Єдиний унікальний номер 219/8060/2013-ц Номер провадження 22-ц/775/200/2014
Головуючий у 1 інстанції Погрібна Н.М.
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія - 19
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В., Космачевської Т.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Артемівської міської ради про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення мешканців, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2013 року були задоволені позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, третьої особи органу опіки та піклування Артемівської міської ради про стягнення боргу, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення мешканців. Зокрема , було стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 194 219,39 грн. В рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором було звернуто стягнення на предмет іпотеки : трикімнатну квартиру, загальною площею 66,84 кв. м., житловою площею 45,72 кв. м., розташованою за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного 17 вересня 2008 року шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження. Примусово виселено з цієї квартири відповідача ОСОБА_1 разом з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зобов'язано відповідача ОСОБА_1 передати позивачу - ПАТ "Укрсоцбанк" в особі повноважного представника трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі двостороннього акту приймання-передачі майна на період до реалізації на прилюдних торгах. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" судові витрати у сумі 2056,89 грн.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_2 та майнові поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплатили заборгованість за кредитним договором , порушили зобов'язання , а тому стягнув з них заборгованість у солідарному порядку та звернув стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, яка була придбана за рахунок кредитних коштів. Виселяючи з квартири ОСОБА_1 з малолітнім сином, суд виходив з того , що вона вселилась та була зареєстрована за адресою спірної квартири без згоди іпотекодержателя, в порушення встановленого законом порядку , а тому користувалась квартирою без законних підстав..
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового , яким слід відмовити у задоволенні позову . В обґрунтування доводів апеляційної скарги вона посилалась на те, що судом не досліджені всі докази по справі, порушені її права та права малолітньої дитини , оскільки вони виселені з квартири незаконно. Ні у неї, ні у дитини немає іншого житла для проживання окрім спірної квартири і судом не було прийнято до уваги висновок органу опіки та піклування з цього приводу. Також судом першої інстанції не було застосовано строк позовної давності до стягнення суми пені та штрафних санкцій в один рік оскільки позивач заявив вимоги до суду вже після спливу строку позовної давності 16.09.2013 року на що не звернув уваги суд . З вказаних підстав просила відмовити у позові.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримувала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати , у позові відмовити.
Відповідачі ОСОБА_2,ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились ,направили до суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю, рішення суду просили залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без зміни з таких підстав.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріальної і процесуального права.
Встановлено, що судом першої інстанції при розгляді справи таких порушень допущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
У відповідності з положеннями ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2008 р. між акціонерно- комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк", в особі Західного відділення, та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 193/17-55,за умовами якого банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 25000,00 дол. США зі сплатою 14,0 процентів річних з порядком погашення заборгованості згідно до графіку, визначеному у кредитному договору та кінцевим терміном погашення заборгованості до 10.09.2028 р. Відповідно до п. 1.2. договору кредиту кредит був наданий позичальнику на придбання нерухомого майна - квартири. Зобов'язання позивача за договором кредиту були виконані у повному обсязі, що підтверджує заява на видачу готівки № 193/11 від 17.09.2008 р. у сумі 25000,00 дол. США. Згідно з умовами п.1.1., п. 2.4.1., 3.3.7., 3.3.8. кредитного договору кредиту позичальник зобов'язався: 1) щомісяця до 15 числа сплачувати транші основної заборгованості у сумі 104,17 дол. США;2) щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Згідно п. 4.2. договору кредиту за прострочення строків сплати кредиту позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань, за кожний день прострочення зобов'язання. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором були укладені іпотечний договір № 1 від 17 вересня 2006 року . між позивачем, і відповідачем ОСОБА_2 та договори поруки - договір поруки № 1 від 17 вересня 2008 р. між позивачем та ОСОБА_2, який діяв як позичальник, ОСОБА_3, яка діяла як поручитель , договір поруки № 2 від 17.09.2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 , який діяв як позичальник, ОСОБА_1, яка діяла як поручитель Відповідно до пункту 1.1.договору іпотеки предметом іпотеки є трикімнатна квартира, загальною площею 66,84 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, укладеного і посвідченого 17 вересня 2008 року. Згідно п. 1.3. договору іпотеки вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 160106,10 грн.
З преамбул кредитного договору, договору іпотеки , договору поруки, № 1, № 2, паспортів ' відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 убачається, що на дату укладання вказаних договорів вони не були зареєстровані в квартирі, придбаній за рахунок кредитних коштів, за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п.2.1.4. Договору іпотеки, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався без письмової згоди іпотекодержателя , що оформляється додатковою угодою до іпотечного договору, не передавати предмет іпотеки у користування третім особам. Відповідно до п.п. 6.1, 6.3. договору іпотеки доповнення до нього мають вчинятися в письмовій формі та потребують нотаріального посвідчення. Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не звертались до позивача з клопотанням дозволити їм вселитися в квартиру разом з дитиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 і, відповідно, позивач такого дозволу їм не надавав. Зі сторінки 12 паспорта відповідача ОСОБА_1 убачається, що вона 10.12.2008 р. зареєструвала місце свого проживання в квартирі, що є предметом іпотеки. На час розгляду справи в квартирі, що є предметом іпотеки фактично мешкають дві особи: відповідачка ОСОБА_1, неповнолітній ОСОБА_4.
Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. договорів поруки № 1 і № 2 поручителі - ОСОБА_3, ОСОБА_1 зобов'язались солідарно відповідати за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором:сплачувати суми кредиту, процентів, комісій за використання кредиту та можливих штрафних санкцій у розмірі та на умовах визначених кредитним договором , а також зі сплати інших витрат щодо задоволення вимог кредитора. Згідно пункту 3.1. договорів поруки поручителі зобов'язалась протягом одного робочого дня від дати отримання повідомлення кредитора про невиконання позичальником зобов'язання забезпеченого порукою виконати його шляхом перерахування непогашеної суми боргу на рахунок кредитора. Згідно пункту 3.5.2. договорів поруки поручителі зобов'язались у разі невиконання забезпеченого порукою зобов'язання відповідати перед кредитором/позивачем разом з позичальником як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернено стягнення.
Оскільки ОСОБА_2 умови кредитного договору щодо сплати основного боргу і процентів не виконувались, банк вручив 11.10.2012 р. особисто відповідачу ОСОБА_2 лист-претензію № 49-01/487 від 11.10.2013 р. для нього і для передачі його матері - поручителю - ОСОБА_3 ..Відповідачу - ОСОБА_1 лист-претензія № 49-01/487 від 11.10.2013 р. направлений рекомендованою поштою і отриманий нею 23.10.2013 р., що засвідчує повідомлення про вручення поштового відправлення № 8451103269653. В указаному листі-претензії позивач виклав зміст порушень договору кредиту, запропонував усунути їх в тридцятиденний термін, попередив, що у разі не усунення порушення Договору кредиту банк зверне стягнення на предмет іпотеки. Також, в листі-претензії висунута вимога виселення мешканців у разі не усунення порушень умов кредитного договору..
З наданого банком розрахунку станом на 12.09.2013 р. убачається, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов'язаннь за кредитним договором у нього утворилась заборгованість на загальну суму 24 298.69 доларів .США, що за курсом НБУ на 12.09.2013 року (7.9930) становить 194 219.39 грн.
Вказані обставини підтверджуються як укладеними та підписаними договорами , їх умовами , даними про невиконання зобов'язання, листами - попередження на адресу відповідачів про наслідки невиконання зобов'язання та непогашення боргу в установлений строк , розрахунками заборгованості тощо
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного Кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином , судом обґрунтовано стягнута заборгованість за кредитним договором з боржника та поручителів у солідарному порядку .
Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що банком було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом про стягнення пені на що суд не звернув увагу та не прийняв усну заяву відповідачки ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності , оскільки як вбачається з розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредиту, розрахунку пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом вказані позиції обраховані за період з 11 вересня .2012 року по 16.08. 2013 року , тобто в межах строку позовної давності .( а.с. 41-48 )
Відповідно до пунктів 1.1, 1.5. договору іпотеки предмет іпотеки забезпечує виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором . а саме зобов'язань зі сплати суми кредиту, процентів, можливих сум неустойки (пені, штрафу), відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням та збитків завданих порушенням основного зобов'язання.
Згідно ст. 589 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку", п. 2.4.3. договору іпотеки , у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором , позивач має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п.п. 4.6.1.- 4.6.5. договору іпотеки банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки за своїм вибором будь-яким з передбачених законом способів, в тому числі на підставі рішення суду. Окрім того положеннями п. 4.6.1., 4.6.2. договору іпотеки передбачено , що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, визначений у судовому рішенні, в тому числі шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України " Про іпотеку ", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду, зокрема, зазначаються: заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації;- спосіб реалізації предмету іпотеки та початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ст.ст. 11,58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, передбаченому законом, залучає до оцінки суб'єкта оціночної діяльності.
Виходячи з наведеного , суд прийшов до правильного висновку про те. що не суперечить закону звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах, як з початковою ціною, що визначена за згодою сторін у п. 1.3. іпотечного договору в сумі 160106,10 грн., так і з початковою ціною, яка буде визначена суб'єктом оціночної діяльності у межах процедури виконавчого провадження..
Відповідно до абз. 4 частини 4 ст.9 Закону України "Про іпотеку», пункту 2.1.4. Договору іпотеки іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки у користування іншим особам. Частини 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», зокрема, передбачає,_що правочин щодо передачі іпотечного майна в користування третім особам без згоди іпотекодержателя є недійсним. Виходячи з положеннями ч. З ст. 12 Закону України «Про іпотеку» будь-який правочин відповідачки ОСОБА_1 щодо вселення разом з малолітньою дитиною в квартиру та подальшої її реєстрації , яка знаходиться в іпотеці без згоди іпотекодержателя є нікчемним. Згідно частини 1 ст. 215 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно ст. 46 Конституції України громадянин може бути примусово позбавлений житла лише на підставі закону та за рішенням суду.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 40 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно з ч. З ст. 109 Житлового кодексу УPCP, після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1 була попереджена про виселення та про передачу банку предмету іпотеки листом претензією від 11.10 2012року у якому банком було попереджено про сплату заборгованості у 30-ти денний строк , а у в іншому випадку банк пропонував протягом одного місяця звільнити квартиру - предмет іпотеки та передати його банку ( а.с. 40-42). Вказане попередження відповідачка отримала 23 жовтня 2013 року особисто ( а.с. 43 )
Оскільки жоден з відповідачів не погасив суму боргу та не задовольнив вимоги банку зазначених у листі- попередженні, у суду першої інстанції були законі підстави для задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру та виселення відповідачки з малолітньою дитиною з неї .
Апеляційний суд не вбачає порушення прав відповідачки у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачки разом з неповнолітньою дитиною , оскільки її вселення та подальша реєстрація в квартирі була здійснена з порушенням положень іпотечного договору та вимог закону , які передбачають на вселення згоду іпотекодержателя.
Виходячи з наведеного посилання апелянта на порушення її прав та прав дитини на спірну квартиру є непереконливими. Доказів про дозвіл іпотекодержателя на вселення та послідуючу її реєстрацію у квартирі з неповнолітньою дитиною вона не надала. У такому випадку не впливають на висновки суду посилання апелянта на відсутність іншого житла та скрутне матеріальне становище, внаслідок чого вона не може придбати собі іншу квартиру та на позицію органу опіки та піклування щодо їх виселення з квартири.
Судом повно та всебічно досліджені обставини справи , надані докази, яким дана правильна правова оцінка, вірно застосовано матеріальний закон.
Доводи скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і підстав для його скасування не вбачається
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Апеляційним судом на підставі звернення ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору до розгляду її апеляційної скарги,. то при постановленні ухвали суду після розгляду скарги , слід стягнути з ОСОБА_1 недоплачений судовий збір у сумі 141 ( сто сорок одна ) грн. 44 коп.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11 листопада 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення суду в сумі 141 ( сто сорок одна ) грн.. 44 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Судді: