ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27 березня 2014 року Справа № 913/3312/13
Провадження №20пд/913/3312/13
За позовом Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут»,
м. Сєвєродонецьк Луганської області
до відповідача - Сєвєродонецького комунального підприємства житлового
господарства, м. Сєвєродонецьк Луганської області
Про визнання правочину (договору) недійсним і застосування наслідків його недійсності
Судова колегія у складі суддів: Т.С. Кірпа - головуючий у колегії, Мінська Т.М., Секірський А.В.
Секретар судового засідання Ногін С.М.
У засіданні брали участь:
Представник позивача - Кулак І.В., паспорт серія НОМЕР_1, виданий Зарічним РВ СМУ УМВС України у Сумській області, директор КП «Житлосервіс «Добробут»
Представник позивача - Руда О.О., дов. №21100 від 06.11.2013, КП «Житлосервіс «Добробут»
Представник відповідача - Лобода В.О., ліквідатор Сєвєродонецького Комунального підприємства житлового господарства (ухвала від 13.12.2010 по справі №20/33б)
Суть спору: про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №1 від 15.10.2012,
в с т а н о в и в:
За заявою Комунального підприємства «Житлосервіс «Добробут», м. Сєвєродонецьк Луганської області господарським судом Луганської області 09.12.2013 порушено провадження у справі №913/3312/13 (провадження №20пд/913/3312/13) щодо відповідача, Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства, м. Сєвєродонецьк Луганської області про визнання договору про відступлення права вимоги №1 від 15.10.2012, укладеного між позивачем та відповідачем недійсним, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513, ст. 514 та ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України.
03.02.2014 позивач звернувся до суду з заявою від 03.02.2014 за №130 про зміну (доповнення) підстав позову по справі №913/3312/13.
В даній заяві, окрім раніше викладених підстав, позивач посилається також на таке.
Відповідно до ст. 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваний. ( Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів) недійсними.
Якщо особа, яка вчинила правочин, неправильно сприйняла обставини, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має неправильне сприйняття природи правочину та прав та обов'язків сторін.
Так, 07.09.2012 на засіданні №31 апаратної наради керівників підприємств житлового комунального господарства та підприємств, які забезпечують життєдіяльність міста, начальником управління ЖКГ міської ради Потапкіним К.В. було повідомлено, що задля прискорення процедури ліквідації СКПЖГ, погашення заробітної платні працівникам СКПЖГ, потрібно укласти договори відступлення права вимоги. Дане рішення було погоджене з ліквідатором. Для виконання умов договорів, на думку позивача, буде надана фінансова підтримка, тобто, заборгованість за договором №1 відступлення права вимоги у сумі 41455,48 грн. повинна сплачувати Сєвєродонецька міська рада, а КП «Житлосервіс»Добробут» повинно виступити транзитним рахунком.
Оскільки підприємство позивача є комунальною власністю, створене Сєвєродонецькою міської радою, підзвітне та підконтрольне виконкому, в своїй діяльності керується розпорядженнями та наказами виконкому, то п.4 протоколу №31 апаратної наради керівників підприємств ЖКГ від 07.09.2012 КП «Житлосервіс «Добробут» зобов'язали укласти договір з СКПЖГ та надати до УЖКГ Сєвєродонецької міської ради.
Позивач вважає, що укладений договір №1 відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним, так як КП «Житдлосервіс»Добробут» неправильно сприйняло умови правочину, підприємство ввели в оману, повідомивши завчасно неправдиві відомості стосовно сплати заборгованості у розмірі 41455,48 грн. Крім того, відповідно до зазначеного вище протоколу, на думку позивача, правочин був укладений без волевиявлення КП «Житлосервіс»Добробут» та не відповідав внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що є порушенням ст. 203 ЦК України.
Враховуючи зазначене, позивач просить суд прийняти заяву про зміну (уточнення) підстав позову до розгляду, визнати договір № 1 « Про відступлення права вимоги», укладений 15.10.2012 між Сєвєродонецьким комунальним підприємством житлового господарства та Комунальним підприємством «Житлосервіс» Добробут» недійсним та застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з Комунального підприємства «Житлосервіс»Добробут» на користь Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства суми 41455,48 грн. на підставі виконавчого документа-наказу господарського суду Луганської області по справі № 913/1636/13 від 09.09.2013, виконавче провадження № 40144266 і стягнути з Сєвєродонецького комунального підприємства житлового господарства на користь КП «Житло сервіс»Добробут» сплачений судовий збір.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2012 між СКПЖГ (Первісний кредитор) в особі арбітражного керуючого - ліквідатора СКПЖГ Лободи В.О. та КП "Житлосервіс "Добробут" (Новий кредитор) було укладено договір №1 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору і стає кредитором за договором, (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та квартиронаймачами (далі-Боржник). До договору додається сальдова відомість на паперовому носії з адресами боржників - квартиронаймачів з сумою боргу кожного (п.1.1 договору).
Згідно п. 1.2 за цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором.
Відповідно до п.3.1 Договору, Первісний кредитор зобов'язується передати Новому кредитору всі документи, які засвідчують права, що передаються за цим Договором, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення за Основним договором, у термін до 31.10.2012.
Сторонами також узгоджено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 договору).
КП "Житлосервіс" "Добробут" просить суд визнати недійсним договір №1 від 15.10.2012 про відступлення права вимоги з підстав, викладених в позові, а саме: невідповідність договору ч.1 ст.512, ч.1 ст.513, ст.514 та ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України та ст. 229 Цивільного кодексу України.
Позивач вважає, що, оскільки він не отримав від первісного кредитора договори з квартиронаймачами, останній позбавлений можливості стати кредитором у відповідних зобов'язаннях та стягнути з них борг.
Крім того, позивач посилається на те, що сальдова відомість на паперовому носії з адресами боржників - квартиронаймачів з сумою боргу кожного не може розглядатись як підтвердження передачі документів, які засвідчують право вимоги, яке передане за спірним договором.
Фактично позивач вважає, що спірний договір є недійсним, оскільки відповідач, як Первісний кредитор, на виконання п.3.1 договору, не передав Новому кредитору документи, визначені п.1.1, тому до позивача не перейшли права кредитора у відповідному зобов'язанні.
З огляду на ч.1 ст.512 ЦК України передання кредитором своїх прав інший особі за правочином (відступлення права вимоги) є підставою заміни кредитора у зобов'язанні. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч.1 ст.517 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У спірному договорі сторони визначили предмет договору таким чином: Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредитору, і стає кредитором за договором, (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та квартиронаймачами (далі-Боржник). До договору додається сальдова відомість на паперовому носії з адресами боржників - квартиронаймачів з сумою боргу кожного. Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором. (п.1.1, 1.2 договору).
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши та оцінивши доводи і заперечення сторін у їх сукупності, судова колегія дійшла наступного.
Сторони не визначили предмет договору, а саме, - яке право передається Новому кредитору.
Про це свідчить відсутність посилань на договори між Первісним кредитором та боржниками (номер, дата, найменування сторони - прізвище, ім"я, по батькові, сума боргу, період, за який утворився борг, тощо) та відсутність в спірному договорі суми боргу, право вимоги на який передано Новому кредитору.
Сума 41455,48грн. в п.2.1 договору передбачена як плата Нового кредитора Первісному, тобто спірний договір є оплатним і не є сумою боргу, право на витребування якого перейшло до Нового кредитора.
Передбачена в п.1.1 договору сальдова відомість не є зобов'язанням в розумінні ст.509 ЦК України, оскільки є переліком адрес та сум боргу і на її підставі не виникає будь-яких зобов'язань.
Посилання відповідача на п.3.2 договору, яким передбачено, що Новий кредитор повідомляє Боржника про зміну кредитора за Основним договором у термін до 10.11.2012 шляхом надання інформації через КП "ЄРЦС" у форматі щомісячного інформаційного листа про стан розрахунків квартиронаймачів з обслуговуючими комунальними підприємствами, не спростовує вищевикладеного.
За таких обставин в спірному договорі відсутнє посилання за якими саме договорами (їх кількість, номери, дати), укладеними з якими квартиронаймачами (прізвище, ім'я та по-батькові) та на які суми боргу (за які послуги, період нарахування) до Нового кредитора переходить право вимагати борг.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у п.8 Постанови Пленуму №9 від 17.10.2012 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнаний лише укладений договір.
Оскільки в договорі №1 від 15.10.2012 про відступлення права вимоги сторони не узгодили таку істотну умову, як предмет, зазначений договір не може бути визнаний недійсним, оскільки є неукладеним.
Доводи позивача щодо недійсності договору, викладені в позові, судова колегія вважає безпідставними ще і тому, що невиконання правочину має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним (п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 17.10.2012 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
За змістом ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених Законом.
Як вбачається з пояснень позивача, він помилявся стосовно наслідків вчиненого правочину, але і це твердження спростовується матеріалами справи, зокрема, протоколом №31 апаратної наради керівників підприємств житлового комунального господарства від 07.09.2012 (п. 4 протоколу №31).
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
судова колегія вирішила:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 01.04.2014
Головуючий Т.С. Кірпа
Суддя Мінська Т.М.
Суддя Секірський А.В.