ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  42/183

24.06.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Паливно-енергетичний центр” м. Києва

про стягнення неустойки, ціна позову 250500 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Дубчак С.Є.,

від відповідача Дробах Я.Г.

СУТЬ СПОРУ:

у квітні 2008 року Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що на виконання умов укладеного між ним та відповідачем договору купівлі-продажу № 20/230-МТР від 26 травня 2003 р. відповідач передав йому пересувну компресорну станцію СД 18/251 на шасі КрАЗ 65053-02 виробництва ВАТ “Компресорний завод” м. Краснодар Російської Федерації вартістю 1670000 грн.

Після введення 30 березня 2005 р. указаної компресорної станції в експлуатацію вона неодноразово виходила з ладу і з 7 листопада 2006 р. не працює, оскільки вийшов з ладу двигун, про що відповідача було повідомлено листом № 3-3578 від 21 грудня 2006 р.

Посилаючись на те, що переданий відповідач товар є неналежної якості, позивач просив на підставі п. 7.2 вищевказаного договору стягнути з відповідача на свою користь 250500 грн. штрафу за поставку товару неналежної якості, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на перебіг строку позовної давності до часу звернення позивача в суд з указаним позовом.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами по справі договору № 20/230-МТР купівлі-продажу від 26 травня 2003 р. відповідач передав позивачу пересувну компресорну станцію СД 18/251 на шасі КрАЗ 65053-02 виробництва ВАТ “Компресорний завод” м. Краснодар Російської Федерації вартістю 1670000 грн.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями указаного договору, специфікації № 18 до цього договору.

Поясненнями позивача, які не заперечені відповідачем, актом про введення компресорної станції в експлуатацію від 30 березня 2005 р., актами рекламаціями від 3 червня, 26 грудня 2005, 23 березня, 19 травня, 7 листопада 2006 р., актами від 16 червня 2005 р., 2, 28 березня, 3 травня, 10 липня 2006 р., актом оцінки технічного стан двигуна від 20 грудня 2006 р. стверджується, що після введення 30 березня 2005 р. указаної компресорної станції в експлуатацію вона неодноразово виходила з ладу і з 7 листопада 2006 р. не працює, оскільки вийшов з ладу двигун.

Листом № 3-3578 від 21 грудня 2006 р. позивач повідомив відповідача про недоліки проданого товару.

Отже, про недоліки проданого відповідачем товару позивач повинен був дізнатися не пізніше 20 грудня 2006 р.

З матеріалів справи слідує, що в суд з указаним позовом позивач звернувся 11 квітня 2008 р., тобто з пропуском встановленого ч. 2 ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску зазначеного строку суду не надано.

За таких обставин у позові відповідно до вимог ст. 267 ЦК України слід відмовити з цих підстав.

Посилання позивача щодо дотримання строку звернення в суд з позовом є безпідставними.

Як вбачається з додаткової угоди № 2 до спірного договору від 19 лютого 2004 р., сторони домовилися, що позовна давність за даним договором стосовно оплати, кількості та якості товару встановлюється тривалістю в три роки.

Таким чином, у разі, коли заявлена позивачем матеріально-правова вимога стосувалася застосування правових наслідків передання товару неналежної якості, передбачених ст. 678 ЦК України, до цих вимог застосовувалася б позовна давність в три роки, а не один рік від дня виявлення недоліків як це передбачено п. 4 ч. 2 ст. 258, ст. 681 ЦК України.

Заявлені ж позивачем вимоги стосуються стягнення неустойки, строк позовної давності щодо яких, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, за домовленістю сторін збільшений не був.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                                     П.І.Паламар