УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Об грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В.

Суддів:                        Кателіна В.П.

Летягіної О.В. При секретарі   Войциховській Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні нежилим приміщенням, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи Білогірське державне житлово-господарське підприємство і Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації про розподіл майна

за апеляційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Білогірського районного суду від 03 травня 2006 року і за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Білогірського районного суду від 06 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, про усунення перешкод в користуванні нежилим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є співвласником квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_1; 22.07.1993 року квартира була приватизована, їх сім'я отримала технічний паспорт на квартиру і свідоцтво про приватизацію. Окрім квартири їм на праві приватної власності належить нежиле приміщення - сарай літер «Е», який знаходиться у дворі їх домоволодіння. Відповідачка, яка є сусідкою і співвласницею квартири НОМЕР_2 в будинкуАДРЕСА_1, самовільно розібрала стіну сараю та заклала стіну, прохід у стіні, чим повністю ізолювала частину їх сараю та користується частиною сараю як своєю, хоча за документами сарай є власністю позивачки і членів її сім"і.

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_3. про розподіл майна. Позов мотивований тим, що він разом із своєю дружиною є співвласниками квартири НОМЕР_3 в будинкуАДРЕСА_1.  При вселенні в будинок нежилим приміщенням був сарай літер «Е», яким раніше спільно користувалися попередні сусіди. Але ОСОБА_3 в ДЖКП отримав довідку, що він одноособово до приватизації користувався спірним сараєм, і тому сарай був включений до техпаспорту, а потім приватизований ОСОБА_3..Сім"я ОСОБА_3перешкоджає   користуватися сараєм літер «Е» , тому ОСОБА_6.

Справа  №   22-6556\06

Головуючий в 1 інстанції Бишов М.В.

Доповідач                      Шестакова Н.В.

просив суд розділити сарай літер «Е» по 1\2 частині між ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

Ухвалою суду (а.с.51) цивільні справи за зазначеними позовами були об"єднані.

Рішенням Білогірського районного суду від 3 травня 2006 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_6. задоволено. ОСОБА_3 зобов'язаний повернути ОСОБА_6. у користування 1\2 частину сараю літер «Е» по АДРЕСА_1 і сарай літер «Е» розділений шляхом закріплення за ОСОБА_6 та ОСОБА_3. по 1\2 частині сараю літер «Е».

Ухвалою суду від 06 червня 2996 року ОСОБА_3., ОСОБА_4. і ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення (а.с. 150).

Додатковим рішенням суду від 10 серпня 2006 року було вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с. 154).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення суду, як постановленого з порушенням вимог матеріального і процесуального закону. При цьому вказують, що суд помилково відмовив їм в позові, оскільки спірний сарай літер «Е» ніколи не перебував у спільному користуванні, він є їх власністю, і тому зобов'язання про передачу ОСОБА_6. 1\2 частки сараю є незаконним.

В апеляційні скарзі ОСОБА_3. просить також скасувати ухвалу суду від 06 червня 2006 року, посилаючись на те, що зазначена ухвала є формальною отпискою.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши доповідача, ОСОБА_6 . і ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції виходив з того, що сарай літ."Е" був дописаний у технічний паспорт квартири ОСОБА_1; цей сарай належить усім власникам квартир на підставі ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", тому ОСОБА_6 має право користуватися спірною побудовою; приймаючи до уваги рівні права сторін щодо користування сараєм літ."Е", необхідно розділити його між родинами сторін.

Висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Визначаючи статус спірної побудови, суд першої інстанції не з"ясував, чи є буд.АДРЕСА_1 багатоквартирним будинком, оскільки він містить тільки дві квартири. Крім того, суд невірно витлумачив зміст ст.10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", відповідно до якої квартири можуть бути приватизовані разом з належними до них господарськими спорудами та приміщеннями, що не виключає передачу у власність побудови, яка не віднесена до допоміжних приміщень всього будинку або до технічного обладнання або елементів зовнішнього благоустрію, є самостіним об"єктом і за своїм призначенням знаходиться у індивідуальному користуванні мешканців якої-небудь квартири.

Відповідно рішенню Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 року суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир, так і належних до будинків господарських споруд і приміщень; допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових   дій,   зокрема  створення   об'єднання      співвласників   багатоквартирного

Справа   №    22-6556\06              Головуючий в 1 інстанції Бишов М.В.

Доповідач       Шестакова Н.В.

будинку, вступу до нього. Разом з тим, щодо цих допоміжних приміщень діє   статус спільного майна, яке не підлягає розділу.

Судження суду про те, що технічний паспорт має необгрунтовані дописки про належність ОСОБА_1 побудови літ."Е", фактично є спірним, оскільки свідоцтво ОСОБА_3 про право власності на квартиру (а.с.42) також має дописку про належність ОСОБА_1 надвірних побудов без зазначення літерів; таку ж дописку має свідоцтво ОСОБА_2 (а.с.4 справи 2-1756 за 2005 рік). Зазначені правовстановлюючи документи ніким не оспорені і мають юридичну силу.

Суду необхідно було вточнити позовні вимоги обох сторін, залучити до справи орган приватизації і з"ясувати, чому і на якій підставі у свідоцтвах сторін є зазначені дописки і про що вони свідчать; чи є усі побудови, які віднесені до будинку, власністю усіх, або кожна родина одержала право власності щодо конкретніх об"єктів, якими вона користувалася.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду має суперечливі висновки. З одного боку суд зазначив, що сарай літ."Е" необхідно розділити між родинами сторін; з другого боку цей сарай розділено тільки між ОСОБА_3. і ОСОБА_6, що порушує процесуальне правило щодо обов"язкової співучасті у справі усіх співвласників. Інші члени сім"ї сторін, інтереси яких як співвласників квартир, зачіпаються при розгляді справи, не були залучені до справи як сторони, що є порушенням їх процесуального права і згідно із п.4 ст.ЗН ЦПК України є підставою скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.

Є суперечливою також резолютивна частина рішення, відносно якої спірна побудова розділена шляхом передачі часток побудови саме у користування. Між тим, позовні вимоги у цій частині зазначені як розділ побудови у натурі, а не передачу у користування ідеальної частини сараю. Крім того, виконання рішення у частині закріплення у користуванні сторін частин сараю без визначення їх конкретного розположення неможливе. Фактично суд першої інстанції не розглянув позовну вимогу про розділ побудови літ."Е", що також є підставою для скасувакння рішення з направленням справи на новий розгляд з урахуванням п.5 ч.І ст.311 ЦПК України.

Оскільки ухвала суду від 06 червня 2006 року і додаткове рішення від 10 серпня 2006 року не мають самостійного значення і витікають з аналізу змісту рішення суду, вони також підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.303,307,п.п.4,5 ч.І ст.311,312 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Білогірського районного суду від 03 травня 2006 року і апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Білогірського районного суду від 06 червня 2006 року задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду від 03 травня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Білогірського районного суду.

Ухвалу Білогірського районного суду від 06 червня  2006 року і додаткове

рішення того ж суду від 10 серпня 2006 року скасувати.  

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення  і може бути оскаржена в касаційному порядку  до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді:

Справа   №  22-6556/06

Доповідач                  Шестакова Н. В.