Справа №256/1054/14ц
2/256/941/2014
РІШЕННЯ
Іменем України
28 березня 2014 р. Калінінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого - судді Гавриленка О.М.
при секретарі - Ткачі А.Г,
за участю представників сторін: з боку позивача - ОСОБА_1, з боку відповідача Соломатіна С.В. та з боку третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись до місцевого суду у лютому п.р. позивач просив стягнути 500000 грн. на відшкодування моральної шкоди з відповідача. Позовні вимоги обґрунтував тим, що у період роботи на підприємстві відповідача у 2013 р. він отримав виробничу травму, внаслідок якої йому було встановлено 30% втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності. Оскільки він перебував з відповідачем у трудових відносинах, вважає що саме підприємство повинно відповідати за спричинену йому моральну шкоду, яка полягає у наступному. Ушкодження здоров'я призвело до фізичного болю і душевних страждань перенесених позивачем, порушення його особистих немайнових прав. В результаті чого змінився його звичайний уклад життя, він тривалий час перебував в лікувальних закладах, а тому був позбавлений домашнього затишку та звичайної обстановки. Крім того зазначив, що його систематично турбують приступи сильної головної болі, постійний шум у вухах, дрижання кінцівок, через що він періодично звертається за допомогою до лікарів. Таким чином, травма спричинила тривалі зміни та вимушені порушення його звичайних життєвих зв'язків. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди також зазначав, що перенесені моральні страждання призвели до обмеження його життєдіяльності та втрати нормальних життєвих зв'язків. З посиланням на зазначене наполягав на задоволенні його позову у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та заперечував проти їх задоволення. Представник відповідача не заперечував щодо отримання позивачем травми саме на підприємстві у відповідача, разом з тим, вважав що вона сталась внаслідок виключно винних дій з боку позивача, але під час виконання останнім трудових обов'язків. Зазначені пояснення у повному обсязі підтверджені актами форми Н-1 та Н-5 за якими нещасний випадок що стався з ОСОБА_4 трапився внаслідок порушення останнім п.3.1.1. «Інструкції по охороні праці для прохідника горизонтальних виробок» за №7 та «Технологічного паспорту виробництва праці на доставочні роботи за допомогою підвісного локомотиву та маневрового пристрою по виробіткам блоку №10». Тобто на думку відповідача, оскільки вині дії з боку підприємства відсутні, то і відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди. Також просив урахувати рішення апеляційного суду Донецької області ухвалене між іншими сторонами, проте на думку відповідача за однакових обставин. За викладеним просив відмовити у позові.
Третя особа просила залишити вирішення спору на розсуд суду.
Перевіривши матеріли справи та заслухавши пояснення сторін, суд знаходить позовні вимоги ОСОБА_4 частково обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню за вимогами ст,ст 23, 1167 ЦК України, 237-1 КЗпП України.
Відповідно до яких, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Положеннями ч. 3 - 4 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду від 25.05.2001 р. та від 27.02.2009 р.), у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
До того ж Відповідно до Закону України "Про Охорону Праці», на підприємство покладено обов'язок забезпечити якісні та безпечні умови праці. Згідно статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Як встановлено у судовому засіданні, 10 липня 2012 р. за наказом № 158 к від 10.07.2012 р. позивач був прийнятий на роботу до ТОВ Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» підземним гірничим працівником 3 розряду, з повним підземним робочим днем в шахті, де він працює і по теперішній час (копія трудової книжки АХ №539661 долучена до матеріалів справи). Під час роботи у відповідача, а саме 28 квітня 2013 р, працюючи в 1 робочу зміну з ОСОБА_4 стався нещасний випадок, про що складено акт форми Н-5 та Н-1 та внаслідок якого він отримав ВЧМТ, забій головного мозку 1 ст, забійну рану чола, епісиндром.
Згідно до довідки МСЕК за № 230218 ОСОБА_4 встановлена 3 група інвалідності з втратою 30% працездатності внаслідок трудового каліцтва.
Відповідно до акту про проведення розслідування нещасного випадку на виробництві Н-5 та акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом Н-1 нещасний випадок 28.04.2013 р. стався за винних дій ОСОБА_4 та прохідника ОСОБА_5, внаслідок порушення ними «Інструкції по охороні праці для підземного горноробітника» та «Технологічного паспорту виробництва праці на доставочні роботи за допомогою підвісного локомотиву та маневрового пристрою по виробіткам блоку №10»
Наведені фактичні обставини справи підтверджені документально та ставити під сумніви їх вірогідність суд не убачає підстав.
За викладеним, суд знаходить доводи відповідача щодо відсутності з його боку винних дій у спричиненні ОСОБА_4 трудового каліцтва і як наслідок втрати ним 30% працездатності недоведеними. Так, з актів Н-1 та Н-5 на які посилається відповідач убачається, що винними у випадку спричинення трудового каліцтва ОСОБА_4 комісія визнала не його одноособово, а в тому числі іншу особу, робітника відповідача. Крім того суд враховує, що у відповідності до ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці" обов'язок належної організації охорони праці на підприємстві та забезпечення контролю за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці лежить на роботодавцеві. Тобто, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який являється підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Закон не забороняє стягнення з власника моральної шкоди при відсутності його вини, якщо мають місце юридичні факти, які є складовою обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
За цим, судом також не приймаються до уваги посилання відповідача про те, що ОСОБА_4 були сплачені страхові виплати через отримане трудове каліцтво, оскільки ці кошти не стосуються вимог позивача про відшкодування моральної шкоди та не були предметом розгляду у суді.
Таким чином, втративши частково працездатність на виробництві, позивач не в змозі у повній мірі виконувати ту чи іншу роботу, постійно повинен проходити курс лікування у зв'язку з професійною хворобою, обмежений в життєдіяльності та для організації свого життя повинен докладати додаткові зусилля для цього. А тому, встановлюючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує конкретні обставини справи, характер і ступінь моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із професійним захворюванням та трудовим каліцтвом, порушення нормального укладу його життя і приходить до висновку про задоволення позову про стягнення моральної шкоди. Доказами, на підставі яких суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування нещасного випадку Н-5, акт про нещасний випадок Н-1, акт про розслідування хронічного професійного захворювання, виписки з акту огляду МСЕК. Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку із ушкодженням його здоров'я та наявності у нього права на її відшкодування, внаслідок отриманого трудового каліцтва.
З урахуванням конкретних обставин справи, в тому числі вини ОСОБА_4 у настанні нещасного випадку на виробництві, беручи до уваги час, протягом якого позивач працював в шкідливих умовах, враховуючи стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, суд вважає справедливим та розумним розмір компенсації у відшкодуванні моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва позивачу визначити у сумі 10000 грн. які стягує на користь позивача, задовольнивши частково його позовні вимоги.
Керуючись ст,ст 10-11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4, частково задовольнивши його позовні вимоги.
Стягнути з ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» судовий збір у розмірі 229,4 грн. на користь держави.
Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення (чи з дня отримання його копії, але особою, яка приймала участь у розгляді справі, однак не була присутньою в судовому засіданні під час проголошення судового рішення).
Суддя -
28.03.2014