч.Зст.303 ЦПК України вважає можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги та скасувати і додаткове рішення суду від 21.08.2006р.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,311 Цивільного
процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сакського міськрайонного суду від 26 травня 2006 року і додаткове рішення того ж суду від 21 серпня 2006 року - скасувати з направленням справи на новий розгляд до Сакського міськрайонного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Судді: