22-ц/775/11075/2013
254/178/13-ц
Категорія 27
головуючий в I інстанції Заборський В.О.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.
при секретарі Щербюк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2013 року позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтували тим, що 21 грудня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Пролетарське відділення №5404 м. Донецька, яку згідно з Постановою Правління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №425 від 22 вересня 2010 року реорганізовано шляхом перетворення у територіально відокремлене без балансове відділення № 10004/043, та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 156 300,00 грн. строком на 72 місяці, з терміном кінцевого погашення не пізніше 20 грудня 2013 року, за умови сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних. З метою забезпечення зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу від 21 грудня 2007 року та договір поруки від 21 грудня 2007 року, який укладений між ОСОБА_3 банком та ОСОБА_2, договір поруки від 18 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_1, банком та ОСОБА_2 Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконує, внаслідок чого станом на 20 грудня 2012 року утворилась заборгованість в розмірі 252 574,05 грн., у тому числі 120 422,90 грн. - непогашена заборгованість за основним зобов'язанням по тілу кредиту, 132 151,15 грн. - нарахована пеня за період з 20 грудня 2009 року по 20 грудня 2012 року. Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на його користь заборгованість в сумі 252 574,05 грн., в тому числі 120 422,90 грн. - непогашена заборгованість за основним зобов'язанням за кредитом, 132 151,15 грн. - пеня з 20 грудня 2009 року по 20 грудня 2012 року та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № Н-А-220315591 від 21 грудня 2007 року, яка складається: 120 422,90 грн. - непогашена заборгованість за основним зобов'язанням по тілу кредиту, 132 151,15 грн. - нарахована пеня за період з 20 грудня 2009 року по 20 грудня 2012 року, а всього 252 574,05 грн. Також стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором № Н-А-220315591 від 21 грудня 2007 року, яка складається: 120 422,90 грн. - непогашена заборгованість за основним зобов'язанням по тілу кредиту, 132 151,15 грн. - нарахована пеня за період з 20 грудня 2009 року по 20 грудня 2012 року, а всього 252 574,05 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 252 574,05 грн. В обґрунтування скарги зазначає, що до вимог про стягнення пені суд повинен був застосувати спеціальний строк позовної давності в один рік. Крім того, банк повинен був в позасудовому порядку в рахунок погашення заборгованості реалізувати наданий в заставу транспортний засіб, який неправомірно використовується банком для власних потреб. Позивачем не доведено отримання відповідачем кредитних коштів. Вважає, що у суду не було підстав для стягнення з нього в солідарному порядку заборгованості, оскільки договір поруки було припинено у зв'язку з не пред'явленням банком позову до поручителя протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов'язання (застосування права на повернення кредиту достроково).
В засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4, діючий за довіреністю (а.с. 67), не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися особисто (а.с.203), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В засідання апеляційного суду представник ПАТ «Державний ощадний банк України» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином особисто (а.с.67), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином особисто (а.с. 67), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №3560, зареєстрованою у відповідному порядку від 12 грудня 2013 року (а.с. 211), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором та договорами поруки суд виходив з того, що відповідачі не виконали своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором та договорами поруки. На вимоги Банку відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання, що підтверджено матеріалами справи.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині повністю можна погодитися.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Так, за положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.
З кредитного договору № Н-А-220315591 від 21 грудня 2007 року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, вбачається, що банк надав останньому кредит у розмірі 156 300,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18% річних на строк 72 місяця, з терміном остаточного погашення не пізніше 20 грудня 2013 року. Кредит наданий шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару, на підставі платіжного доручення позичальника, для здійснення оплати за автотранспортний засіб марки «KIA MAGENTIS GE» 2,0 легковий седан, 2007 року випуску, за договором купівлі-продажу №03 від 19 грудня 2007 року, укладений між позичальником та продавцем транспортного засобу (а.с.5-6).
Виконання банком зобов'язань підтверджується Меморіальним ордером № 60351 від 21 грудня 2007 року про перерахування оплати за автомобіль «KIA MAGENTIS GE» 2,0 в сумі 156 300,00 грн. згідно рахунку-фактурі №3 від 19 грудня 2007 року СПД ФО ОСОБА_6 (а.с.27). Крім того, самим боржником ОСОБА_2 кредитний договір на предмет безгрошовості не був оскаржений, тому доводи апеляційної скарги в частині неотримання Боржником грошових коштів за кредитним договором не обґрунтовані та спростовуються відповідними матеріалами справи, саме зазначеним Меморіальним ордером та фактичним отриманням Боржником автомобіля «KIA MAGENTIS GE».
21 грудня 2007 року для забезпечення виконання кредитного договору укладено Договір поруки №Н-А-220315591/1 між ОСОБА_3 (поручителем) з однією сторони та ВАТ «Державний ощадний банк України» з другої сторони, і ОСОБА_2 з третьої сторони, згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором №Н-А-220315591 від 21 грудня 2007 року в сумі 156 300,00 грн., відсоткам та пені, а також додатковими угодами до нього, що укладені або можуть бути укладені в майбутньому (а.с.21-24).
18 лютого 2010 року на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором укладено договір поруки №Н-А-220315591/2 між ОСОБА_1.(поручителем) з однієї сторони та ВАТ «Державний ощадний банк України» з другої сторони, і ОСОБА_2 з третьої сторони, згідно якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати солідарно в зазначеному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором №Н-А-220315591 від 21 грудня 2007 року в сумі 126 922,90 грн., відсоткам та пені (а.с.25-26).
Відповідачем ОСОБА_1 надані суду квитанції про сплату ним грошових сум по кредитному договору №Е-А-220315591 за ОСОБА_2 з 01 жовтня 2008 року по 01 лютого 2010 року, однак на той час він не був поручителем по кредитному договору ОСОБА_2
Згідно Акту прийому-передачі транспортного засобу від 21 вересня 2010 року, автомобіль марки «KIA MAGENTIS GE» 2,0 легковий седан, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_2, яким ОСОБА_1 керував і розпоряджався згідно генеральної довіреності від 23 лютого 2010 року, передано на зберігання до ВАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 (а.с.75).
Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору і договору поруки, є вичерпною. Підписавши договори відповідачі погодились з умовами надання кредиту.
Таким чином, волевиявлення відповідачів було направлено на отримання грошей. Відповідачі підтвердили свою згоду з умовами кредитного договору та договорів поруки і зобов'язались їх виконувати, засвідчивши це своїм підписом.
Тим самим, відповідачі вчинили правочин у письмовий формі, з умовами якого були ознайомлені.
Щодо доводів апеляційної скарги про реалізацію Банком наданого в заставу транспортного засобу, то такі доводи є необґрунтованими, оскільки це право, а не обов'язок Банку.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦПК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.
Банк звернувся з позовом до суду одночасно як до боржника, так і до поручителів 14 січня 2013 року.
30 грудня 2010 року за вих. №6466 ОСОБА_1, як поручителю, банком надіслана претензія щодо необхідності сплати заборгованості за кредитним договором № №Н-А-220315591 від 21 грудня 2007 року станом на 30 листопада 2010 року у сумі 21 090,00 грн., яка складається з простроченої заборгованості за основним зобов'язанням - 18 331,00 грн. і черговий платіж - 2 759,00 грн., тобто банком не висувались вимоги про дострокове погашення за кредитним договором.
Однак, незважаючи на це, відповідачами ніяких заходів щодо погашення заборгованості за договорами кредиту та поруки не вжито.
Заочним рішенням Краматорського міського суду від 13 серпня 2008 року з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року у сумі 165 926,91 грн. і судові витрати в сумі 1 689,27 грн. Зазначене рішення ухвалою Краматорського міського суду від 26 листопада 2010 року скасовано і 03 березня 2011 року ухвалою суду позов ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду (а.с.74).
Доводи апеляційної скарги щодо припинення договору поруки із ОСОБА_1 10 серпня 2010 року, тобто через 6 місяців після укладення даного договору поруки, у зв'язку з тим, що у 2008 році банк скористався своїм правом на дострокове стягнення кредиту із ОСОБА_2 є необґрунтованими, оскільки забезпечення кредитного договору порукою ОСОБА_1 виникло 18 лютого 2010 року на суму 126 922,90 грн., відсоткам та пені, вже після винесення заочного рішення, яке в подальшому було скасоване, а позов Банка залишений без розгляду.
Крім того, строк виконання за кредитним договором на момент звернення Банку до суду не наступив, оскільки відповідно до умов кредитного договору строк виконання зазначено по 20 грудня 2013 року включно, а з позовом Банк звернувся 14 січня 2013 року.
Тому, доводи апеляційної скарги щодо зменшення розміру збитків та неустойки у відповідності частини другої статті 616 ЦК України необґрунтовані, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо умисного, або з необережності сприяння Кредитора збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжиття заходів щодо їх зменшення.
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що актами цивільного законодавства України надано право сторонам договору самим обирати спосіб та порядок врегулювання спірних питань щодо виконання умов договору, зокрема тривалість позовної давності.
Відповідно до положень п. 7.7 кредитного договору сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України до трьох років для всіх грошових зобов'язань позичальника (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені, тощо), що передбачені умовами цього договору (а.с.5-6).
Строк користування кредитом з 21 грудня 2007 року по 20 грудня 2013 року (п. 1.2 кредитного договору).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Тому слід вважати, що 20 грудня 2013 року у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов кредитного договору.
Банк звернувся з позовом до суду 14 січня 2013 року (а.с.2), тобто до спливу трирічного строку позовної давності.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 20 грудня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 за основним зобов'язанням по тілу кредиту складає 120 422,90 грн. (а.с.13-14).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині стягнення пені за період з 20 грудня 2009 року по 20 грудня 2012 року в сумі 132 151,15 грн., то такі доводи є необґрунтованими, суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що такі вимоги підлягають задоволенню, що відповідає положенням пунктів 1.1 та 2.1 договору поруки від 18 лютого 2010 року оскільки сторони є вільними при укладанні договору та Поручитель ОСОБА_1, підписуючи договір поруки від 18 лютого 2010 року, зобов'язався перед Банком відповідати солідарно в зазначеному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником Зобов’язання за Кредитним договором № Н-А- 220315591 від 21 грудня 2007 року в сумі 126 922,90 грн. відсоткам та пені. Крім того, Кредитор має право вимагати від Поручителя нести повну відповідальність за Боржника по Зобов’язанню Боржника перед Кредитором згідно з умовами Кредитного договору № Н-А- 220315591 від 21 грудня 2007 року, відповідно до пункту 7.7. якого збільшено спеціальну позовну давність до трьох років, що відповідає положенням Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та є законним, обґрунтованим, по суті правильним і справедливим.
Судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, та предметом перегляду не було (ст.303 ЦПК України).
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає відхиленню із залишенням рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: