донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.12.2008 р. справа № 29/8
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Діброви Г.І. , Стойка О.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Турченко Я.В. дов. № 78-4016 від 27.10.2008р., |
від відповідача: від третьої особи: | Вишневський С.В. дов.№ Н-01/2659 від 27.07.2008р. Арсентьєв Е.Г. дов.№ Н-01/1937 від 14.06.2007р. не з'явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 07.10.2008 року |
по справі | №29/8 (головуючий Приходько І.В., судді Курило Г.Є., Татенко В.М.) |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м. Нікополь Дніпропетровської області |
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача | Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк Державного підприємства «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ |
про | стягнення 736 грн. 20 коп. |
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів»м. Нікополь Дніпропетровської області у січні 2008р. звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк 736грн. 20коп. суми збитків, та просило залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача Державне підприємство «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на самовільне використання відповідачем вагону № 23812621, якій був орендований в числі інших за договором оренди № ПР/М-09-06-4006/НЮ-дч/157 від 29.12.2006р., та надав копії квитанцій про приймання вантажу, претензію від 03.10.2007р., довідку № 751 від 26.09.2007р., довідку-розрахунок №130-1688 від 27.09.2007р., довідку станції Нікополь № 751 від 26.09.2007р.
З урахуванням уточнених позовних вимог, господарський суд розглянув позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 50% плати за користування орендованим вагоном № 23812621 сумі 736грн.20коп.
Рішенням від 07.10.2008р. у справі № 29/8 господарський суд Донецької області задовольнив уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги господарський суд дійшов до висновку, що відповідач самовільно використовував вагон №23812621, який був орендований позивачем, в результаті чого вагон вибув з розпорядження позивача на 6 діб. Господарський суд дійшов до висновку, що незважаючи на те, що акт загальної форми не був наданий позивачем, у даному випадку факт самовільного використання залізницею спірного вагону підтверджується іншими документами, а саме: довідкою Придніпровської залізниці № 751 від 26.09.2007р., накладною № 49904673, інформацією № ГІОЦ-36/274 від 22.07.2008р. Головного інформаційно-обчислювального центру Укрзалізниці.
Державне підприємство «Донецька залізниця» м.Донецьк, не погоджуючись із рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2008р. по справі № 29/8, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заявник скарги вважає рішення господарського суду прийнятим з порушенням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 3, 126 Статуту залізниць України, та процесуального: ст.ст. 33, 87 ГПК України.
Так, заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що перебування спірного вагону у період з 13.08.2007р. по 19.08.2007р. на залізничних коліях є самовільним використанням, оскільки спірний вагон залізницею не використовувався при перевезенні вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, у навантажувально-розвантажувальному процесі, про що свідчать матеріали справи.
Заявник скарги вважає, що господарським судом безпідставно не прийнятий до уваги той факт, що позивачем не надано доказів, підтверджуючих факт самовільного використання залізницею вагону № 23812621, доказів застосування даного вагону у перевезенні вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у навантажувально-розвантажувальному процесі у власних інтересах залізниці, що б підтверджувало самовільне використання залізницею спірного вагону.
Позивач вважає рішення господарського суду Донецької області 07.10.2008р. по справі № 29/8 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник третьої особи –ДП «Придніпровська залізниця»м. Дніпропетровськ у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до ст.98 ГПК України про час і місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника третьої особи, оскільки він не скористався правом захисту своїх прав та інтересів у судовому засіданні та правом на направлення свого представника у судове засідання для розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом між ДП „Придніпровська залізниця” та ВАТ „Нікопольський завод феросплавів” 09.12.2006р. укладено договір №ПР/М-09-06-4006/НЮ-дч/157 про оренду вантажних вагонів.
Параграфом 1 даного договору сторони передбачили, що Придніпровська залізниця передає, а позивач приймає в орендне користування для супроводження перевезень 36 критих вагонів.
Згідно параграфу 15 Договору (зі змінами) збір за обслуговування вантажних вагонів та плата за оренду здійснюється в порядку 100 % передплати до 1 числа наступного місяця шляхом перерахування на доходних рахунок ТехПД.
У параграфі 21 договору сторони передбачили, що перевезення вантажу в орендованих вагонах і перевезення порожніх орендованих вагонів (вантаж на своїх осях) регламентується Статутом залізниць України.
Відповідно додаткової угоди № 1 /676 до договору №ПР/М-09-06-4006/НЮ-дч/157 про оренду вантажних вагонів позивачем було прийнято в оренду в тому числі і вагон № 23812621, оціночною вартістю 58 655грн. зі ставкою орендної плати 32,1 грн. за ваг/за добу (без ПДВ).
Відповідно до параграфу 11 Договору, на орендований вагон орендар наносить з двох сторін трафарет: „Орендований ВАТ „НЗФ”. Негайне повернення на станцію Нікополь Придніпровської залізниці. Термін оренди з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р.”.
На виконання умов договору позивачем було здійснено передплату за обслуговування вантажних вагонів та плату за оренду, у тому числі за спірний вагон № 23812621, за серпень 2007р. –1 216,56 грн. та за вересень 2007р. –1165,15грн. (копії переліків залізничних документів від 31.07.2007р., 29.08.2007р.,19.09.2007р.).
Відповідно квитанції про приймання вантажу № 47038613 - 04.08.2007р. вагон №23812621 прийнятий до перевезення на станції Нікополь Придніпровської залізниці, станція призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, вантажовідправник - ВАТ „Нікопольський завод феросплавів”, одержувач –ВАТ „Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча”.
08.08.2007р. вагон № 23812621 за залізничною накладною № 49904673 прийнятий відповідачем на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці для перевезення до станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці з позначкою на квитанції про приймання вантажу № 49904673 „Арендатор ОАО „Никопольский завод феросплавов” Срочный возврат на станцию НИКОПОЛЬ!”. Відповідно даних цієї накладної, вагон № 23812621 прибув до позивача 19.08.2007р.
Позивач, за довідкою-розрахунком, посилаючись на ст.ст. 41, 116, 119 Статуту залізниць України, п.п. 1, 2.2, 2.4 Правил розрахунків за перевезення вантажів та розпорядження Кабінету Міністрів України № 706-р від 08.10.2004р. нарахував плату за користування вагоном № 23812621 в сумі 736грн.70коп. з ПДВ та звернувся до господарського суду із заявою про стягнення 50% плати за користування орендованим вагоном № 23812621 в сумі 736грн.20коп.
Згідно ст.41 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98р. № 457 (з наступними змінами і доповненнями), залізниці зобов’язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів та порядок їх обчислення встановлені Правилами обчислення термінів доставки вантажів (розділ 5 Правил перевезень вантажів), затвердженими Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованому в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 865/5086.
Згідно цих Правил залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 200 км зі збільшенням на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Терміни доставки для вагонних відправок застосовуються при перевезенні вантажів, для яких надані окремі вагони, та при перевезенні порожніх власних і орендованих вагонів. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах календарним штемпелем станції відправлення.
За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф, розмір якого встановлений ст. 116 Статуту залізниць України.
Позивач не заявляв у позовній заяві до відповідача вимоги про сплату штрафу за несвоєчасну доставку (прострочку в доставці) порожніх орендованих вагонів на станцію призначення.
Відносно позовних вимог щодо стягнення плати за користування орендованим вагоном № 23812621 в сумі 736грн.70коп., які розглянуті господарським судом, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Статтею 126 Статуту залізниць України встановлено, що у разі самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам або орендовані ними, залізниця сплачує їм плату за користування, встановлену статтею 119 цього Статуту.
Згідно ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Порядок та умови користування вагонами і контейнерами наведено у Правилах користування вагонами і контейнерами, затв. наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999р. N 113, за реєстр. в Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за N 165/3458. в пункті 3 яких зазначено, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46 (додаток 1), яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45 (додаток 2), "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а (додаток 3), "Актів загальної форми ГУ-23" (додаток 6).
Пунктом 1 цих Правил визначено, що наведений в Правилах порядок користування вагонами і контейнерами розповсюджується на вагони парку залізниць України, парку залізниць інших держав, вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування).
В пункті 4 Правил зазначено, що документом, в якому здійснюється облік часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і в якому містяться розрахунки платежів за користування вагонами є відомість плати за користування вагонами і контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Позивачем в обґрунтування своїх вимог про стягнення плати за користування вагоном, відомість плати за користування вагоном № 23812621 не надана.
У відповідності з п.4 ст.129 Конституції України, ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень на вимоги.
Згідно приписів Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Мінюсті 08.07.2002р. за № 568/6856, претензії, а відтак і позови, що виникають з приводу самовільного використання залізницею вагонів (контейнерів), що належать підприємствам чи орендовані ними, заявляються залізниці, яка самовільно використовувала вагони (контейнери).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приписами статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлений Правилами складання актів, які затверджені Наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Мінюсті 08.07.2002 за № 567/6855.
Згідно п.3 Правил складання актів акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, в тому числі, для засвідчення самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними.
Акти загальної форми підписуються особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми , складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Пункт 16 Правил складання актів встановлює, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право подати письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.
З наведеного слідує, що факт самовільного використання залізницею орендованих вагонів має бути підтверджений актом загальної форми або доказами оскарження відмови начальника станції скласти такий акт, оскільки не кожний випадок прострочення доставки порожніх орендованих або власних вагонів свідчить про самовільне використання цих вагонів залізницею.
Крім того, позивачем не надано документів, порядок складення яких передбачено Правилами користування вагонами і контейнерами, а саме відомості плати за користування вагонами на спірний вагон, яка є не тільки документом обліку часу перебування вагонів на під’їзних коліях, а також повинна містити розрахунки платежів за користування вагонами, а у разі непогодження даних, вантажовласник зобов’язаний підписати відомість із зауваженнями на підставі даних актів загальної форми, а у разі відмови від складення цього акту, одержувач має право подати письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень безпосередньо або через начальника станції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов до помилкового висновку про доведеність позовних вимог про стягнення плати за користування вагонами за час самовільного використання залізницею орендованого вагону № 23812621 у сумі 736грн.20коп., оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази факту самовільного використання залізницею орендованого вагону, а саме: акт загальної форми про самовільне використання залізницею орендованого позивачем вагону або докази оскарження начальнику Дирекції залізничних перевезень відмови начальника станції скласти такий акт загальної форми.
Враховуючи наведене та той факт, що твердження позивача про самовільне використання залізницею орендованого вагону № 23812621 є не підтвердженим відповідними доказами, а розрахунок ціни позову не підтверджуючим правильність нарахування плати за користування вагоном № 23812621, оскільки розрахунок здійснений у відповідності до п.1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004р. № 706р «Про заходи щодо підвищення ефективності використання залізничних вантажних вагонів», який на момент виникнення спірних відносин, у серпні 2008р., втратив чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.07.2008р. № 1039-р., тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 50% плати за користування орендованим вагоном № 23812621 у сумі 736грн.20коп. визнаються недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2008р. по справі № 29/8 про задоволення позовних вимог не ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, а фактичні обставини, встановлені апеляційним судом, є підставою для скасування рішення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи позовні вимоги, приймає нове рішення, яким відмовляє ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»м. Нікополь Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП «Донецька залізниця»м. Донецьк плати за користування орендованим вагоном № 23812621 у сумі 736грн.20коп.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст .49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області 07.10.2008р. по справі № 29/8 задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області 07.10.2008р. по справі № 29/8 скасувати.
Відмовити Відкритому акціонерному товариству «Нікопольський завод феросплавів»м. Нікополь Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк плати за користування орендованим вагоном № 23812621 у сумі 736грн.20коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»м. Нікополь Дніпропетровської області на користь Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк 51грн. 00коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий Т.А. Шевкова
Судді: Г.І. Діброва
О.В. Стойка
Надруковано: 6 прим.
1, 2. позивачу, відповідачу
3. третій особі
4. у справу
5. ДАГС