Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: Мельника Ю.М.

суддів: Хилевича С.В., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 лютого 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способів виховання та спілкування з дитиною,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 в якому просив зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні із їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

Одночасно позивач просив визначити способи участі у вихованні дитини :

- з 18 год. п'ятниці й до 18 год. неділі спілкування з сином без присутності матері;

- першу половину літніх канікул проводити разом із сином;

- мати необмежену кількість часу для спілкування з сином засобами зв'язку ;

-в день побачення з сином мати право забирати сина із дитячого садка;

- у тому разі , коли святкові дні припадають на день побачень з сином , або коли цей день передує дню побачення , або є наступним після нього , то такі дні батько буде мати право проводити з сином.

Окрім того , просив зобов'язати відповідача за два дні до зустрічі із сином надавати інформацію про місце знаходження дитини , а в тому разі , коли місце знаходженя дитини змінилося - повідомляти наступного дня про таку зміну.

Обгрунтовуючи позов ОСОБА_1 вказував, що відповідачка перешкоджає йому спілкуватися з дитиною та штучно створює такі обставини, через які він не може нормально зустрічатися з сином, не може налагодити відносини із дитиною, та позбавлений можливості приймати участь у вихованні сина.

Рішенням Володимирецького районного суду від 17 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 шляхом надання йому можливостей зустрічатися із сином у другу та четверту неділю місяця з 10:00 до 18:00 год. в присутності матері дитини за місцем проживання дитини.

Окрім того , суд вирішив що позивач має право на необмежене спілкування з сином засобами зв'язку.________________________________________________________________

провадження № 22-ц/787/685/2014 Головуючий в суді 1 інст. Котик Л.О.

Доповідач в суді апел. інст. Мельник Ю.М.

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено за їх безпідставністю.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказував на його незаконність та зазначав, що суд першої інстанції порушив норму ст. 141 СК України , оскільки відступив від рівності прав та обов"язків батьків по відношенню до дитини.

Окрім того , суд не врахував , що відповідачка з сином проживає у двокімнатній квартирі в якій проживає 5 осіб і в позивача відсутні можливості проводити зустрічі із сином у таких умовах

Із цих підстав просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася , а в поданих на апеляційну скаргу запереченнях вказувала на законність та обгрунтованість рішення суду.

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з'явився. В поданому до суду клопотанні просив розглянути страву без участі представника цього органу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 141 СК України мати , батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками , проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків.

Із матеріалів справи вбачається і це вірно встановлено судом , що з 10 червня 2006 року позивач та відповідачка перебували у шлюбі і ІНФОРМАЦІЯ_1 року в них народився син ОСОБА_3. ( а.с.10-11).

Висновок органу опіки та піклування від 3 жовтня 2013 року № 2876-02/1р вказує на те, що рішенням Володимирецького районного суду від 6 липня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2, а ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 проживають на території АДРЕСА_1.( а.с. 8).

Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у його вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Між позивачем та відповідачем виник спір щодо способів участі ОСОБА_1 у вихованні сина.

За приписами ч. 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

В судовому засіданні не було встановлено , що позивач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини.

Його звернення до суду з позовом навпаки свідчить про бажання брати участь у вихованні дитини.

Доказів , які б свідчили , що ОСОБА_1 зловживає алкогольними напоями або наркотичними засобами чи має поганий стан психічного здоров'я сторони суду не надали.

Не було також встановлено судом першої інстанції , що ОСОБА_1 негативно впливає на фізичний та психічний розвиток дитини.

Із урахуванням зазначеного , в суду першої інстанції не було правових підстав для встановлення мінімального способу участі батька у вихованні дитини шляхом надання йому можливості бачитися із сином кожної другої та четвертої неділі місяця із 10 до 18 год. в присутності матері та по місцю проживання дитини і шляхом надання необмеженого спілкування засобами зв'язку , оскільки такі способи спілкування в повній мірі не забезпечать можливості реалізувати право позивача на участь у вихованні дитини.

Та обставина , що ОСОБА_3 має більшу прихильнісь до матері пояснюється як об'єктивними причинами так і суб'єктивними причинами (окреме проживання та наявність конфлікту між сторонами щодо участі у вихованні дитини) і не свідчить про те , що ОСОБА_1 може бути позбавлений або обмежений у праві приймати участь у вихованні сина.

Суд першої інстанції вказаного не врахував і без достатніх правових задовольнив позов шляхом встановлення мінімального способу участі батька у вихованні дитини, надавши йому можливість бачитися із сином кожної другої та четвертої неділі місяця із 10 до 18 год. в присутності матері та по місцю проживання дитини і шляхом надання необмеженого спілкування засобами зв'язку.

При цьому суд першої інстанції не навів у рішенні відповідних мотивів відмови у задоволенні позову в частині надання можливості позивачеві проводити спільний відпочинок із сином під час літніх канікул.

Доказів , які б свідчили про неможливість такого спільного відпочинку сторони суду не надали.

Не було надано суду і доказів , які б свідчили про неможливість побачень позивача із сином по місцю проживання позивача в с. Сварині.

Показаня свідка ОСОБА_7 про те, що під час перебування у дитячому садочку вона відмітила у ОСОБА_3 страх самотності та втрати близьких не свідчить , що ОСОБА_3 не бажає спілкуватися із батьком , а навпаки - свідчить про те, що дитина переживає через неприязні стосунки батьків.

Оцінюючи висновок Володимирецької РДА від 29 січня 2014 року № 311-02-34/14 , колегія суддів прийшла до переконання , що цей висновок є недостатньо обгрунтованим , суперечить інтересам дитини.

Так у своєму висновку орган опіки та піклування визначив , що , на його думку, задоволеню підлягають позовні вимоги , які зазначені в підпунктах 3-5 пункту 3 позовної заяви , тобто -

- вимога про необмежене спілкування батька із сином за допомогою засобів зв'язку;

- у тому разі , коли св'яткові дні припадають на день побачення батька з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього , то такі дні син проводить з батьком;

- в день побачення батька з сином , позивач має право забирати сина із садочка.

При цьому орган опіки та піклування жодним чином не обгрунтував свій висновок про можливість задоволення таких позовних вимог.

Окрім того , орган опіки та піклування зазначив , що вимога ОСОБА_1 про встановлення днів побачень без присутності матері та про надання можливості спілкування під час літніх канікул задоволенню не підлягає.

Оскільки такі позовні вимоги згідно позиції органу опіки та піклування задоволенню не підлягають , то і позовні вимоги , які містяться в підпунктах 4-5 пінкту 3 і є похідними від основних задоволені не можуть бути.

За таких обставин суд згідно приписів ч. 6 ст. 19 СК України не може погодитися із висновком органу опіки та піклування.

Враховуючи зазначене , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення судом першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права , а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Зважаючи на те, що позивач та відповідачка мають рівні права та обов'язки щодо дитини , батько дитини , який проживає окремо від дитини має право приймати участь у вихованні дитини і таке виховання не порушує інтересів дитини , тому колегія суддів прийшла до висновку , що позовні вимоги ОСОБА_1 про надання можливості приймати участь у вихованні дитини з 10 години суботи до 18 години неділі другого та четвертого тижня місяця ( щомісяця) підлягають задоволенню.

При цьому таке побачення може відбуватися за бажанням ОСОБА_1 як у присутності матері дитини так і без її присутності, а також за бажанням ОСОБА_1 - як по місцю проживання дитини , так і по місцю проживання ОСОБА_1

Підлягає до задоволення і позовна вимога ОСОБА_1 про необмежене спілкування з сином через засоби зв'язку.

Позовна вимога про надання можливості ОСОБА_1 спільно проводити відпочинок із сином під час літніх канікул також підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 кожної другої неділі буде мати можливість зустрічатися із сином , тому колегія суддів вважає, що позивач може проводити спільний відпочинок із сином протягом двох тижнів поспіль під час літніх канікул.

Колегія суддів вважає , що в решті позовних вимог слід відмовити , оскільки позивач не довів , що відповідачка чинила йому перешкоди у вихованні дитини , а інші способи участі у вихованні дитини , на яких наполягає позивач не будуть узгоджуватися із визначеними судом способами участі ОСОБА_1 у вихованні дитини.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- побачення з сином з 10 години суботи до 18 години неділі другого та четвертого тижня місяця;

-спільний відпочинок із сином протягом двох тижнів поспіль під час літніх канікул;

-необмежене спілкування із сином через засоби телефонного , поштового , електронного та іншого зв'язку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Мельник Ю.М.

Судді: Хилевич С.В.

Шеремет А.М.