УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за скаргою ОСОБА_1на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ніжньогірського районного управління юстиції від 14.02.2006 р. про закінчення виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від ЗО травня 2006 p., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 травня 2006 р. відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ніжньогірського районного управління юстиції від 14.02.2006 р. про закінчення виконавчого провадження.

В апеляційній скарзі йдеться про скасування ухвали суду, оскільки, на думку апелянта, питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що суд необгрунтовано не врахував зміст резолютивної частини судового рішення, згідно з яким на його користь з боржника підлягало стягненню майно в натуральному вигляді (яблука), котрі він, як стягувач і намагався отримати, але, замість цього, борг йому було відшкодовано у грошовому вигляді, до того ж, за вартістю яблук, значно нижчою, ніж реальна.

На погляд скаржника, це свідчить про фактичне невиконання судового рішення, а тому й неправомірність постанови про закінчення виконавчого провадження.

Заслухавши доповідача, пояснення заявника і представника боржника, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 січня 2003 р. «... при неможливості здійснити оплату в натуральному вигляді,- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 вартість яблук із розрахунку 89 коп. за 1 кг на загальну суму 6670 грн 55 коп» (л.с. 7).

Вказана сума перерахована на особистий рахунок стягувача, що підтверджується матеріалами справи (л.с.л.с. 36, 37) і не заперечується ОСОБА_1 .

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У сенсі вищевказаної норми матеріального закону належним слід визнати виконання, що прийняте кредитором.

Як вбачається з особистого рахунку заявника (л.с. 37), 22.03.2006 р. ОСОБА_1 на підставі власної заяви, як кредитор, прийняв виконання, що було здійснено в розмірі, встановленом вищевказаним судовим рішенням, тобто прийняв виконання в повному обсязі.

Зазначені обставини підтверджуються і поясненнями ОСОБА_1  в суді першої інстанції (л.с. 26).

Отже, виконання зобов'язання, повністю прийняте ОСОБА_1  як кредитором припиняє всі зобов'язання сторін і, у будь-якому випадку, свідчить про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги і такі суттєві обставини, як фактичну відмову ОСОБА_1 , який наполягав на видачі йому по 25% яблук тільки сортів «Превосходний», «Гольден», «Сіміренко», «Банан» і «Айдарет» (л.с. л.с. 10, 12), отримати яблука першого та вищого сортів, як то вказано в судовому рішенні (л.с. 7).

Не заперечує заявник і доводи боржника, що під час розгляду в суді скарги ОСОБА_1  на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, тобто 30 травня 2006 р. здійснити оплату в натуральному вигляді, як то вказано в судовому рішенні (л.с. 7-зв.),- вже було неможливо.

Зважаючи на наведене, слід врахувати і положення ст. 373 ЦПК України, у сенсі якої безпосередньою метою зміни способу і порядку виконання судового рішення є усунення обставин, що утруднюють виконання рішення.

Тому, якщо навіть і припустити, що на 30 травня 2006 р. судове рішення не було б виконано, спосіб, запропонований заявником, не тільки не сприяв би виконанню судового рішення, а, у зв'язку з вищевказаним і відсутністю на цей час спірного майна як у боржника, так і у інших осіб,- навпаки, унеможливлював би його виконання.

Таким чином, процесуальні підстави для скасування судового рішення повністю відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 319, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від ЗО травня 2006 р. відхилити і ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.