Єдиний унікальний номер 2-1682/11 Номер провадження 22-ц/775/2535/2014

Категорія 27

Головуючий в I інстанції Гурідова Н.М.

суддя доповідач Безрученко Ю.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

суддів Безрученко Ю.О., Могутової Н.Г.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 січня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Приоритет» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2010 року позивач ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідно до умов договору поруки №2.96/08-ДП2 від 17 березня 2008 року відповідачі виступили поручителями по кредиту ТОВ «Приоритет», яке відповідно до умов кредитного договору №2.96/08-СК від 17 березня 2008 року отримало кредит в ПАТ «ВТБ Банк» у розмірі 1 228 073,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,5% річних зі строком кредитування до 15 березня 2013 року. Відповідно до п. 5.1 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом у повному обсязі, в строки та у порядку, встановлених кредитним договором. Згідно п. 5 договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором. Проте відповідачами не були виконані зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, внаслідок чого станом на 03 вересня 2010 року утворилась заборгованість Позивач просив суд з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ВТБ Банк» в особі Відділення «Донецька регіональна дирекція» користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором №2.96/08-СК від 17 березня 2008 року у розмірі 483 638,15 грн. та 54 506,20 грн., а всього 538 144,35 грн., яка складається з 260 783,38 грн. - сума простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно до ст. 625 ЦК України, 222 854,77 грн. - сума прострочених непогашених відсотків з урахуванням індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України, 20 746,97 грн. - несплачена пеня за останні шість місяців прострочення кредиту згідно з п. 8.1 кредитного договору, 20 691,40 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту за весь час прострочення кредиту згідно ст. 625 ЦК України, 12 267,99 грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст. 625 ЦК України. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 січня 2014 року позов ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа ТОВ «Приоритет» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 538 144,35 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що до кредитного договору було внесено зміни шляхом збільшення процентної ставки, що свідчить про збільшення обсягу відповідальності відповідачів, яких не було повідомлено про зміну кредитного договору, що свідчить про припинення договорів поруки. Крім того, банк порушив строки звернення з вимогами до поручителів. Судом не враховано та не зупинено провадження по справі з огляду на те, що в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом ТОВ «Приоритет» до ПАТ «ВТБ Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності (а.с. 219), підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином листом і телефонограмою №1593, зареєстрованою у відповідному порядку від 26 лютого 2014 року (а.с.226), клопотань про перенесення розгляду справи та інших клопотань до апеляційного суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 305 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «ВТБ Банк» Новомлинська Л.П., діюча на підставі довіреності (а.с. 238), заперечувала проти доводів апеляційної карги та просила її відхилити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Приоритет» Чевічалов Є.В., діючий на підставі довіреності (а.с. 239), просив розглянути справу на розсуд суду.

Заслухавши доповідача, сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином не виконували покладені на них за кредитним договором та договорами поруки зобов'язання, в зв'язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню сума заборгованості за кредитним договором та договорами поруки, яку суд стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1, на користь ПАТ «ВТБ Банк» в сумі 538 144,35 грн. На вимоги Банку відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання, що підтверджено матеріалами справи.

З таким висновком суду в оскаржуваній його частині не можна погодитися.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Так, відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині зазначеним вимогам закону відповідає в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Так, за положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610 - 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2008 року між позивачем та ТОВ «Приоритет» було укладено кредитний договір №2.96/08-СК, відповідно до умов якого останньому було надано кредитні кошти у сумі 1 228 073,00 грн. строком погашення до 15 березня 2015 року зі сплатою 16,5% річних за користування кредитними коштами (а.с.7-10).

Договором про внесення змін №1 до кредитного договору від 17 березня 2008 року №2.96/08-СК від 17 вересня 2009 року були внесені зміни, а саме відповідно до п. 1.2 за невиконання зобов'язань, передбачених п.п.5.10 та п. 5.11 цього договору, банк підвищує процентну ставку на 5% річних в порівнянні з діючою процентною ставкою за цим договором. Підвищення розміру процентної ставки відповідно до умов цього пункту вважається погодженим в момент укладання цього договору та не потребує укладання договору про внесення змін цього договору. Після усунення позичальником порушення зобов'язань, передбачених п.п.5.10 та п. 5.11, а саме надання позичальником банку документів, що підтверджують продовження дії строку договору страхування (страхового полісу) та сплати страхового платежу. процентна ставка за цим договором зменшується на 5 процентних пункти (у випадку, якщо процентна ставка була підвищена на 5 процентних пункти, в зв'язку з невиконанням позичальником п.п.5.10 та п. 5.11 цього договору) з дати надання відповідних документів.

Крім того, без згоди поручителів, а саме відповідачів по справі, цим договором від 17 вересня 2009 року змінено порядок нарахування, сплати процентів за користування кредитом та погашення кредиту, також змінено черговість списання грошових коштів Позичальника. (а.с.12-15).

У забезпечення вказаних кредитних зобов'язань між позивачем та відповідачами були укладені договори поруки № 2.96/08-ДП1 від 17 березня 2008 року та № 2.96/08-ДП2 від 17 березня 2008 року, згідно умов яких поручителі взяли на себе на добровільних засадах зобов'язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов'язанням ТОВ «Приоритет» (а.с.17-18).

ТОВ «Приоритет» свої зобов'язання за кредитним договором не виконує в строки обумовлені кредитним договором, кредит та проценти за його користування не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 483 638,15 грн. та 54 506,20 грн., всього 538 144,35 грн., яка складається з 260 783,38 грн. - сума простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно до ст. 625 ЦК України, 222 854,77 грн. - сума прострочених непогашених відсотків з урахуванням індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України, 20 746,97 грн. - несплачена пеня за останні шість місяців прострочення кредиту згідно з п. 8.1 кредитного договору, 20 691,40 грн. - сума 3% річних від суми простроченого кредиту за весь час прострочення кредиту згідно ст. 625 ЦК України, 12 267,99 грн. - сума 3% річних від суми прострочених відсотків за весь час прострочення відсотків згідно ст. 625 ЦК України та судовий збір (а.с.162-166).

Виходячи з аналізу статей 526, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, обставини, за яких припиняється порука, чітко визначені у статті 559 ЦК України.

Відповідно до статті 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із конструкції статті 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина 2 статті 555 ЦК).

Однак у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної відсоткової ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (частина 1 статті 559 ЦК України).

Відповідно до п. 1 договору поруки № 2.96/08-ДП1 від 17 березня 2008 року та договору поруки № 2.96/08-ДП2 від 17 березня 2008 року поручитель поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 2.96/08-СК від 17 березня 2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання), надалі все разом кредитний договір (а.с.17-18).

Вся інформація, яку банк має повідомити позичальнику міститься у змісті кредитного договору і договору поруки, є вичерпною. Підписавши договори відповідачі погодились з умовами надання кредиту.

Таким чином, підписуючи договори поруки, відповідачі були ознайомлені з цими договорами, у тому числі й з умовами щодо виконання зобов'язань за будь-якими додатковими угодами до кредитного договору.

Однак, згоди поручителів зі змінами до кредитного договору, які визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, не висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договорів поруки, що суперечить частині першій статті 559 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшиться обсяг його відповідальності.

Отже, суд першої інстанції на зазначені вимоги закону увагу не звернув та дійшов помилкового висновку, що Банком не було збільшено обсяг відповідальності відповідачів, що підтверджується матеріалами справи та п. 1 договорів поруки № 2.96/08-ДП1 від 17 березня 2008 року та договору поруки № 2.96/08-ДП2 від 17 березня 2008 року, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦПК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться дані про пред'явлення позову одночасно до обох поручителів 20 вересня 2010 року.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що в червні 2009 року Банком було запропоновано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погасити заборгованість за кредитним договором (а.с.20-23).

Але пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Отже, Банк обрав пред'явлення позову до Поручителя.

Тому доводи апеляційної скарги, що позивачем пропущений строк звернення до суду є безпідставними, оскільки кінцевий строк повернення кредиту визначений як в кредитному договорі так і договорі поруки до 15 березня 2015 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного, висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до поручителів, оскільки порука припинилася внаслідок збільшення відповідальності поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без їх згоди.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 січня 2014 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Приоритет» про стягнення заборгованості.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривен 00 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: