УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/54/12-ц Головуючий у 1-й інст. Адамович О.Й.

Категорія 79 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухна О.М.

суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.

з участю секретаря

судового засідання Трохимчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсним заповіту і договору довічного утримання, визнання права власності на частину житла і будівельні матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 12 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2010 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2012 року за заявою представника позивача, вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1

12 вересня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову, мотивуючи тим, що її право власності на дану квартиру не скасовано та не визнано недійсним, а тому ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2012 року про накладення арешту порушуються її права.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 12 березня 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву, з посиланням на порушення її права власності.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом і просила визнати частково недійсним заповіт і договір довічного утримання, визнати право власності на частину житла і будівельні матеріали.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 червня 2013 року, позов ОСОБА_3 була задоволено частково.

Визнано недійсним договір довічного утримання від 18 серпня 2006 року в частині передачі у власність ОСОБА_31/2 квартири АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_3 право власності на ? даної квартири.

В ході розгляду справи спірну квартиру було відчужено відповідачем ОСОБА_4 іншому відповідачу ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 28.02.2011 року, що стало підставою для застосування заходів забезпечення позову з метою захисту прав позивача, оскільки подальше відчуження спірної квартири утруднювало або робило неможливим виконання рішення суду.

При подачі заяви про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 посилалася на те, що вона є власником квартири, незважаючи на судові рішення по справі, а тому порушуються її права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що рішення суду по справі не виконано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст.154 цього Кодексу заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п., п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Аналіз зазначених правових норм і роз'яснення Пленуму Верховного Суду дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частинах 6, 7 статті 154 ЦПК України.

Згідно із п.3 ст.32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з

моменту такої реєстрації.

Право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації (ст.4 цього ж Закону).

Оскільки на даний час власність на 1/2 частину спірної квартири за рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 квітня 2013 року не зареєстрована за ОСОБА_3 у зв'язку із відчуженням квартири ОСОБА_2, скасування заходів забезпечення позову на даній стадії є передчасним і може призвести до подальшої зміни власника та утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у ухвалі.

Суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права , підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст.209, 307, 308, 312, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді