ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2008 року м.Львів справа № 22а-15590/08
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого у справі судді Попко Я.С.
суддів Довгополова О.М.
Богаченко С.І.
секретаря судового засідання Козири В.Р.
осіб, які взяли участь у справі:
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області
на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 жовтня 2008 року у справі № 2а-258/2008
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Івано-Франківської області
про стягнення невиплаченого щомісячного підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Івано-Франківського міського суду від 15.10.2008 року у справі № 2а-258/08 адміністративний позов гр. ОСОБА_1до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити ОСОБА_1. щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначений згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», отже з цього часу позивачу
______________________________________________________________________________
Головуючий у 1-й інстанції суддя Перегінець Л.В. 22а-15590/08 Справа № 22а-15590/08
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, справа № 2а-258/08 ряд. ст. зв. № 28
Доповідач у 2-й інстанції суддя Попко Я.С. реєстр 08.12.2008р.
повинно нараховуватись та виплачуватись вказане підвищення розміру пенсії.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 15.10.2008 року у справі № 2а-258/08 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, питання, пов'язані з підвищенням розміру пенсії чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід вирішувати шляхом внесення змін до цього Закону. Законодавством не визначено, які органи повинні виплачувати підвищення розміру пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати даний розмір. Тому, на думку апелянта, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Дії працівників управління Пенсійного фонду щодо відмови в підвищенні пенсії позивачам є правомірними.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що після прийняття Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп, яким визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу повинно нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене зазначеною нормою Закону, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що з врахуванням положень ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 62 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік» становив: з 1 січня - 308 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 17 Закону країни «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі Кечко проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно з п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що приймаючи Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік», держава, в особі Верховної Ради України в межах повноважень передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загально суспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахуванням ст. 11 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, як зазначено вище, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними вказані положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», отже, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
З врахуванням зазначеної вище позиції Європейського суду з прав людини, посилання відповідача на відсутність відповідних асигнувань з державного бюджету України на дані виплати колегія суддів не приймає.
Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести підвищення до пенсії в конкретному розмірі із зазначенням дати, місяця та року, так як функцію визначення розміру пенсії та її виплату покладено законодавцем на пенсійний орган.
За таких обставин оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду від 15.10.2008 року у справі № 2а- 258/08 залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги, безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя-доповідач Попко Я.С. Судді Довгополов О.М.
Богаченко С.І.