УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Шестакової Н.В.
Суддів: Кателіна В.П.
Летягіної О.В. При секретарі Войциховській Е.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 і Красномакської сільської ради про визнання права власності на жилий будинок та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і Красномакської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахчисарайського районного суду від 04 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Красномакської сільської ради про визнання права власності на жилий будинок, мотивуючи вимоги тим, що вони є спадкоємцями після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері - ОСОБА_5. ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом звернення з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору, а ОСОБА_2 фактично прийняв спадщину тому, що проживав з померлою на день її смерті в спадковому домоволодінні. Просили суд визнати за ними по 1\2 частці домоволодіння АДРЕСА_1
ОСОБА_2 в березні 2006 року збільшив позовні вимоги, заявивши позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_4, Красномакської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно у вигляді зазначеного жилого будинку, обґрунтовуючи вимоги тим, що він є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_5. в 2002 році, фактично прийняв спадщину, оскільки проживав з померлою на день її смерті в спадковому жилому будинку. Просив суд визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 і пояснив, що не підписував первісну позовну заяву разом з ОСОБА_1
Рішенням Бахчисарайського районного суду від 04 квітня 2006 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на жилий будинок АДРЕСА_1 Справа № 22-ц-7310\06 Головуючий в 1 інстанції Сокол B.C.
Доповідач Шестакова Н.В.
Бахчисарайського району. Право власності ОСОБА_5. на жилий будинок АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, як постановлене з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. При цьому вказує, що ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори у встановленому порядку із заявою про прийняття спадщини за заповітом, тому він прийняв спадкове майно за законом. Крім того, спірне домоволодіння в 1972 році було передано їй, і вона сплачувала позику за будинок.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони та представника позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 і відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5, прийняв спадщину, а ОСОБА_1 при наявності заповіту не може претендувати на спадщину за законом відносно жилого будинку.
Висновки суду суперечать нормам матеріального і процесуального права.
Як свідчать матеріали справи, відносно зазначеного жилого будинку на підставі рішення Красномакської сільської ради від 10 жовтня 1990 року було надане свідоцтво про належність будинку колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_5 (а.с.5). Правовстановлюючий документ про право власності ОСОБА_5. щодо зазначеного жилого будинку відсутній, що підтвердили сторони. Довідка БТІ про реєстрацію жилого будинку на ім"я ОСОБА_5 не може мати правового значення, оскільки ця реєстрація не може суперечити змісту документа, який встановлює право власності.
Як роз"яснив Верховний Суд України в правових позиціях, у справах про право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося на дату введення в дію Закону України „Про власність" (15 квітня 1991 року), слід виходити з того, що таке право мають члени двору, котрі на цю дату не втратили право на частку в зазначеному майні відповідно до чинної на той час ст.126 ЦК. їхнє право на це майно має визначатися на підставі законодавства, що було чинним на відповідний час (зокрема, частка в майні двору колишнього його члена - за правилами ст.123 ЦК, а на майно, набуте з 16 квітня 1991 року, - за законом „Про власність" та іншими нормами, що регулюють право власності).
Аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що по цій справі необхідно було первісно визначити частку померлої ОСОБА_5 у жилому будинку з залученням усіх осіб, які знаходилися у складі колгоспного двору на 15 квітня 1991 року, а потім вирішувати питання про права спадкоємців.
Крім того, при розгляді у судовому порядку вимоги про визнання права власності на жилий будинок за заповітом, суду необхідно було звернути увагу на помилку у заповіті стосовно прізвища померлої, і пропонувати зацікавленим особам вирішити питання про усунення цієї помилки у встановленому законом порядку. В іншому випадку не має правових підстав вважати, що цей заповіт укладений саме матір"ю ОСОБА_4
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, його право на спадкове майно за заповітом могло бути встановлено лише при встановленні факта прийняття спадщини в шестімісячний строк, як передбачено ст.549 ЦК України 1963 року, яка діяла на момент відкриття спадщини. Однак суд першої інстанції не вточнив позовні вимоги і не встановив зазначеного факту, як підстави щодо визнання права
Справа № 22-ц-7310\06 Головуючий в 1 інстанції Сокол B.C.
Доповідач Шестакова Н.В.
власності на спадкове майно, хоча у мотивувальній частині зазначив, що позивач своєчасно прийняв спадкове майно.
Відповідно ст.ЗОЗ ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Оскільки право померлої ОСОБА_5 щодо спірного майна не визначено, суд першої інстанції не визначив коло осіб, які мали право власності на жилий будинок на 15 квітня 1991 року, і не залучив їх до справи, а також не вточнив позовні вимоги сторін щодо права на спадкове майно, колегія суддів вважає, що необхідно вийти за межі оскарження зі скасуванням рішення суду і направленням справи на новий розгляд на підставі п.4 ч.І ст.311 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303,307,п.4 ч.І ст.311 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бахчисарайського районного суду від 04 квітня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Бахчисарайського районного суду.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців. Справа № 22-ц-7310\06 Головуючий в 1 інстанції Сокол B.C. Доповідач Шестакова Н.В.