Справа № 22-ц-6811/2006р. Головуючий в 1 інстанції Берещанський Ю.В
Доповідач Берзіньш B.C.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Берзіньш B.C. Суддів: Іващенко В.В.
М»ясоєдової Т.М.
при секретарі Сафіній Ф.Ф.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кореїзської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, Міністерство будівничої політики, архітектури та житлово-комунального господарства АР Крим про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними рішення ради, державного акту, договору купівлі-продажу земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кореїзської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим, Міністерство будівничої політики, архітектури та житлово-комунального господарства АР Крим про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання недійсними рішення 34 сесії Кореїзської селищної ради 4 скликання НОМЕР_1, визнання недійсним та скасування державного акту НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2., визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2. та ОСОБА_3 та стягнення з відповідачів судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 квітня 1999 року рішенням 11 сесії Кореізської селищної ради 23 скликання НОМЕР_3 йому було надано у власність для обслуговування житлового будинку земельну ділянку площею 0, 1018 га за адресою АДРЕСА_1 Також, 29 грудня 2004 року рішенням 34 сесії Кореїзської селищної ради 4 скликання НОМЕР_1 у. власність відповідачки ОСОБА_2. було надано земельну ділянку площею 0,0618 га за адресою АДРЕСА_2, на цю земельну ділянку вона отримала державний акт на право власності. Позивач вважає, що наданням земельної ділянки. ОСОБА_2. порушені його права як власника суміжної земельної ділянки у зв'язку з тим, що у власність ОСОБА_2 було надано дорогу загального користування, яка проходить по земельній ділянці відповідачки. Також, позивач вважає незаконним укладення між відповідачкою ОСОБА_2. та відповідачем ОСОБА_3 договору купівлі-продажу земельної ділянки у зв'язку з тим, що цим договором також порушено його права та законні інтереси.
Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали, та пояснили, що позивач не має права власності або користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 у зв'язку з чим його вимоги є безпідставними.
Представник третьої особи Республіканського комітету із земельних ресурсів АР Крим з приводу позовних вимог пояснила, що порушення законодавства при наданні земельної ділянки ОСОБА_2. не мали місця, рішення Кореізської селищної ради про надання земельної ділянки відповідачці та державний акт на право власності на земельну ділянку відповідають діючому законодавству. Докази того, що на наданій ОСОБА_2. земельній ділянці існує дорога загального використання, відсутні. Крім того, земельна ділянка позивачу ОСОБА_1 у власність або користування не надавалася.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 травня 2006 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення по суті спору, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки порушено його право на участь у розгляді справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не врахував положення ст.30 ЗК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованними, просить рішення суду залишити без змін.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1. підтримав доводи апеляційної скарги, пояснивши також, що про судове засідання 06.05.2006р. повідомлений не був.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, розглянувши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
Так ст.309ч.1п.1,4 ЦПК України передбачено, що неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
Постановлюючи оспорюване рішення, суд виходив з того, що позовні вимоги необгрунтовані, оскільки оскільки оспорюванним рішенням Кореїзскої селищної ради 4-го скликання НОМЕР_1 від 29.12.2004р. та укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки права позивача не порушено, так як у нього відсутні права власності або права користування земельною ділянкою, суміжною із ділянкою відповідачки. Такі висновки суду зроблено по неповно з»ясованним обставинам справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Так із матеріалів справи слідує, що позивач за договором купівлі-продажу від 12.10.1998р. купив у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру НОМЕР_4 домоволодіння під НОМЕР_4 АДРЕСА_3 (а.с.37). ОСОБА_4 на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 0,1018га за вказаною адресою на підставі державного акту НОМЕР_5(а.с.42).
Відповідно до ч.Іст.30 ЗК України в редакції 1992р., чинного на час укладення договору купівлі-продажу, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об»єктами переходить в розмірах, встановлених ст.67 цього Кодексу, і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено в договорі відчуження будівель.
На ці обставини посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, проте вони не були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції.
В підтвердження своїх висновків суд послався на ст. 116 чинного ЗК України і на те, що у ОСОБА_1 відсутній документ, що посвідчує його право на земельну ділянку. Проте, скасовуючи рішення Апеляційного суду АРК від 06.11.2005р. по цивільній справі за позовом про поділ спільно нажитого під час шлюбу майна, зокрема жилого будинку, і визначення порядку користування земельною ділянкою, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України зазначила, що виходячи із змісту ст.ст.13,14,41,55 Конституції України, якими гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови особі у судовому захисті таких прав. Аналогічний підхід щодо захисту прав землевласників (землекористувачів) міститься і у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата щодо відповідності Конституції України положень ст.92, п.6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005р.
Крім того, із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 був повідомлений про судове засідання 03.05.2006р. і в ньому участі не брав за станом здоров»я(а.с.48); в період з 28.04.2006р. по 10.05.2006р. знаходився на стаціонарному лікуванні в М.Дніпропетровську (а.с.70). Суд же в судовому засіданні 03.05.2006р., в порушення положень ст.74ч.4 ЦПК України, якими передбачено, що вручення судової повістки проводиться з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, відклав розгляд справи на 06.05.2006р., тобто через два дні, і повідомлення було направлене за Ялтинським адресом. Таким чином, доводи апелянта про неналежне його повідомлення про час і місце судового розгляду обгрунтовані.
Статтею з11ч.1 п.З ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого із осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303,309, 311 Цивільного процесуального кодексу України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06 травня 2006 року - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.