Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів Бех М.О., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Підвербної Г.Я.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2013 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого:

· 21 травня 1996 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ст. 94 КК України 1960 року до позбавлення волі на 8 років;

· 19 березня 2003 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 121; ч. 4 ст. 296; ст. 304 КК України 2001 року, на підставі ст. ст. 70, 71 КК України, до позбавлення волі на 7 років,

засуджено:

- за ч. 4 ч. 2 ст. 115 КК України - до довічного позбавлення волі;

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України - до позбавлення волі на 15 років;

- за ч. 1 ст. 185 КК України - до позбавлення волі на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 остаточно визначено покарання в виді довічного позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2, будучи раніше судимим за умисне вбивство, 30 листопада 2011 року приблизно о 20 год. 30 хв. у помешканні ОСОБА_3 - квартирі АДРЕСА_1 у ході сварки на ґрунті особистих неприязних стосунків, які виникли раптово, умисно з метою позбавлення життя, з особливою жорстокістю, наніс ОСОБА_3 двома ножами численні удари в обличчя, шию, грудну клітину та по верхніх кінцівках, спричинивши прижиттєво 60 колото-різаних і різаних поранень з ушкодженням судин шиї та легень, від яких настала смерть потерпілого.

Після вчинення вбивства ОСОБА_3 30 листопада 2011 року приблизно о 22 год 50 хв. ОСОБА_2 у цьому ж місці таємно викрав майно потерпілого вартістю 950 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 ставить питання про зміну судових рішень і пом'якшення призначеного йому покарання, одночасно посилаючись на істотні порушення судами кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. При цьому вказує на порушення його права на захист під час досудового і судового слідства у зв'язку з наданням адвокатом правової допомоги неналежної якості та непроведення відтворення обстановки і обставин події за його участю. Звертає увагу на порушення місцевим судом вимог ст. 322 КПК України щодо таємниці наради суддів, стверджуючи, що під час перебування в нарадчій кімнаті суд у тому ж складі розглядав іншу кримінальну справу, а до проголошення вироку прокурору і стороннім особам була відома обрана йому міра покарання. Вважає недоведеною особливу жорстокість як кваліфікуючу ознаку вчиненого злочину та стверджує, що захищався від протиправних насильницьких дій потерпілого. Вказує на необґрунтовану суворість призначеного покарання, зазначаючи, що місцевий суд не з'ясував у повній мірі дані про його особу та не дав належної оцінки обставинам, що пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь суді, пояснення засудженого, який частково підтримав касаційну скаргу, просив змінити вирок та ухвалу і пом'якшити призначене йому покарання або скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на вчинення ним злочину у стані сильного душевного хвилювання, захисника, який просив змінити вирок та ухвалу і пом'якшити призначене покарання, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, в порядку ст. 395 КПК України (1960 року) судові рішення змінити, виключити вказівку про призначення ОСОБА_2 покарання за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, в решті вирок та ухвалу залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ст. 335 КПК України (1960 року) в резолютивній частині обвинувального вироку повинні бути зазначені, зокрема, кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним, покарання, призначене йому по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, й остаточна міра покарання, обрана судом. Рішення суду з названих питань має бути сформульовано конкретно й чітко, щоби при виконанні вироку не виникло ніяких сумнівів, які вимагають спеціальних роз'яснень.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 КК України за один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Передбачені статтею 70 КК України правила призначення покарання за сукупністю злочинів, згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта - як готування до злочину або замах на нього.

За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Цих вимог суд першої інстанції не дотримався.

Як убачається з матеріалів справи і вироку суду, ОСОБА_2 обвинувачувався органами досудового слідства і визнаний судом винним у скоєнні одного злочину, передбаченого п. п. 4, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, - умисного вбивства, вчиненого з особливою жорстокістю особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (т. 1, а. с. 328-329, т. 2, а. с. 25-28).

Одні й ті самі дії засудженого були кваліфіковані за двома окремими пунктами однієї частини статті КК, які не мають самостійної санкції, і така кримінально-правова кваліфікація визнана судом правильною.

Водночас суд окремо призначив ОСОБА_2 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України як за два самостійних склади злочинів два різних за видом основні покарання, чим неправильно застосував кримінальний закон та, допустивши у вироку суттєві протиріччя, істотно порушив кримінально-процесуальний закон.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і помилку місцевого суду не виправив.

У порядку ст. 395, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК України (1960 року) вирок та ухвала підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені недоліки, належно перевірити матеріали справи, в тому числі доводи апеляційної й касаційної скарг ОСОБА_2, та прийняти законне і обґрунтоване рішення, виклавши його у процесуальному документі, який би відповідав вимогам закону.

Оскільки виходячи з вимог ст. ст. 374, 396, 398 КПК України (1960 року) при скасуванні судових рішень з направленням справи на новий судовий чи новий апеляційний розгляд суд касаційної інстанції не вправі наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судами того чи іншого кримінального закону та покарання, доводи засудженого щодо мети, мотиву його дій та стану на момент вчинення злочину як підстав для зміни кримінально-правової кваліфікації його дій та відносно суворості призначеного покарання підлягають перевірці в ході нового судового розгляду справи.

Керуючись статтями 394-396, 398 КПК України (1960 року), п. п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України (1960 року) вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 5 квітня 2013 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Судді:

_____________ ________________ __________________

С.О. Орлова М.О. Бех В.М. Кульбаба