Єдиний унікальний номер 230/6916/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1968/2014
Головуючий в 1 інстанції Мелещенко Л.В.
Доповідач Халаджи О.В.
Категорія 26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2014 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Бугрим Л.М.
суддів Халаджи О.В., Гапонова А.В.
при секретарі Лавицькому Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк» на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 січня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 січня 2014 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 7500 грн., та судовий збір на користь держави в сумі 229,40 грн.
В іншій частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням ПАТ «Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням матеріального та процесуального права, та просить його скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В своїй скарзі апелянт стверджує, що при вводі в експлуатацію будівлі банку були забезпечені безпечні умови праці та відповідали нормам чинного законодавства. Тобто, і нещасному випадку, який стався з позивачкою, не була встановлена вина відповідача в спричиненні ушкодження її здоров'ю, а навпаки вказується на наявність вини самої позивачки, яка виразилася в тому, що остання не піклувалася про особисту безпеку, що підтверджується актом форма Н-5 від 17.10.2013 р. та актом №1 форма Н-1, а також державним органом з нагляду за охорону праці не було встановлено порушення приписів ст. 153 КЗпП України, що в свою чергу вказує на те, що апелянтом виконувалися заходи з охорони праці. Окрім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно був встановлений характер правовідносин, які склалися між сторонами судового провадження, це призвело до того, що судом першої інстанції не були застосовані норми трудового законодавства щодо позовної давності. Що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, а саме ст. 237 1 КЗпП України, повинен застосовуватися тримісячний строк позовної давності (ст. 233 КЗпП України). Таким чином, апелянт вважає, що позивач втратила право вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, з'явившихся сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала у відповідача з 21 грудня 2010 року по 08 лютого 2013 року (а.с. 6-8). 15 серпня 2012 року позивач при виконанні трудових обов'язків отримала травму - закритий перелом дистального метафаза лучевої кістки зі зміщенням. 17 жовтня 2012 року складений акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (а.с. 9-15) та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, що стався з позивачем (а.с. 16-19). Висновком МСЕК від 12 лютого 2013 року позивачу первинно встановлено 25 % втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом (а.с. 20).
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача, що підтверджується відповідним актом.
Розглядаючи справу, суд виходив з того, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві позивачу завдана моральна шкода, право на відшкодування якої, за рахунок коштів підприємства, регулюється ст. 237-1 КЗпП України, якою передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати), статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Згідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача, перебування останнього на лікуванні у зв'язку з травмуванням, його наслідки, погіршення стану здоров'я позивача, порушення нормального укладу життя, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив таке відшкодування в розмірі 7500 грн.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що воно ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними.
Також є безпідставним довод відповідача про необхідність застосування до зазначеного спору тримісячного строку позовної давності, оскільки до спорів про відшкодування шкоди, заподіяних внаслідок пошкодження здоров'я або каліцтвом, строк позовної давності не застосовується відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України.
З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і наявності тяжких наслідків, суд першої інстанції в межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди позивача.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, наданим доказам дав правильну правову оцінку і правильно вирішив спір. Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, правильно визнані необґрунтованими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк» відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 16 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: