22-ц/775/10981/2013

2-625/11

Категорія 30

головуючий в I інстанції Зайченко С.В.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.

при секретарі Бакунець Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс» Степанова Олексія Юрійовича на рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 25 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року ТОВ «АВ Сервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення збитків. Свої вимоги обґрунтували тим, що 16 березня 2007 року між ТОВ «АВ Сервіс» в особі генерального директора ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 391,9 кв. м. Вартість продажу склала 247 000,00 грн. Зазначене приміщення належало ТОВ «АВ Сервіс» на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03 березня 2007 року Горлівської міською радою відповідно до рішення №260 від 02 березня 2007 року. Вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 не мав повноважень на укладання зазначеного договору від імені товариства, питання продажу даного приміщення не розглядалось на генеральних зборах товариства, фактично даний договір є недійним. Крім того, на час підпису договору кошти за продаж від ОСОБА_3 фактично отримані не були, що протирічить п. 3 зазначеного договору. А ОСОБА_3 в свою чергу продав матері ОСОБА_2, але за більшу ціну на 60 304,00 грн. Отже, фактична вартість приміщення була навмисно занижена на 60 304,00 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь суму збитків в розмірі 60 304,00 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 25 вересня 2013 року позовні вимоги ТОВ «АВ Сервіс» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення збитків залишено без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням арбітражний керуючий ТОВ «АВ Сервіс» Степанов О.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що рішеннями суду першої та апеляційної інстанції встановлено протиправне відчуження нерухомого майна ТОВ «АВ Сервіс» особами, які не мали право на його відчуження. Зазначені обставини свідчать про наявність зловмисної домовленості відповідачів щодо протиправного відчуження зазначеного майна, яке на теперішній час не повернуто належному власнику ТОВ «АВ Сервіс».

В засіданні апеляційного суду представник ТОВ «АВ Сервіс» Бондарчук В.В., діючий на підставі довіреності (а.с.144), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 142), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до телефонограми № 3347 (а.с. 130) та через представника ОСОБА_5, діючого на підставі договору відповідно до розписки (а.с. 122, 129), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав, передбачених ст. 232 ЦК України для відшкодування збитків судом встановлено не було, доказів, які б підтверджували зловмисну домовленість відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при укладанні спірного договору позивачем до суду не надано.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитися.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 10 січня 2013 року вищезазначений договір купівлі-продажу визнано недійсним відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме відсутність в момент продажу спірного нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 391,9 кв. м., повноважень у ОСОБА_2 Рішення суду у даній частині набуло чинності (а.с.70-74).

Зазначені обставини сторонами не спростовуються та не підлягають доказуванню відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Посилаючись на те, що відповідачі внаслідок зловмисної домовленості уклали договір купівлі-продажу приміщення, позивач просив саме з підстав передбачених ст. 232 ЦК України стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму збитків (а.с.1-3).

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Так, відповідно до змісту договору купівлі-продажу від 16 березня 2007 року, між ТОВ «АВ Сервіс» у особі генерального директора ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 391,9 кв. м. Вартість продажу склала 247 000 грн. Зазначене приміщення належало ТОВ «АВ Сервіс» на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03 березня 2007 року Горлівською міською радою відповідно рішення №260 від 02 березня 2007 року.

Отже, суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону увагу звернув та врахував, що для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, правильно виходив із того, що наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про зловмисну домовленість між відповідачами, а відтак відсутні й підстави для відшкодування збитків за ст. 232 ЦК України.

Клопотання представника апелянта про дослідження нових доказів, а саме рішення Господарського суду Донецької області про визнання недійсними рішення загальних зборів, викладених у протоколі № 2/06 від 23 грудня 2011 року ТОВ «АВ Сервіс», постанови від 31 жовтня 2012 року про порушення кримінальної справи з фактом підроблення відносно відповідача ОСОБА_6, постанову про виїмку від 15 листопада 2010 року, копію свідоцтва про зміну імені ОСОБА_6 на ОСОБА_2 та довідку про результати інвентаризації основних засобів станом на 22 жовтня 2012 року (а.с. 121-124, 137-140), задоволено апеляційним судом, оскільки позивач був позбавлений можливості надати такі докази в суді першої інстанції, тобто з поважних причин, що відповідає положенням частини другої статі 303 ЦПК України, однак не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

ТОВ "АВ Сервіс" змінило предмет позову та просили витребувати майно з чужого незаконного володіння (а.с. 82).

Ухвалою суду першої інстанції від 11 вересня 2013 року (а.с. 99) повернуто позов про зміну предмета позову, яка в апеляційному порядку не оскаржена, та предметом перегляду не була (ст.303 ЦПК України).

Отже, позивач не довів наявність збитків, напроти рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 липня 2013 року встановлено, що по угоді ОСОБА_3 сплатив ТОВ "АВ Сервіс" визначену в договорі купівлі-продажу від 16 березня 2007 року в розмірі 247 000,00 грн. (а.с. 71) та ТОВ "АВ Сервіс" взагалі не позбавлений можливості пред'явлення віндикаційного позову щодо приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 391,9 кв. м.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зловмисної домовленості, чим спричинено позивачу збитки в розмірі 60 304,00 грн. є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції у відповідності до норм ЦПК дав належну правову оцінку та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

А тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс» Степанова Олексія Юрійовича відхилити.

Рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: