Єдиний унікальний номер 234/11700/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2565/2014
Категорія 44
Головуючий в I інстанції Бакуменко А.В.
суддя доповідач Безрученко Ю.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Краснощокової Н.С.
суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.
при секретарі Папченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду від 10 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Краматорської міської ради про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Краматорської міської ради про визнання ОСОБА_1 та її неповнолітньої доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні майном. Свої вимоги обґрунтував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. В даній квартирі зареєстровані його колишня співмешканка ОСОБА_1 та неповнолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З кінця квітня 2012 року відповідачка разом з дитиною виїхала з квартири, забравши свої речі. На теперішній час він бажає розпорядитись належною йому квартирою, однак відповідачка не бажає зніматись з реєстрації. Позивач просив суд усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпорядження власним майном, а саме квартири АДРЕСА_1 та визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Краматорського міського суду від 10 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпорядження власним майном, а саме квартирою АДРЕСА_1. Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що суд не звернув уваги на не дотримання позивачем вимог щодо форми та змісту позовної заяви, а саме в позові в якості відповідача по справі зазначена тільки ОСОБА_1, в той час як вимоги позову заявлено відносно ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 Судом взято до уваги Акт ЖБК «Космос-26» про не проживання, який не відповідає вимогам чинного законодавства щодо змісту таких актів, оскільки в акті не зазначено причини відсутності відповідачки в квартирі. Судом не вказано які саме відповідачка з дитиною чинять перешкоди позивачу в користуванні квартирою. Відповідачка з дитиною зареєстровані як члени сім'ї власника за адресою в спірній квартирі, яка належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу. Вона тривалий час проживала в зазначеній квартирі, вела з позивачем спільне господарство. Була відсутня за місцем реєстрації з поважної причини, оскільки доглядала за матір'ю позивача та спірну квартиру здавали в піднайом третім особам.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним через свого представника та листом (а.с.70, 72), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_4, діюча за довіреністю (а.с. 67), заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила її відхилити.
В судове засідання апеляційного суду представник Органу опіки та піклування Краматорської міської ради не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином листом і телефонограмою № 4670, зареєстрованою у відповідному порядку від 06 березня 2014 року (а.с.71-72), відповідно до його заяви просили розглянути справу у відсутність їх представника, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка та її дитина з травня 2012 року, тобто понад один рік, не мешкають, що є підставою для задоволення позовних вимог.
З таким висновком суду в оскаржуваній його частині не можна погодитися.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі його відсутності саме без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Сервітутне правовідношення виникає в силу закону згідно з ч. 1 ст. 402 ЦК за наявності факту проживання особи разом із власником обтяженого сервітутом житла та спільне з ним користування цим житлом. У ЦК право членів сім'ї власника житла на користування ним визнається сервітутним правом. Це право є особистим сервітутом, оскільки виникає в інтересі певної особи - члена сім'ї власника житла. Таким чином, суб'єктами даного сервітутного правовідношення є, з одного боку, власник житла, а з іншого - член його сім'ї. Згідно з положеннями ЖК до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч.2 ст. 64, ч. 3 ст. 156 ЖК). Об'єктом цього сервітуту є право обмеженого користування частиною житлового приміщення, визначеною власником житла. Житлом відповідно до ст.. 379 ЦК визнається житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Враховуючи зміст абзаца 2 ч.1 ст. 405 ЦК України, та частина, яку вправі займати член сім'ї власника житла, визначається останнім при його вселенні як члена своєї сім'ї. Оскільки зміст сервітуту визначається при його встановленні, не допускається зміна його умов за волею власника вже в процесі реалізації сервітутного права після його встановлення.
Частиною другою статті 405 ЦК встановлений скорочений (порівняно з п. 5 ч. 1 ст. 406 ЦК) строк невикористання сервітуту, зі спливом якого за умови відсутності поважних причин своєї відсутності сервітуарій втрачає своє право на житло.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1, що сторонами в ні в суді першої ні в апеляційному суді не оспорювалося (а.с.4).
Згідно довідки Кооперативного об'єднання «ЖБК» від 29 травня 2013 року в квартирі зареєстровані відповідачка ОСОБА_1 як співмешканка, неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
Відповідно до Акту ЖБК «Космос-26» ОСОБА_1 з травня 2012 року в спірній квартирі не мешкає та особистих речей в ній не має (а.с.25).
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК).
Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК член сім'ї (в тому числі колишній член сім'ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Отже, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону увагу не звернув та прийшов до помилкових висновків про задоволення позову в порушення норм як процесуального права так і матеріального права, оскільки закон передбачає втрату члена сім'ї (в тому числі колишнього члена сім'ї) власника будинку права на користування житлом у разі відсутності саме без поважних причин понад один рік.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідачка із дітьми виїхала разом з відповідачем до матері позивача ще в травні 2012 року.
З матеріалів справи вбачається, що з вересня 2012 року спірна квартира була здана квартирантам, про що свідчать відповідні докази, наявні в матеріалах справи, а також про це свідчать покази свідків, але в рішенні суду відсутні мотиви прийняття чи неприйняття таких доказів.
Апеляційний суд вважає, що зазначені докази є належними та допустимими доказами та не спростовані доказами, наданими позивачем в обґрунтування позовних вимог, зазначені обставини свідчать про поважність причин відсутності відповідачки з дитиною за її постійним місцем мешкання понад один рік.
Інших доказів в обґрунтування позовних вимог ні в суді першої інстанції ні в апеляційному суді позивачем та його представником не надано.
Апеляційний суд задовольнив клопотання відповідачки про залучення до матеріалів справи висновку Органу опіки та піклування Краматорської міської ради про недоцільність визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с. 83), оскільки такий доказ не був наданий суду першої інстанції, але має суттєве значення для правильного вирішення справи по суті, що відповідає положенням частини другої статті 303 ЦПК України.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції не встановлено, його рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки встановлені апеляційним судом обставини свідчать про поважність причин відсутності відповідачки з дитиною за її постійним місцем мешкання понад один рік.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду від 10 лютого 2014 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Орган опіки та піклування Краматорської міської ради про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні майном.
Рішення набирає законної сили з дня проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді: