22-ц/775/11454/2013

249/3515/13-ц

Категорія 24

головуючий в I інстанції Нестеренко Є.В.

суддя доповідач Безрученко Ю. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Баркова В.М.

при секретарі Папченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Шахтарського міськрайонного суду від 29 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Житлове підприємство «Городок» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання житлового-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року КП «Житлове підприємство «Городок» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання житлового-комунальних послуг. Свої вимоги обґрунтували тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1. У квартирі зареєстрована його дружина ОСОБА_2. Згідно з договорами про надання послуг з обслуговування житлового фонду між Шахтарською міською радою та КП «Житлове підприємство «Городок» позивач здійснює розрахунки з наймачами і власниками приміщень у житлових будинках, надає платні послуги населенню. За період з 01 березня 2011 року по 01 вересня 2012 року за відповідачами існує заборгованість за надані послуги в сумі 1 957,90 грн. Вони вже зверталися до суду із заявою про видачу судового наказу. 22 січня 2013 року Шахтарським міськрайонним судом прийнята ухвала про скасування судового наказу. До теперішнього часу борг відповідачами не сплачений. Позивач просив суд з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП «Житлове підприємство «Городок» заборгованість з утримання будинку, прибудинкової території в сумі 1 957,90 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду від 29 жовтня 2013 року позовні вимоги КП «Житлове підприємство «Городок» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання житлового-комунальних послуг задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КП «Житлове підприємство «Городок» заборгованість за надання житлово-комунальних послуг за період 01 березня 2011 року по 01 вересня 2012 року в сумі 1 957,90 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення. В обґрунтування скарги зазначають, що договір про надання послуг з позивачем укладено лише в червні 2013 року. Квартира відповідачів має окреме підключення до мереж водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання, а тому посилання позивача в розрахунку та поточний тариф та поточне обслуговування систем тепло та водопостачання не обґрунтована. Позивачем за період з 2 000 року не в повному обсязі надавались послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

В судове засідання апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином листом і телефонограмою №1682, зареєстрованою у відповідному порядку від 11 грудня 2013 року (а.с.223), клопотань про перенесення розгляду справи ті інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1, діючий в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності (а.с. 227-228), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду представник КП «Житлове підприємство «Городок» не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом, про що свідчить рекомендоване повідомлення (а.с. 224) і телефонограмою №1681, зареєстрованою у відповідному порядку від 11 грудня 2013 року (а.с.222), відповідно до клопотання просили розглянути справу у відсутність їх представника (а.с. 225-226), що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі є користувачами послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надаються позивачем, але зобов'язання по оплаті зазначених послуг згідно до тарифів у строки визначені договором відповідачі належним чином не виконують, а тому сума заборгованості за такі житлово-комунальні послуги підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитись.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 07 жовтня 2005 року, а ОСОБА_2 зареєстрована в зазначеній квартирі як член сім'ї власника, саме дружина (а.с. 3).

Згідно з пунктом 2 статуту КП «Житлове підприємство «Городок» предметом діяльності підприємства є забезпечення на належному рівні експлуатації житлового фонду міської комунальної власності, ефективного використання та застосування права комунальної власності територіальної громади міста, передбаченого ЗУ «Про місцеве самоврядування в України», облік та забезпечення належної експлуатації житла, іншого майна та майнових комплексів міської комунальної власності з метою задоволення соціально - економічних інтересів та потреб територіальної громади міста Шахтарська, максимального поповнення міського бюджету та власного прибутку. Однією з основних функцій підприємства є утримання об'єктів житлового фонду (а.с.68-72).

Договорами про надання послуг з обслуговування житлового фонду Шахтарської міської ради від 30 квітня 2010 року та від 10 травня 2011 року КП «Житлове підприємство «Городок» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій, надання комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових та нежитлових приміщень (а.с.75-77, 82-83).

Отже, позивач у цій справі є належним балансоутримувачем, а тому він має права, а відповідачі відповідні обов'язки, передбачені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до положень ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

Підпунктом 5 п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

У ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Виходячи з вищезазначеного, оскільки відповідачами своєчасно і у встановленому розмірі оплату за послуги з утримання будинку та прибудинкової території не сплачувались, то суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з них у солідарному порядку заборгованість за житлово-комунальні послуги.

Апеляційний суд вважає, що здійснений позивачем розрахунок суми боргу за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, проведений на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, є обґрунтованим та арифметично вірним, відповідає встановленому законодавством порядку і затвердженим тарифам (а.с.4,8).

Доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для сплати наданих позивачем послуг з утримання будинку, прибудинкової території є необґрунтованими, оскільки не базуються на положеннях Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де зазначено, що укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачено законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, крім того такий обов'язок покладено на споживача.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Зокрема, обов'язком споживача також є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовки та укладання зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умова його виконання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наявні в матеріалах справи договори про надання послуг по обслуговуванню житлового фонду, акти опису матеріалів та виконаного об'єму робіт, паспорти готовності до роботи в опалювальний період, акти виконання робіт по дезінфекції та інше, рішення Шахтарської міської ради про тарифи на послуги з утримання житла, тарифи на послуги з утримання житла для населення, яке мешкає в комунальному фонді м. Шахтарська свідчать про фактичне існування між сторонами договірних відносин з приводу надання житлово-комунальних послуг.

Не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє відповідачів від обов'язку оплачувати надані послуги.

Також апеляційний суд визнає не спроможними доводи апеляційної скарги щодо незабезпечення виконавцем своєчасності та якості наданих житлово-комунальних послуг, оскільки такі доводи є недоведеними у розумінні ст.ст.58-60 ЦПК України, оскільки вимогами ст.18 ЗУ «Про житлово-комунальній послуги» передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Докази звернення відповідачів в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг у матеріалах справи відсутні.

Доводи апеляційної скарги, що квартира відповідачів має окреме підключення до мереж водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказах саме відповідними схемами водовідводу, каналізації тощо (а.с.158-161), апелянтами не надано жодного доказу в обґрунтування своїх заперечень ні в суді першої інстанції, клопотань про призначення будь-яких експертиз в судовому засіданні апеляційного суду не було заявлено.

Апеляційний суд залишив без задоволення клопотання відповідачів, про витребування належних доказів дійсного об'єму послуг у відповідності до норм закону, оскільки відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання зазначених положень частини першої статті 60 ЦПК України позивачем надані відповідні докази в обґрунтування своїх вимог (а.с. 3-9,30-31, 42-160).

Отже, під час вирішення справи суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив характер правовідносин та вірно застосував закон, що їх регулює, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, наявним в матеріалах справи, яким вже у відповідності до норм ЦПК України дана належна правова оцінка.

Більш того, фотографії, надані апелянтом як додаток до апеляційної скарги, не є належними та допустимими доказами в обґрунтування заперечень проти позовних вимог про стягнення заборгованості, та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, що відповідає положенням 303 ЦПК України, оскільки відповідач був позбавлений можливості надати їх в суді першої інстанції з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права про розгляд справи у відсутності відповідачів не є підставою для скасування рішення суду, оскільки таке порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи, що відповідає положенням частини 3 статті 309 ЦПК України.

Інших доказів в обґрунтування апеляційної скарги та ніяких клопотань апелянтом не заявлено.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно відхилити із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Судове рішення в іншій частині в апеляційному порядку не оскаржено, та предметом перегляду не було (ст.303 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: