Єдиний унікальний номер 259/8046/13-ц Номер провадження 22-ц/775/320/2014

Головуючий I інстанції Писанець Н.В.

Доповідач суддя Бугрим Л.М.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бугрим Л.М.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва А.В.

при секретарі Лавицькому Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «БТА БАНК» на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного банку «БТА Банк» до ОСОБА_1, який діє самостійно та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також ОСОБА_5 , яка діє самостійно та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, третя особа: відділ опіки та піклування Кіровської районної у м. Донецьку ради, про виселення, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року публічному акціонерному товариству «БТА БАНК» ( далі банк ) року було відмовлено у позові до ОСОБА_7 , який діє самостійно та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, а також ОСОБА_5, яка діє самостійно та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8. про виселення з квартири.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що спірна квартира знаходиться в іпотеці, а вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки банком не заявлялось , тому відсутні підстави для виселення відповідачів. Окрім того , суд враховував те, що виселення може відбутись лише у випадку дотримання позивачем спеціальної процедури , зокрема направлення банком на адресу відповідачів письмової вимоги передбаченої ст.. 35 Законом України « Про іпотеку « та доказів про належне повідомлення про отримання такої вимоги відповідачами. Доказів про те, що банком були виконанні зазначені вимоги закону суду надані не були.

На вказане рішення суду банком була подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк посилався на те. що судом дана невірна оцінка наданим доказам , не враховано , що заборгованість за кредитним договором була вже стягнута з відповідача на підставі рішення , яке знаходиться на примусовому виконанні в державній виконавчій службі і в рамках виконавчого провадження виникла необхідність виселити відповідачів разом з неповнолітніми дітьми. Неповнолітні діти відповідачів були прописані в квартирі у порушення п. 2.2.12 договору іпотеки. Відповідно до вимог ч.1 ст. 52 Закону України « Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні . примусової реалізації , тому суд першої інстанції невірно застосував положення ст ст.33, 35 Закону України « Про іпотеку «

У судовому засіданні апеляційного суду представник банку Гануленко Г.В. підтримувала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити апеляційну скаргу , рішення суду скасувати , позов задовольнити та виселити відповідачів разом з дітьми зі спірної квартири .

Відповідачі у судове засідання не з'явились. Як вбачається із поштового повідомлення відповідачі за адресою спірної квартири не проживають.

Заслухавши доповідь судді , вислухавши пояснення представника банку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги. Апеляційний суд вважає . що апеляційна скарга підлягає відхиленню,а рішення суду - залишенню без зміни з наступних підстав.

Розглядаючи справу суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи ,надані докази , яким дав вірну оцінку , правильно застосував матеріальний закон та спір вирішив з дотриманням вимог процесуального законодавства.

Зокрема , судом першої інстанції було встановлено , що 18 травня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № НД-34-07,, який був забезпечений договором іпотеки житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 укладеного 18 травня 2007 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 У зв'язку з неналежним виконанням кредитного зобов'язання за рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 29 жовтня 2010 року з ОСОБА_1 було стягнуто суму заборгованості за кредитним договором .

Банком на адресу ОСОБА_1 30 квітня 2013 року направлялась вимога про виселення з квартири, переказною кореспонденцію , яка не була вручена та повернута банку поштою за спливом строку зберігання( а.с.16-17).

Суд вважав , що невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору давало підстави банку для звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості за кредитним договором , тобто на спірну квартиру , яка знаходиться в іпотеці у відповідності з положенням Закону України « Про іпотеку « , однак такого позову банк не заявляв . Окрім того , суд першої інстанції також враховував і порушення банком процедури попередження відповідачів про виселення , яка банком не була дотримана і тому вважав безпідставним заявлений позов про виселення відповідачів за спірної квартири. .

Апеляційний суд вважає . що такий висновок суду є правильним та випливає з умов кредитного договору . який було забезпечено іпотекою.

Зокрема, згідно з положеннями ст.33 Закону України « Про іпотеку « у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекоденржатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав , встановлених ст.12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду , виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно з ч 2 ст. 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя . виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

У відповідності з положенням ст. 40 Закону « Про іпотеку « звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців за винятком наймача та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку , встановленим законом. .

Згідно з положеннями ч.3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками встановленим законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги,якщо сторонами не погоджено більший строк.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що банком не виконані вимоги наведених положень закону,зокрема не звернуто стягнення на предмет іпотеки , не дотримані вимоги процедури попередження відповідачів про виселення,тому відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком було здійснено стягнення суми заборгованості за кредитним договором і це рішення суду знаходиться на виконанні в державній виконавчій службі , а тому слід виселити відповідачів зі спірної квартири є непереконливими . Наявність судового рішення про стягнення заборгованості з боржника само по собі, автоматично без дотримання вимог вищевказаних положень закону не дає права на виселення боржника та членів його сім»ї з житлового приміщення.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону і інші доводи скарги висновків суду не спростовують.

Згідно з положеннями ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства « БТА БАНК» відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 19 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: