22-ц/775/11345/2013
254/4075/13-ц
Категорія 30
Головуючий в I інстанції Тараньова В.С.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.
при секретарі Бакунець Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2013 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтував тим, що 31 серпня 2012 року приблизно о 11.10 год. відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault Logan», держаний номерний знак НОМЕР_2, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_3 та автомобілем «Porsche Cayenne», яким керував ОСОБА_4 Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька відповідач ОСОБА_2 визнаний винним за правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП. Внаслідок ДТП позивач зазнав значних збитків, а саме: проходження медичної експертизи 50,00 грн., проходження судово-медичної експертизи - 60,00 грн., поштові послуги за викликом відповідача ОСОБА_2 за огляд аварійного транспортного засобу - 24,48 грн., стоянка пошкодженого автомобілю - 1 800,00 грн., оренда автомобілю - 3 600,00 грн., а всього на суму 5 534,48 грн. Крім того, внаслідок ДТП позивачу завдано моральну шкоду. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 5 534,48 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 824,48 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. В частині позовних вимог щодо відшкодування ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 3 710,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 47 000,00 грн. ОСОБА_3 відмовлено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності здійснення таких витрат, як на стоянку пошкодженого автомобілю в розмірі 1 800,00 грн., поштових витрат в сумі 24,48 грн. та не надано доказів на підтвердження спричинення йому моральних страждань.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності (а.с. 56), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги (а.с.149-152) та просив її відхилити.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 31 серпня 2012 року о 11.35 год. у Будьонівському районі м. Донецька по вул. 230-ї Стрілецької Дивізії з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль позивача «Renault Logan» , держаний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні ушкодження, чим позивачу, як власнику зазначеного автомобіля спричинено матеріальну шкоду в сумі 1 824,48 грн. Виходячи з характеру та глибини моральних страждань, спричинених пошкодженням майна позивача суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитись.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.
Так, згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання , зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При вирішенні справи, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля «Рено Логан», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.115).
Власником автомобіля Рено Мастер, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_2 (а.с. 74-76, 105).
31 серпня 2012 року о 11.00 годині у Будьонівському районі м. Донецька по вулиці 230-ої Стрілеціької Дивізії за участю зазначених транспортних засобів сталася дорожньо-транспортна пригода саме з вини ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с.20).
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ ,у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 жовтня 2012 року визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення на нього у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с.20). Зазначена постанова набула законної сили 16 жовтня 2012 року. Згідно зазначеної постанови ОСОБА_2 визнав себе винним у скоєнні правопорушення.
Тому висновки суду першої інстанції щодо стягнення заподіяної матеріальної шкоди саме з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 є правильними.
Згідно з копією чеку №7734 від 03 вересня 2012 року на суму 24,48 грн. ОСОБА_3 витратив 24,48 грн. за відправку телеграми на адресу відповідача ОСОБА_2
Як вбачається з копії висновку експертного товарознавчого дослідження №387/8 від 17 вересня 2012 року розмір матеріального збитку за фактом ушкодження автомобілю «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті ДТП, з технічної точки зору складає 54 982,52 грн.
Відповідно до копії довідки ПП «КФ «Форум» №31/002 від 31 січня 2013 року, ОСОБА_3 дійсно працює з 01 жовтня 2010 року на підприємстві ПП «КФ «Форум» на посаді торгового представника та для робочої діяльності робітником використовується особистий транспортний засіб.
Згідно довідки від 12 вересня 2013 року ПП «КФ «Форум», в функціональні обов'язки торгових представників входить відвідування клієнтів у Донецьку та Донецькій області, з використанням особистого транспорту, у зв'язку з цим на роботу наймаються лише ті кандидати, які мають особистий автотранспорт та з вересня 2012 року по березень 2013 року ОСОБА_3 дійсно використовував для роботи автомобіль марки «ІЖ 21251», державний номерний знак НОМЕР_3.
Позивач ОСОБА_3 сплачував автостоянку автомобіля «Renault» на протязі періоду з вересня 2012 ркоу по лютий 2012 року, що підтверджено копіями товарних чеків від 31 серпня 2012 року, від 01 листопада 2012 року ,від 30 грудня 2012 року, від 04 січня 2012 року ,від 01 березня 2013 року на загальну суму 1 841,00 грн.
Згідно з копією висновку обласного наркологічного диспансеру м. Донецька №1801 від 31 серпня 2012 року, у ОСОБА_3 алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не виявлено.
Відповідно договору оренди №1 від 03 вересня 2012 року, укладеного у простій письмовій формі, згідно з яким ОСОБА_6 передав ОСОБА_3 автомобіль марки «ІЖ 21251», держаний номерний знак НОМЕР_3, на стоянку якого ОСОБА_3 також зазнав витрати в розмірі 1 800,00 грн., що також підтверджується відповідними квитанціями, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до заяви серії ВТМ № 079813, посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_6 підтвердив факт складання договору оренди легкового автомобілю від 03 вересня 2012 року між ним та ОСОБА_3 та вважає, що договір відбувся.
Із акту №2576 від 12 вересня 2012 року Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи вбачається, що у ОСОБА_3 будь-яких пошкоджень ні при зверненні за медичною допомогою, на при свідченні не виявлено.
Таким чином, суд дійшов до правильного висновку, щодо відшкодування позивачеві фактичних витрат вартості стоянки для орендованого автомобіля в розмірі 1 800,00 грн., поштових витрат - 24,48 грн., а всього 1 824,48 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного визначення розміру відшкодування неспроможні. Обраний позивачем спосіб відшкодування відповідає вимогам ст. 1192 ЦК, якою передбачене право потерпілого на вибір способу відшкодування, в тому числі і на відшкодування завданого збитку у повному розмірі.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Доводи апеляційної скарги щодо розміру моральної шкоди необґрунтовані, оскільки суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000,00 грн., виходячи з принципів розумності та справедливості з урахуванням всіх обставин по справі та матеріального стану відповідача відповідно до ст.. 23 ЦК України.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не ґрунтуються на вимогах закону, а тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: