Єдиний унікальний номер 262/7029/13-ц Номер провадження 22-ц/775/392/2014
Головуючий в 1 інстанції - Семі ряд І.Ф..
Доповідач - Бугрим Л.М.
Категорія - 27
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.,
суддів: Гапонова А.В., Космачевської Т.В.
при секретарі: Лавицькому Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 26 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Донецька регіональна дирекція» Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 26 листопада 2013 року були задоволені позовні вимоги ПАТ « ВТБ « в особі відділення « Донецька регіональна дирекція» ( далі банк ) про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь ПАТ « ВТБ « в особі відділення « Донецька регіональна дирекція» заборгованість за кредитним договором № 86В/2007 від 27.11.2007 року у розмірі 47492,50 доларів США, що еквівалентна 379607 грн. 55 коп. по курсу НБУ станом на 26.11.2013 року та 21149 грн. 36 коп. витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 402576 грн. 91 коп.».
Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того , що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору укладеного між нею та банком , не сплачувала відповідні кошти на його погашення унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором .Відповідачка ОСОБА_2 є майновим поручителем кредитора ОСОБА_1 уклала з банком договір поруки на забезпечення виконання зобов'язання кредитором ОСОБА_1 і разом з нею несе солідарну відповідальність за порушення умов кредитного договору .
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій ставиться питання про його скасування, постановлення нового рішення . яким банку слід відмовити у задоволені позову. В обґрунтування позовних вимог вона посилалась на те, що на її думку вимоги про дострокове повернення частини позики , що залишилась та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики може мати місце лише у разі коли сторона , що ставить питання про дострокове повернення усієї суми боргу заявить вимоги про розірвання договору . що передбачено ст. 651 ЦК України . а банк таких вимог не заявляв.. Також відповідачка вважала , що банк безпідставно звернувся з вимогами про стягнення несплаченої суми пені за несвоєчасну сплату відсотків та 3% річних від суми простроченої заборгованості за весь час прострочення сплати відсотків згідно ст. 625 ЦК України. Оскільки банком не ставиться питання про розірвання договору, то у нього відсутні підстави для стягнення для стягнення заявлених сум.. Окрім того судом не з'ясовані обставини невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.. Позивач не обґрунтував належним чином свої позовні вимоги, що є порушенням ст. 119 ЦПК України.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином про що свідчать судові розписки. Окрім того банк направив заперечення у якому просив справу розглянути у відсутність банку та апеляційну скаргу відхилити як безпідставну.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги . письмові заперечення банку, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню . а рішення суду - залишенню без зміни виходячи з наступного..
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріальної і процесуального права.
Встановлено, що судом при розгляді справи таких порушень припущено не було, тому підстави для скасування рішення відсутні.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2007 року між ВАТ « ВТБ Банк» (правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 86В/2007, на підставі якого відповідач одержав кредит в іноземній валюті у розмірі 38 000,00 доларів США, з виплатою 14.5% річних, строк кредитування 15 років з кінцевим терміном повернення до 24.11.2022 року. Згідно умов зазначених у договорі відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася щомісячно здійснювати погашення кредиту та процентів за користування кредитом ануїтетним платежем в сумі не менше, ніж 472,13 доларів США в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця згідно додатку № 1 до цього договору. Відповідно до умов кредитного договору, при виникненні прострочення платежів погашення кредиту чи відсотків згідно графіка, кредитор набуває право вимоги дострокового погашення кредиту й інших нарахувань по ньому. У разі несвоєчасного по повернення кредиту позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання ( п. 9.1, 9.2 ).
З наданого договору поруки № 86В/2007 від 27.11.2007 року вбачається, що поручитель - відповідач по справі ОСОБА_2 взяла на себе зобов'язання перед кредитором ВАТ ВТБ Банк відповідати по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_1, які випливають з умов договору кредиту. У випадку невиконання позичальником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором , поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником по поверненню суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків.
Згідно Іпотечного договору № 86В/2007 від 27.11.2007 року відповідач ОСОБА_1 передає позивачу в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка складається з 3-х жилих кімнат, загальною площею 67,70 кв.м., житловою площею - 49,20 кв.м., для забезпечення виконання зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 86В/2007 від 27.11.2007 року та будь-якими додатковими угодами до нього.
Згідно наданого розрахунку суми боргу по кредитному договору № 86В/2007 від 27.11.2007 року, загальна сума заборгованості станом на 28.01.2011 року складає 47492,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.02.2011 року становить 377327,91 грн. та 21149,36 грн., яка складається з 34979,31 доларів США, що еквівалентно - 277910,62 грн. - сума кредиту, що залишилась неповернутою позичальником станом на 08.02.2011 року; 1937,15 доларів США, що еквівалентно - 15390,66 грн. - сума простроченого боргу, що залишилась неповернутою; 10576,04 доларів США, що еквівалентно - 84026,64 грн. - сума відсотків по кредиту, нарахованих за користування кредитом за період з 25.02.2009 року по 07.02.2011 року; 4390,49 грн. - несплачена сума 30% річних від суми кредиту за несвоєчасно повернення кредиту відповідно до п. 9.1 кредитного договору; 14350,42 грн. - сума несплаченої пені за несвоєчасну сплату відсотків відповідно до п. 9.2 кредитного договору; 2408,45 грн. - несплачена сума 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків.
Відповідно до даних наданих НБУ , станом на 26.11.2013 року встановлено офіційний курс співвідношення гривні до долару США у розмірі 799,30 грн. за 100 доларів США. Виходячи з вказаного офіційного курсу гривні до іноземних валют, станом на 26.11.2013 року заборгованість співвідповідачів перед позивачем за вказаним кредитним договором у гривневому еквіваленті становить 379607 грн. 55 коп. (47492,50 доларів США х 7,993грн.)..
Згідно копії довідки про звільнення, відповідач ОСОБА_2 з 22.12.2008 року по 12.09.2013 року відбувала покарання у місцях позбавлення волі за вироком Київського районного суду м. Донецька від 22.12.2008 року.
Як вбачається із її пояснень суду першої інстанції вона визнала позовні вимоги повністю та посилалась на те. що знаходження її в місцях позбавлення волі перешкоджало сплачувати кредит, а її донька ОСОБА_1 опинились через це в скрутному матеріальному стані і також не могла сплачувати суми кредиту.
Таким чином, судом першої інстанції було встановлені факти порушення боржником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором по сплаті сум кредиту , відсотків за користування кредитом тощо.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового роту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 624 Цивільного Кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання
Поручитель у відповідності з положеннями ст. 553 ЦК України за договором поруки поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником .
Згідно з положенням ст.. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання ,забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники , якщо договором не вставлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те. що відповідачі - боржник ОСОБА_1 та поручитель ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність за порушення зобов'язання за кредитним договором , та стягнув з них суму заборгованості .
Є непереконливим та не ґрунтуються на положеннях закону посилання апелянта на те. що для пред'явлення вимог про дострокове погашення кредиту , сплати сум кредиту , відсотків за користування кредитом . пені за прострочення сум кредиту та за прострочення відсотків за кредитом позивач повинен заявити вимоги про дострокове розірвання кредитного договору . Посилання апелянта у даному випадку на положення ст.651 ЦК України є недоречними ,оскільки вказана норма закону такого положення не містить.
Відповідачі не довели в судовому засіданні про те, що вони звільнюються від сплати заборгованості за кредитним договором у випадку якщо банком не заявлені вимоги про розірвання кредитного договору.
Інші доводи скарги висновків суду не спростовують. Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 26 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: