22-ц/775/11180/2013

250/17/13-ц

Категорія 23

Головуючий в I інстанції Бичков П.Ю.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 22 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Донецького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави Ясинуватської державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Ясинуватської районної ради, третя особа Донецьке обласне управління водних ресурсів, Державне управління екології та природних ресурсів про визнання недійсною угоди про зміну договору оренди водного об'єкту,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2013 року позивач Донецький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави Ясинуватської районної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Ясинуватської районної ради, третя особа Донецьке обласне управління водних ресурсів, Державне управління екології та природних ресурсів про визнання недійсною угоди про зміну договору оренди водного об'єкту. Свої вимоги обґрунтував тим, що 15 червня 2006 року між Ясинуватською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була укладена угода про зміну договору оренди водних об'єктів №13 від 20 червня 2001 року, щодо використання водного об'єкту, розташованого на них. Згідно умов зазначеної угоди Ясинуватська районна державна адміністрація передала в строкове платне користування водний об'єкт. Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Умови, строки і збір за оренду водних об'єктів визначаються в договорі оренди за згодою сторін. Угода від 15 червня 2006 року про зміну договору оренди водного об'єкту №13 від 20 червня 2001 року не відповідає вимогам ст. 51 Водного кодексу України в тій частині, що право водокористування на умовах оренди водного фонду оформлюється лише договором, також цей договір необхідно погодити з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Тобто порядок укладання договору оренди об'єкту водного фонду в даному випадку було порушено. Позивач просив суд з урахуванням уточнення позовних вимог визнати недійсною угоду про зміну договору оренди водних об'єктів №13 від 20 червня 2001 року, яку укладено між Ясинуватською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1, ОСОБА_3

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 22 жовтня 2013 року позовну заяву Донецького міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави Ясинуватської районної державної адміністрації Донецької області до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Ясинуватської районної ради, третя особа Донецьке обласне управління водних ресурсів, Державне управління екології та природних ресурсів про визнання недійсною угоди про зміну договору оренди водного об'єкту задоволено повністю. Визнано недійсною угоду від 15 червня 2006 року про зміну договору оренди водних об'єктів №13 від 20 червня 2001 року, яку укладено між Ясинуватською районною радою та ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що укладена угода відповідає вимогам ст. 51 Водного кодексу України в редакції, чинній на момент укладання цієї угоди. Крім того, суд дійшов помилкового висновку, що повноваження щодо розпорядження водними об'єктами надані районним та міським радам лише строком на 5 років. Просив застосувати строк позовної даності, оскільки позов подано через сім років після підписання спірної угоди.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник за договором ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали, просили скаргу задовольнити.

В засідання апеляційного суду прокурор Донецької області Гайфулін О.О. проти доводів скарги заперечував, просив скаргу відхилити.

В засіданні апеляційного суду представник Ясинуватської районної ради Марченко В.А., діючий на підставі довіреності (а.с.136) проти доводів скарги заперечував ,просив скаргу відхилити.

В засідання апеляційного суду представник Донецького обласного управління водних ресурсів не з'явився, відповідно до розписки про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.140), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В засідання апеляційного суду представник Державного управління екології та природних ресурсів повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою №3451, зареєстрованою у відповідному порядку від 28 листопада 2013 року (а.с.141), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що угода від 15 червня 2006 року про зміну договору оренди водних об'єктів №13 від 20 червня 2001 року не відповідає вимогам ст. 51 Водного Кодексу України в тій частині, що право водокористування на умовах оренди водного фонду оформлюється лише договором, також цей договір необхідно погодити з державними органами охорони навколишнього середовища та водного господарства. Тобто порядок укладання договору було порушено.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитись.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до рішення від 15 червня 2001 року за № 24/ХІІ-ІІІ та договору оренди водних об'єктів від 20 червня 2001 року за №13 Ясинуватська районна рада передала ОСОБА_3 в оренду водний об'єкт місцевого значення, площею водного дзеркала 4,4 га, розташованого в с. Новоселівка-3 Новоселівської сільської ради для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції, організації платного спортивного любительського рибальства строком до 01 червня 2016 року.

Рішенням Ясинуватської районної ради від 09 червня 2006 року за № 23/3-V вносяться зміни до договору оренди №13 від 20 червня 2001 року про введення нового орендаря ОСОБА_1

15 червня 2006 року між Ясинуватською районною радою та ОСОБА_1, ОСОБА_3 було укладено угоду про зміну договору оренди водних об'єктів №13 від 20 червня 2001 року у зв'язку з введенням орендаря ОСОБА_1

Статтею 6 Водного кодексу України передбачено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Український народ здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Повноваження органів виконавчої влади встановлено Конституцією України, кодексами, іншими законами та підзаконними актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ст. 14 Водного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до листа начальника Донецького обласного управління водних ресурсів від 30 листопада 2012 року за № 04-2623 водні об'єкти Ясинуватського району належать до басейнів річок Кривий Торець та Вовча (протоків рік Сіверський Донець та Дніпро другого порядку), які є водними об'єктами загальнодержавного значення.

Розпорядженням від 20 жовтня 2003 року №640 Донецької обласної державної адміністрації визнано право надання в оренди ставків, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення для риборозведення, виробництва сільськогосподарської та промислової продукції за райдержадміністраціями та виконавчими комітетами міських рад міст обласного значення.

Статтею 24 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», ст. 14 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено право Кабінету Міністрів України передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня.

У ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено вичерпний перелік повноважень адміністрації у сфері використання та розпорядження землями, природними ресурсами та не передбачено повноважень адміністрації щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

При цьому ч. 6 вказаної статті передбачено, що розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Отже, місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення відповідно до ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України лише за умови розмежування Кабінетом Міністрів України повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, що передбачено ч. 6 цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Кабінетом Міністрів України не здійснено розмежування повноважень у частині розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення між ним та місцевими державними адміністраціями, що дає підстави вважати дії місцевих органів виконавчої влади з таких питань неправомірними.

Положеннями п. 5 рішення Донецької обласної ради від 20 листопада 2003 року за № 4/12-323 «Про делегування повноважень по наданню водних об'єктів місцевого значення в тимчасове користування на умовах оренди» рішення Донецької обласної ради від 04 березня 1998 ркоу за № ХХ11/18-87 «Про делегування повноважень по наданню водних об'єктів місцевого значення в тимчасове користування на умовах оренди», яким було делеговано строком на 5 років районним та міським радам повноваження про укладання договорів оренди водних об'єктів місцевого значення на підставі рішень відповідних рад втратило чинність.

Відповідно до ст. 51 Водного Кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Угода від 15 червня 2006 року про зміну договору оренди водних об'єкту №13 від 20 червня 2001 року не була узгоджена з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Відповідно до положень статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, угода про зміну договору є правочином, на який розповсюджуються норми матеріального права щодо правових наслідків недодержання сторонами на момент вчинення правочину вимог закону.

Отже суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону увагу звернув та дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки угода від 15 червня 2006 року про зміну договору оренди водних об'єктів №13 від 20 червня 2001 року не відповідає вимогам ст. 51 Водного Кодексу України в тій частині, що право водокористування на умовах оренди водного фонду оформлюється лише договором, також цей договір необхідно погодити з державними органами охорони навколишнього середовища та водного господарства. Тобто порядок укладання договору було порушено.

Доводи апеляційної скарги щодо незастосування строків позовної давності судом першої інстанції є необгрунтованими з наступних підстав.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обгрунтованості рішення суду (стаття 303 ЦПК), то заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується лише за заявою сторонни у спорі, зробленою до винесення рішення.

Така заява в суді першої інстанції не подавалася апелянтом, не прибувши до судового засідання апелянт обрав для себе саме такий спосіб захисту своїх прав та обовязків, будучі повідомленим про час і місце ролзгляду справи.

Більш того, апеляційним судом з'ясовано, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер, про що складено актовий запис про смерть №287 (а.с.155), однак ці відомості не впливають на правильність висновків суду, оскільки судове рішення є законним і обґрунтованим та в цій частині в апеляційному порядку не було оскаржено, та предметом перегляду не було (ст.303 ЦПК України).

А тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 22 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: