22-ц/775/11383/2013
217/691/13-ц
Категорія 20
Головуючий в I інстанції Соболєва І.П.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.
при секретарі Бакунець Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду від 11 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтувала тим, що відповідач, діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, на початку 2012 року виступала від імені своєї матері ОСОБА_3 з метою продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. В якості авансу позивач сплатила відповідачу грошові кошти у розмірі 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 16 000,00 грн., про що було складено розписку. Також відповідачеві були надані кошти на оформлення документів на будинок у розмірі 4 000,00 грн., що також підтверджено розпискою. Мати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, з цього часу відповідач не мала правових підстав на укладення договору купівлі-продажу будинку. Таким чином, оформлення договору купівлі-продажу залежить від вирішення питання щодо оформлення спадщини. Однак, спадкоємцями за законом вказаного майна є відповідач та її брат, відносно якого триває кримінальне провадження. Тільки після набрання законної сили вироком суду відносно нього з'явиться можливість оформити спадщину та купівлю-продаж будинку. Однак, позивач не має можливості чекати, інтерес у придбанні даного будинку в неї втрачено. Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість за розписками в сумі 20 100,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Авдіївського міського суду від 11 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що діючим законодавством передбачено право на повернення суми боргу за розписками.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності (а.с.81), підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6, діючий на підставі довіреності (а.с. 80), заперечували проти апеляційної скарги та просили її відхилити.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду даної цивільної справи питання стосовно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не вирішене. Відтак, на даний час відсутні законні підстави для задоволення позову щодо стягнення саме з ОСОБА_2 суми авансу та коштів на оформлення будинку. Ці вимоги можуть бути пред'явлені нею до спадкоємців ОСОБА_3 після прийняття ними спадщини. Крім того, позивач у позовній заяві та в судовому засіданні не довела факт заподіяння їй моральної шкоди.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині можна погодитись.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2012 року ОСОБА_3 видала довіреність ОСОБА_2, якою уповноважила останню на вчинення дій з питань отримання документів для відчуження будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та продажу зазначеної нерухомості за ціну та на умовах, що були попередньо оговорені. Довіреність посвідчена державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрована в реєстрі за № 101.
26 лютого 2012 року ОСОБА_2 діючи відповідно до наданої ОСОБА_3 довіреності отримала від ОСОБА_10 4 100,00 грн. для оформлення вказаного будинку, про що складено розписку. Також ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_10 2 000,00 доларів США, що еквівалентно 16 000,00 грн., отримання яких оформлено в простій письмовій формі як завдаток в рахунок продажу будинку (а.с.7-8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок вчинення злочину померла ОСОБА_3.
Внаслідок зазначеної обставини договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладений не був, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача кошти, сплачені нею з метою оформлення договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки.
Згідно з вимогами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Завдаток одночасно є доказом самого факту існування зобов'язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на зазначене та положення статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов'язання.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.
Отже, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону увагу звернув та дійшов вірного висновку, що оскільки договору, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, а вони лише домовились укласти такий договір у майбутньому, то передана однією із сторін грошова сума є авансом, який підлягає поверненню.
Однак, за змістом ст. 1218, ч. 1 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки ОСОБА_3 померла, то відповідати перед позивачкою на підставі ст. ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець, а саме спадкоємці першої черги за законом - діти ОСОБА_2 та ОСОБА_9.
Приписами ч. 1 ст. 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Однак на даний час відносно ОСОБА_9 триває кримінальне провадження за фактом вчинення злочину, що спричинив смерть ОСОБА_3. У травні 2013 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_11 про визнання особи такою, що має право на спадщину, в якому він просить визнати його спадкоємцем після смерті ОСОБА_3. Справа на даний час не розглянута.
Отже суд першої інстанції на вищезазначені вимоги закону увагу звернув та дійшов вірного висновку, що оскільки на час розгляду даної цивільної справи питання стосовно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не вирішене, то у суду відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення саме з ОСОБА_2 суми авансу та коштів на оформлення будинку, оскільки остання діяла ні в своїх інтересах, а в інтересах своєї матері на підставі відповідної довіреності. Такі вимоги можуть бути пред'явлені до спадкоємців ОСОБА_3 після прийняття ними спадщини.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна правова оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не ґрунтуються на вимогах закону, а тому, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити
Рішення Авдіївського міського суду від 11 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: