Єдиний унікальний номер 217/142/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2011/2014
Головуючий в 1 інстанції Соболєва І.П.
Доповідач Халаджи О.В.
Категорія 46
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2014 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Бугрим Л.М.
суддів Халаджи О.В., Гапонова А.В.
при секретарі Лавицькому Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 16 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про стягнення заробітної плати та компенсації у зв'язку із затримкою її виплати, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 16 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Комерційний банк «Надра» про стягнення заробітної плати та компенсації у зв'язку із затримкою її виплати задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час Затримки розрахунку за період з 26 жовтня 2012 року по 11 квітня 2013 року у розмірі 27 944 грн. 60 коп. за відрахуванням податків та обов'язкових платежів, моральної шкоди 500 грн., та судовий збір у розмірі 284 грн. 44 коп.
В частині компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та в іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ «Комерційний банк «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність вини Банку в утриманні обов'язкових платежів і зборі із раніше стягнутої суми за судовим рішенням від 01 листопада 2011 року. Крім того, судом було витребувано від ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві матеріали виконавчого провадження в якості доказів по справі, однак в оскаржу вальному рішенні не зазначив, що саме ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві примусовим списанням коштів в сумі 49 718, 65 грн. ( без утримання обов'язкових платежів і зборів) спричинило затримку розрахунку між Банком та позивачем, оскільки банк зобов'язаний був утримати обов'язкові платежі і збори з подальшим їх перерахуванням до бюджету. Також апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази та обґрунтовані доводи позивача щодо наявності самої моральної шкоди, причинного зв'язку між такою шкодою і діями відповідача та взагалі вини останнього в заподіянні такої шкоди. Окрім того, апелянт зазначає, що 12.04.13 року на рахунок позивача були сплачені кошти в сумі 8961,11 грн., в тому числі і заборгованість із заробітної плати в сумі 8174, 29 грн., відповідно різниця, сплачена позивачу понад суму заробітної плати складає 786, 82 грн. Однак, задовольняючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку суму переплати не врахував та безпідставно стягнув всю суму середнього заробітку - 27 944, 60 грн. Тобто сума середнього заробітку за умови наявності підстав для її стягнення з відповідача, повинна складати 21 157, 78 грн. (з відрахуванням суми переплати), з якої підлягає утриманню сума податку й інших обов'язкових платежів.
У судовому засіданні представник апелянта - відповідача по справі ПАТ «КБ»Надра» доводи апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив її відхилити, оскільки судом першої інстанції було ретельно перевірено всі обставини справи, зроблені вірні розрахунки, у зв'язку з чим позов задоволено частково.
Позивач до судового засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при розгляді справи бере участь його представник.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, з'явившихся сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 1 листопада 2004 року позивач прийнятий на посаду начальника відділення № 7 ВАТ КБ «Надра», 10 грудня 2012 року переведений на посаду начальника центрального відділення.
21 серпня 2010 року позивач звільнений у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків на підставі наказу № 350-п від 21.08.2010 р.
Рішенням Авдіївського міського суду від 01.11.2011 р. позивач поновлений на посаді начальника центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Донецьке РУ, наказ № 350-п від 21.08.2010 р. визнаний незаконним. Рішення суду першої інстанції в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. В цієї частині рішення суду першої інстанції залишено без змін рішенням апеляційного суду Донецької області від 17.05.2012р.
Відповідно запису у трудової книжні позивача б/н від 22.05.2012 р. позивач поновлений на посаді начальника відділення КБ „Надра" згідно рішення Авдіївського міського суду від 01.11.2011 р.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17.05.2012 р. стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 серпня 2010 р. по 1 листопада 2011 р. в розмірі 45 107, 86 грн. за відрахуванням обов'язкових податків та платежів.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 21.06.2012 р. стягнуто з відповідача на користь позивача втрати на правову допомогу у розмірі 2 647, 17 грн.
23 жовтня 2012 року позивач звільнений з роботи за згодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу № 257 від 19.10.2010 р., що підтверджено записам у трудової книжки позивача та не заперечується учасниками справи.
Згідно розрахункового листка ПАТ «КБ «Надра» за жовтень 2012 року позивачу нараховано всього 57 439,03 грн., в тому числі й суми оплати за час вимушеного прогулу.
Позивач у своєму розрахунку підтверджує суми, вказані у зазначеному розрахунковому листі.
Згідно розрахункового листка ПАТ «КБ «Надра» за жовтень 2012 року позивачу виплачено:
аванс - 1 309,00 грн.,
заробітну плату - 821,17 грн., позачергові виплати 45 107,86 грн.,
єдиний соціальний внесок та ПДФО.
Всього утримано - 57 439,03 грн.
З наданого відповідачем поточного звіту за операціями по банківському рахунку за період з 01.10.2012 р. по 26.04.2013 р. встановлено, що на рахунок позивача зарахована заробітна плата від ПАО КБ «Надра»:
15 жовтня 2012 р. - на рахунок позивача зарахована заробітна плата від ПАО КБ «Надра» в сумі - 1 309, 00 грн.;
23 жовтня 2012 р. - на рахунок позивача зарахована заробітна плата від ПАО КБ «Надра» в сумі - 821, 17 грн.;
20 листопада 2012 р. - безготівкове поповнення рахунку на суму 36 961,40 грн.;
12 квітня 2013 року - на рахунок позивача зарахована заробітна плата від ПАО КБ «Надра» в сумі - 8 961,11 грн.
Судом встановлено, що на час звільнення відповідач нарахував на користь позивача 12 331,17грн., у тому числі оклад - 2419,17 грн., премія - 133,00 грн., компенсація за невикористану відпуску - 3 233,00 грн., матеріальна допомога, яка не входить до фонду оплати праці - 6 546,00 грн.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що з перелічених сум сплачується єдиний соціальний внесок на підставі п. 2 ч. 1 ст. 4, п. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у розмірі 3,6 відсотка, що становить 208,27 грн.
На підставі ст. 163 Податкового Кодексу на день звільнення відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 10 304, 46 грн. (нараховані 12 331, 17 грн. - ЄСВ 208, 27 грн. - ПДФО1 818, 44 грн.)
На час звільнення позивача повний розрахунок з ним проведено не було, залишилася невиплаченою сума у розмірі 8 174, 29 грн. (10 304, 46 грн. - 2 130, 17 грн.). Залишок був виплачений відповідачем на банківський рахунок позивача лише 12 квітня 2013 року у сумі 8 961, 11 грн.
Нездійснення роботодавцем виплати належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, є підставою для застосування відповідальності, за ст. 117 КЗпП України.
Судом першої інстанції зроблено вірний розрахунок належних відповідачу сум відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Окрім того, суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, оскільки несвоєчасна виплата працівникові належних йому при звільненні сум, так чи інакше вимагає від працівника додаткових зусиль для організації свого життя, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд вважає висновки суду обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи та вимогами закону.
Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, внаслідок чого підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення не має.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» відхилити.
Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 16 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: