Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/970/14Головуючий у суді І-ї інстанції Запорожець О. М.
Доповідач Гайсюк О. В.
РІШЕННЯ
Іменем України
25.03.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого: Гайсюка О.В.
суддів Карпенка О.Л., Фомічова С.Є.
при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 7 лютого 2014 року.
ВСТАНОВИЛА :
У червні 2013 року Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вись» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні орендованої земельної ділянки. Позивач зазначив, що 01.09.2007 року між СВК Вись» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва на 5 років.
Об»єктом оренди є земельна ділянка площею 6,00 га.
За договором орендна плата вноситься орендарем (СВК) в натуральному та грошовому вигляді в розмірі 3, 2 % від грошової оцінки землі.
В 2012 році СВК визначив структуру посівних площ на 2013 рік і на земельній ділянці ОСОБА_2 СВК мав намір посіяти гібрид кукурудзи «Сплендіс». Після прибуття на земельну ділянку відповідачки з»ясовано, що вона самовільно засіяла орендовану земельну ділянку в період дії договору ( до 27.02.2014 р.).
Посилаючись на це, позивач просив суд зобов»язати відповідачку не чинити перешкод до 27.02.2014 року у користуванні земельною ділянкою площею 6 га на полі № 40 с. Скаліва Новоархангельського району та зобов»язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку СВК»Вись».
У липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до СВК»Вись» про визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки.
Позивач зазначила, що договір оренди був укладений з СВК на 5 років 01.09.2007 року та був переданий СВК для реєстрації, але зареєстрував цей договір СВК лише 27.02.2009 року.
З часом вона дізналася, що СВК не орендує її земельну ділянку і в порушення п.19 договору провів обмін її ділянки без її згоди на земельну ділянку, що знаходилася в оренді АФТ »Квінтет», а тому вона 25.06.2012 року звернулася до СВК із заявою, в якій просила після збору урожаю в 2012 році не використовувати її земельну ділянку , оскільки строк договору закінчується 01.09.2012 року і після цього вона бажає використовувати земельну ділянку самостійно.
Оскільки до травня 2013 року СВК не обробляв її земельну ділянку, вона зрозуміла, що СВК припинив орендувати земельну ділянку за її заявою і засіяла на своїй земельній ділянці сою.
Також нею виявлено, що в п. 17 Договору не вказано умови збереження стану об'єкта оренди.
Посилаючись на це, ОСОБА_2 просила визнати договір оренди недійсним з моменту його державної реєстрації ( а.с. 42-46).
Рішенням Новоархангельського районного суду від 07.02.2014 року позов СВК задоволено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
ОСОБА_2 зобов'язано до 27.02.2014 року не чинити СВК »Вись» перешкод у користуванні земельною ділянкою та повернути цю земельну ділянку СВК.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову СВК та задоволення її позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 доводи скарги підтримав.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з»явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як підтверджено матеріалами справи ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка розташована на території Скалівської сільської ради площею 6, 00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 6).
Між ОСОБА_2 та СВК »Вись» 1 вересня 2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки , за яким ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку передала СВК «Вись» в оренду строком на 5 років ( а.с. 5-8).
На підставі цього Договору 01 вересня 2007року земельна ділянка була передана СВК «Вись» в натурі за Актом передачі та прийому від 01.09.2007 р.( а.с.).
Договір оренди від 01.09.2007 року був зареєстрований у Новоархангельському відділі КФЦОДЗК 27.02.2009 р. (а.с. 9 зворот).
ОСОБА_2 25 червня 2012 року звернулася до СВК »Вись» із заявою , в якій просила після збирання врожаю належну їй земельну ділянку не використовувати одноосібно ( а.с. 49).
У грудні 2012 року СВК запропонувало ОСОБА_2 звернутися за вирішенням спору до суду ( а.с. 124-125).
Згідно довідки СВК «Вись» від 24.05.2013 року орендодавець ОСОБА_2 зайняла спірну земельну ділянку площею 6 га і засіяла її соєю ( а.с. 12).
Задовольняючи вимоги СВК про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою , суд першої інстанції виходив з того, що дія договору оренди, що уклали сторони закінчується 27.02.2014 року.
З цим висновком суду колегія суддів не погоджується.
Відповідно до ст.. 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов»язки відповідно до договору.
За змістом статей 18, 20 Закону України « Про оренду землі»( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений.
Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.
Частиною першою ст.. 638 ЦК передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У постанові Верховного Суду України від 06.03.2013 року ( № 6-5 ЦС13) викладена правова позиція про те, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного Кодексу України, Цивільного Кодексу України, Закону України від 06.10.1998 р. № 161-XIV» Про оренду землі» та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878- VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України незалежно від дати проведення такої реєстрації.
Виходячи з того,що сторони підписали договір оренди 01.09.2007 року і в цей же день СВК прийняв земельну ділянку в оренду, то слід вважати, що сторони визначили строк дії договору з 01.09.2007 року по 01.09.2012 року.
В установленому порядку сторони не змінили строк дії договору. В справі відсутній договір про це,зареєстрований належним чином.
Після закінчення строку дії договору орендар не продовжив користуватися земельною ділянкою, а ОСОБА_2 заперечувала проти цього використання,а тому ОСОБА_2 мала право після закінчення строку дії договору 01.09.2012 року користуватися належною їй земельною ділянкою, засіяти цю ділянку соєю, оскільки СВК не користувався цією земельною ділянкою.
Отже, вимоги СВК про усунення перешкод задоволенню не підлягають.
Оскільки висновки суду в частині вирішення спору за позовом СВК не відповідають обставинам справи ,суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову СВК.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору оренди від 01.09.2007 року недійсним, суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча в п.17 Договору сторони не передбачили умови збереження стану об'єкта оренди, але ці умови визначені ними в п.21 Договору.
Крім того в п.28 Договору визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості грунтів, дотримання державних стандартів, норм і правил ( а.с.8).
В період дії договору позивачка з цього питання не заявляла СВК жодних претензій, а тому відсутні будь - які докази порушення прав позивача тим, що в п.17 Договору не конкретизовані умови збереження стану об'єкта оренди.
Отже рішення суду в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для скасування чи зміни рішення в цій частині відсутні.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новоархангельського районного суду від 07.02.2014 року в частині задоволення вимог СВК» Вись» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання повернути земельну ділянку скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову СВК « Вись» до ОСОБА_2 в повному обсязі.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: