УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді - ШестаковоїН.В.
Суддів - КателінаВ.П.
- ЛетягіноїО.В.
При секретарі - Смаль О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства „Київ-Дніпропетровське МГШЗТ" про виплату заробітної платі, середнього заробітку, скасування наказу про догану і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 20.06 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ „Київ-Дніпропетровське МППЗТ", у якому просив зобов'язати відповідача виплатити затриману зарплату у вигляді донарахування премії та збільшення посадового окладу з відповідним збільшенням всіх обрахованих від нього виплат; зобов'язати відповідача виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати належних йому при звільненні сум; скасувати наказ НОМЕР_1 в частині оголошення йому догани; стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 30 його середніх заробітних плат.
Вимоги мотивовані тим, що він працював у Красноперекопській філії відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 підприємства, з 20.12.2001р. був переведений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2 підприємства. 11.08.2005р. звільнився з підприємства на підставі ч.Зст.38 КЗпП України у зв'язку з невиконанням законодавства про працю та умов колективного договору. На момент звільнення відповідачем не сплачені ОСОБА_1 недорахована премія і збільшений посадовий оклад, в зв'язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, що передбачені колективним договором.
Справа № 22-4945/2006 р. Головуючий у першій інстанції Зіньков В.І.
Доповідач Летягіна О.В.
Крім того, позивач вважає, що наказ Красноперекопської філії НОМЕР_1 про винесення позивачеві догани, є незаконним, тому що ВАТ „Київ-Дніпропетровське МППЗТ" не зазначило, в чому полягає провина позивача у невстановлені доплати за працю з важкими і шкідливими умовами праці складачів поїздів. ОСОБА_1 вважає свої права порушеними та також просить стягнути на його корить суму у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ВАТ „Київ-Дніпропетровське МППЗТ" на його користь заборгованість по зарплаті в розмірі 1255,35 грн., середній заробіток у розмірі 3888,36грн., у відшкодування моральної шкоди 500грн., а всього - 5643,71грн. В іншій частині позову - відмовлено.
На зазначене рішення, подана апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій він просить змінити рішення суду: донарахувати та стягнути з відповідача суми виплат, які обчислюються від збільшеного посадового окладу за квітень 2004р. - березень 2005р. в розмірі 5428,37 грн., або в розмірі 5305,01грн.; донарахувати та стягнути з відповідача суми премії за червень 2003р. в розмірі 437,69грн.; зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити позивачеві суми виплат, які проводились як середньомісячна заробітна плата, яка обчислювалась з включенням місяців, в яких судом збільшено нарахування оплати праці; збільшити розмір стягнення за період затримки остаточного розрахунку при звільнені та збільшити період стягнення з врахуванням подальшого збільшення посадового окладу відповідно до п.10 постанови КМУ №100; скасувати наказ про догану; збільшити розмір моральної шкоди відповідно до збільшення виплат: стягнути з відповідача на його користь 2000грн. у відшкодування моральної шкоди за безпідставне винесення догани; та 2000грн. у відшкодування моральної шкоди за ненадання щорічних відпусток.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимогі, суд виходив з того, що підлягають задоволенню тільки позовні вимоги в частині підвищення заробітної плати шляхом перегляду тарифних ставок і посадових окладів відповідно до зростання розміру мінімальної заробітної плати, законодавчо встановленої в Україні, зі збереженням міжпосадових, міжкваліфікаційних співвідношень у розмірі 1255гривеь 35 коп.
Крім того, суд визнав підлягаючим задоволенню позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3888 гривень 36 коп, а також стягненні 500 гривень в
Справа № 22-4945/2006 р. Головуючий у першій інстанції Зіньков В.І.
Доповідач Летягіна О.В.
відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовні вимоги суд визнав необгрунтованими.
З такими висновками суду погоджується колегія: суддів. Судом було встановлено, що ОСОБА_1, був прийнятий до Красноперекопського Міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту \МППЗТ\ на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1наказом НОМЕР_2. З 02.04.2001 року наказом НОМЕР_3 звільнений з посади та переведений до Відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» \ ВАТ КДМППЗТ на цю ж посаду. Наказом НОМЕР_4 ОСОБА_1 переведений на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно з наказом НОМЕР_5 ОСОБА_1 звільнився з роботи за ст.38 ч.З КЗпП України.
В своїй апеляційній скарзі апелянт вказує, що не згоден з рішенням суду в частині відмови в позові про нарахування премій та виплат, які обчислюються від збільшеного посадового окладу, у відмові вимог про скасування догани, а також не згоден з заниженням суми стягненої у відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, проаналізувавши вказані доводи апеляційної скарги, вважає їх необгрунтованими, так як судом ретельно були досліджені всі обставини по справи і надані сторонами докази, і зроблені обгрунтовані, на підставі норм матеріального права, висновки про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до п.1.1. положення про преміювання за основні результати господарської діяльності \додаток до колективного договора ВАТ КДМППЗТ \ передбачається, що премія нараховується за умовами: за наявності прибутку від оподаткування -10%; за виконання плану перевезення вантажів-10%; за скорочення дебіторської заборгованості ніжче рівня, що склався на початок поточного року-10%.
Пункт 2.3 Положення передбачає, що нарахування премії проводиться на посадовий оклад за фактично відпрацьований час та не може перевищувати 30%.
Судом було встановлено, що відповідно наданих відповідачем розрахунків позивачеві в період з 01.03.2003 року по 01.03.2005 рік нараховувалася щомісячно премія від 10 до 30%, крім випадків отримання ним догани.
Будь-яких доказів протилежного позивачем суду надано не було.
За таких обставин, колегія повністю згодна з висновком суду по цьому питанню, про те, що позивачу належним чином сплачувалася премія у відповідності з діючим положенням про преміювання.
Відносно законності висновків суду про відмову у скасуванні наказа про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді
догани, колегія суддів також згодна з висновками суду.
Справа № 22-4945/2006 р. Головуючий у першій інстанції Зіньков В.І.
Доповідач Летягіна О.В.
Позивач оскаржує наказ НОМЕР_1 відповідно до якого, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1, як голові атестаційної комісії було оголошено догану за несвоєчасне встановлення атестаційною комісією прав складачів поїздів на отримання доплати за важкі і шкідливі умови праці\а.с.25\, так як вважає що відсутня його провина в цьому.
Проте, відповідно до п.3.9. посадової інструкції ІНФОРМАЦІЯ_2 Красноперекопської філії ВАТ КД МППЗТ ІНФОРМАЦІЯ_2 керує роботою по атестації робочих місць, організує проведення інструментальних замірів і складання умов праці на робочих місцях, забеспечує щорічне складання переліку робіт з шкідливими умовами праці і конкретними доплатами за них для включення у колективний договір.
При цьому, було виявлено, що за результатами аналізу за 2-й квартал 2005 року були встановлени недоліки у складі встановленого штатним розкладлом фонду оплати праці: зокрема, складачам поїздів не нараховувалася доплата за роботу з важкими і шкідливими умовами праці, що не було своєчасно встановлено атестаційною комісією, яку очолював позивач.
На підставі вказаного, колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано прийшов до висновку, що на позивача правомірно в межах строку, і відповідно до порядку встановленого ст.149 КЗпП України, було накладено дисціплінарне стягнення в вигляді догани.
Наступним доводом апеляційної скарги є питання зі стягнення сум в відшкоджування моральної шкоди у неналежному розмірі, зокрема апелянт вважає необгрунтованою відмову в відшкодуванні моральної шкоди за ненадання йому щорічних відпусток.
Судом було встановлено, що дійсно на момент звільнення позивачу була виплачена компенсація за 122 дні невикористанної відпустки, що з урахуванням тривалості відпустки \31 день\ становить 4 роки без відпуски з 5 відпрацованих.
Однак, судом також було встановлено, що ОСОБА_1, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_2 підприємства був ознайомлений з щорічними графіками відпусток і попереджався про необхідність виходу в відпустку згідно з цим графіком. Але коли підходив час відпустки ОСОБА_1 ніяких заяв про надання відпустки не писав і в відпустку згідно з графіком не виходив.
Положеннями ст.79 КпПЗ України передбачається, що конкретний період надання щорічних відпусток в межах, встановлених графіком, узгоджуються між працівником та власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний повідомити працівника про час начала відпустки не пізніше , ніж за два тижні до встановленого графіком строку. Щорічні відпустки за другій та наступні
роки роботи можуть бути надані працівнику в будь-який час.
Справа № 22-4945/2006 р. Головуючий у першій інстанції Зіньков В.І.
Доповідач Летягіна О.В.
Приймаючи до уваги те, що відповідно до щорічних графіків відпусток, позивача було ознайомлено з графіками надання йому відпусток, однак останній, використовуючи свій службовий стан, правом на відпуску своєчасно не скористовався , колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано визначив отримання компенсації при звільненні, компенсацією його права на щорічні відпустки.
Доказів того, що він подавав заяви про надання відпусток чи заяви про компенсування йому відпустки в грошовому вираженні і йому їх не надали, позивач суду не представив.
Необгрунтованими колегія суддів вважає і інші доводи апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду законим та обгрунтованим і підстав для задоволення апеляційної скарги на знаходить.
Керуючись статтями 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2006 року - залишити без змін.
Справа № 22-4945/2006 р. Головуючий у першій інстанції Зіньков В.Г.
Доповідач Лєтягіна О.В.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.