Головуючий суду 1 інстанції - Карпенко С.Ф.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 406/7402/13
Провадження № 22ц/782/5421/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2014 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.,
суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,
при секретарі - Вербицькому І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -
в с т а н о в и л а:
Позивачка ОСОБА_2, 16 вересня 2013 року звернулася до Алчевського міського суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її двоюрідна прабабця - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 Померлій належала квартира за адресою АДРЕСА_1, де вона постійно проживала. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді вказаної квартири. Спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку у спадщини немає.
Позивачка зверталася до нотаріальної контори з метою прийняття спадщини, але у неї не вистачило документів і не вдалося підтвердити факт родинних відносин із померлою, це стало перепоною в отриманні нею свідоцтва про право на спадщину за законом.
У вересні 2011 року позивачка виїжджала на заробітки за межі м. Алчевська, повернулася в м. Алчевськ у грудні 2011 року. Після цього їй стало відомо, що у квартирі померлої мешкають сторонні люди, а ОСОБА_4 померла ще в листопаді 2011 року. Позивачка зверталася у лікарню, в правоохоронні органи, і їй стало відомо, що померла, незадовго до смерті, склала заповіт 04 листопада 2011 року на користь начебто знайомих людей. Позивачка вважає, що третя особа по справі - ОСОБА_5 шляхом обману примусила її скласти заповіт на ім'я своєї доньки - відповідачки ОСОБА_3, а відтак ОСОБА_5 шахрайським шляхом заволоділа оригіналами правовстановлюючих документів та скориставшись похилим віком ОСОБА_4 та її неспроможністю до кінця розуміти значення своїх дій, шляхом зловживання її довірою, підписала з нею заповіт на ім'я своєї доньки, який не відображав дійсної волі її двоюрідної прабабці, до того ж позивачка вважає, що ОСОБА_5, скориставшись відсутністю позивачки, якимось чином увійшла в довіру ОСОБА_4 та доклала зусиль для скорочення віку останньої.
Позивачка просила винести рішення про визнання заповіту ОСОБА_4 від 04 листопада 2011 року, складений та посвідчений приватним нотаріусом Алчевського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6, за реєстровим №374 щодо спадкування ОСОБА_3 квартири за адресою АДРЕСА_1, недійсним з підстав передбачених статтями 225 та 233 ЦК України, визначити позивачці додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті двоюрідної прабабці ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Алчевську Луганської області.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення Алчевського міського суду Луганської області від 18.11.2013 року, та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, однак апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, прийшла до наступного.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судова колегія вважає, що у даному випадку судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані не були.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 09 липня 2013 року, повторно виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Алчевського міського управління юстиції у Луганській області (а.с.8), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 79 років, про що 29 листопада 2011 року було складено відповідний актовий запис № 1481.
Відповідно до заповіту ОСОБА_4 (а.с. 31), зареєстрований в реєстрі під № 374 від 04.11.2011 року посвідченого приватним нотаріусом Алчевського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6, ОСОБА_4 зробила розпорядження на випадок смерті, згідно якого усі права та обов'язки, які належали їй на момент складання заповіту, а також ті права і обов'язки, які могли бути їй належними у майбутньому, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на час смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2
Згідно заяви ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 № 268 від 15 травня 2012 року (а.с.22) за спадковою справою № 139/2012, ОСОБА_3 прийняла всю спадщину за вищезазначеним заповітом після смерті ОСОБА_4.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень з боку відповідача норм законодавства, оспорюваний заповіт вчинено відповідно до закону, підстав для визнання його недійсним немає і в зв'язку з цим також не можуть бути задоволені позовні вимоги про визначення додаткового строку позивачці для подачі заяви про прийняття спадщини.
Проте, з вказаним висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам по справі та нормам матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, який визначається днем смерті спадкодавця (ч. 3 ст. 1222, ч.1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є двоюрідною правнукою ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 15 серпня 2013 року за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку для прийняття спадщини позивачка в судовому засіданні вказала, що вона зверталася до нотаріальної контори з питання прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4, однак працівник нотаріальної контори їй пояснив, що необхідно надати документи підтвердження родинного зв'язку з померлою. В зв'язку з відсутністю вказаних документів вона вимушена була звертатися до суду для прийняття рішення щодо встановлення відповідного факту, що підтверджується копіями рішень Алчевського міського суду Луганської області від 09 квітня 2013 року та від 15 серпня 2013 року. Оскільки строк звернення із заявою про прийняття спадщини встановлений статтею 1270 ЦК України сплинув, то позивачка вимушена була звернутися з даним позовом до суду.
Відповідно до п. 207 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N 20/5 письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Таким чином, при зверненні із заявою про прийняття спадщини не передбачено обов'язку надавати документи, що підтверджують ступінь родинного зв'язку з померлим, тощо.
Судом також достовірно встановлено і не заперечується позивачем, що позивачка в грудні 2011 року дізналася про смерть спадкодавця ОСОБА_4, однак в період строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, нею не було подано заяву про прийняття спадщини, тобто фактично свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчиняла дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.
Отже, оцінивши надані докази, судова колегія дійшла висновку, що причина пропуску строку для прийняття спадщини не є тією об'єктивною, непереборною, істотною обставиною для визначення додаткового строку, як це передбачено ст.. 1272 ЦК України.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суу України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Позов особи, яка не була учасником правочину, про застосування наслідків такого правочину з підстав його нікчемності, або про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише у тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи.
З огляду на те, що позивачка у встановленому законом порядку спадщину не прийняла і відсутні підстави для поновлення строку для прийняття спадщини, її права не можна вважати порушеними оспорюваним заповітом. А відповідно до статті 15 ЦПК України судовому захисту підлягає тільки порушене право.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.209,303,307 ЦПК України судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 18 листопада 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовити з інших підстав.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: