АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження № 22-ц/790/2453/14 Головуючий 1 інстанції - Іванісова Л.О.
Справа № 2/642/168|14 Доповідач-Пономаренко Ю.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2014 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Пономаренко Ю.А.,
суддів - Черкасова В.В., Кукліної Н.О.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
в с т а н о в и л а :
В грудні 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання за ними права власності на спадщину за законом після смерті їх батька - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 2/3 частини за ОСОБА_2 та 1/3 частини за ОСОБА_3 житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, що складається з двох сараїв, вбиральні літ.«Г», сараю літ. «Д», огорожі № 1-2, колодязю літ.«І», навісу літ.«Е», льоху літ.«Ж», по АДРЕСА_1, а також встановлення факту належності свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.01.1979 року, виданого їх батьку ОСОБА_5.
В обґрунтування свого позову посилались на те, що ОСОБА_6 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1, після її смерті спадкоємцями за заповітом вищезазначеного будинку в рівних частинах стали ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, після її смерті відкрилась спадщина у виді ? частини спірного житлового будинку, які вона заповіла ОСОБА_5, про що було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_5 спадщину прийняв фактично, оскільки був зареєстрований в домоволодінні та мешкав разом зі спадкодавцем на момент її смерті та вів спільне господарство.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, після його смерті відкрилась спадщина у виді житлового будинку АДРЕСА_1 в цілому, спадкоємцями якої за законом є його дружина ОСОБА_8 та дві дочки - позивачі по справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстровані та мешкають за тією ж адресою: АДРЕСА_1.
У встановлений законом строк, спадкоємці - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися із заявою про прийняття спадщини, а їх мати - ОСОБА_8 із заявою про відмову від спадщини на користь дочки ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Остання винесла постанову про відмову в видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 прийняв спадщину, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_7 у виді ? частини спірного житлового будинку фактично, але не оформив право власності на неї у встановленому законом порядку.
Крім того, після отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.01.1979 року стало відомо, що в свідоцтві наявна помилка в імені спадкоємця ОСОБА_5, оскільки його ім'я в перекладі на українську мову з російської мови зазначено як «ОСОБА_5» замість правильного «ОСОБА_5», тому просили встановити факт належності свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.01.1979 року, виданого на ім'я ОСОБА_5 їх батьку ОСОБА_5, у зв'язку з чим вони змушені звернутися до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 Також визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник Харківської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що не погоджується з вказаним рішенням суду, вважає його постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду 1 інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що власниками спірного домоволодіння було здійснено самочинно прибудову літ.А'-1, а також у житловому будинку літ.А-1 самовільно збудовано декілька перебудов, таким чином, спадкове майно, на яке суд визнав право власності за позивачами не існує в натурі у зв'язку із здійсненням самочинного переобладнання житлового будинку та прибудови до нього
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, відповідно до ст.303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно зі ст.ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд 1 інстанції задовольняючи позовні вимоги обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки він був спадкоємцем за заповітом, звернувся до нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, але не зареєстрував право власності у встановленому законом порядку
Судова колегія також погоджується з висновком суду 1 інстанції, що позивачі по справі є спадкоємцями першої черги за законом всього майна ОСОБА_5, що належало останньому на момент смерті, а також того майна, на яке він мав право за законом (заповітом), після смерті ОСОБА_7 Розподіл часток проведено з урахуванням відмови спадкоємця ОСОБА_8, яка відмовилась від спадщини після смерті чоловіка - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь дочки ОСОБА_2
Наведені обставини відповідачем не заперечуються.
В суді апеляційної інстанції представник Харківської міськради, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги пояснила, що не погоджується з висновком суду 1 інстанції в частині визнання за позивачами права власності на відповідні частини будинку, до якого були самовільно дороблені прибудови, забудови, на які судом не може бути визнано право власності. Дана обставина була предметом розгляду в суді 1 інстанції, але суд 1 інстанції при постановленні рішення на ці доводи відповідача уваги не звернув.
Судова колегія вважає зазначені доводи апеляційної скарги обґрунтованими виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на ? частину домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстровано за батьком позивачів - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою ХДНК 09.01.1979р. за реєстровим № 2-139.
? частина вказаного домоволодіння належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.10.1990р. виданого Другою ХДНК 24.10.1990р. за реєстровим № 3-3867, проте, за життя ОСОБА_5 не зареєстрував право власності на вказану частину нерухомого майна у встановленому законом порядку.
Відповідно до наданих документів, загальна площа вказаного житлового будинку, станом на час видачі свідоцтва про право власності у 1990р., складала 32,8 кв.м.
Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємці).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.2 ст.1220 ЦК України).
Позивачі просили визнати за ними право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями, а саме: два сараї, вбиральня літ. Г, сарай літ. Д, огорожа № 1-2, колодязь І, навіс літ. Е, льох літ. Ж.
Як вбачається з наданого позивачами технічного паспорту від 12.12.2012р. власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 здійснено самочинно прибудову літ.А-1, а також у житловому будинку літ. А-1 самовільно збудовано: житлову кімната № 6 площею 11,8 кв.м, кухню № 7, площею 10,2 кв.м, комору № 8, площею 2,4 кв.м, коридор № 9 площею 3,7 кв.м, коридор № 10 площею 3,0 кв.м, с/вузол № 11 площею 6,1 кв.м, тамбур №І площею 2,8 кв.м. Загальна площа житлового будинку стала складати 78 кв.м., між тим, як спадкодавцю належало право власності на житловий будинок площею 32,8 м.кв.
Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що спадкове майно, на яке суд визнав право власності за позивачами, яке не належало спадкодавцю, не може бути визнано спадковим майном, у зв'язку із здійсненням самочинного переобладнання житлового будинку та прибудови до нього.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» якщо спадкоємцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Згідно зі ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинне збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Докази прийняття самовільно побудованої прибудови та проведеного переобладнання частини приміщень до експлуатації, як і докази наявності у позивачів відповідних документів щодо надання земельної ділянки у власність або користування для цієї мети, передбачених ст.376 ЦК України, відсутні.
З підстав наведеного, колегія суддів вважає за можливе змінити рішення суду та визнати за позивачами право власності на відповідні частки спадкового будинку із зазначенням конкретних об'єктів нерухомості, що належали на праві власності спадкодавцю, без врахування об'єктів самовільно збудованих, які не можуть входити до складу спадкового майна.
Тому, з підстав, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, ст.307 ч.1 п.3,4, ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317, ст.319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2014 року змінити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, який складається з житлових кімнат: №1-5 площею 10,9 м.кв., №1-4 площею 12 м.кв, 1-3 площею 9,9 м.кв, коридору №1-2 площею 5,2 кв.м., загальною житловою площею 32,8 м.кв. з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1, який складається з житлових кімнат: №1-5 площею 10,9 м.кв., №1-4 площею 12 м.кв, 1-3 площею 9,9 м.кв, коридору №1-2 площею 5,2 кв.м., загальною житловою площею 32,8 м.кв. з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий -
Судді -