Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого - судді: Мельника Ю.М.

суддів: Ковалевича С.П., Хилевича С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

за участю: позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача Таляра С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 січня 2014 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Старорафалівської сільської ради про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом в якому просила визнати недійсним заповіт від 20 грудня 2002 року за яким ОСОБА_6 заповів житловий будинок , земельну ділянку в АДРЕСА_1 та інше належне йому майно своєму сину ОСОБА_3

Позивачка стверджувала , що на час посвідчення заповіту ОСОБА_6 був хворим і не міг бути присутнім у сільській раді , він також мав поганий зір і не міг самостійно підписати заповіт.

Окрім того , секретар Старорафалівської сільської ради , який посвідчив вказаний заповіт, не був наділений виконавчим комітетом ради повноваженнями на вчинення такої нотаріальної дії.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 24 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено .

Не погодившись із рішенням суду , ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказувала на його незаконність та зазначала , що суд першої інстанції при постановленні рішення не врахував , що сукупність доказів у справі свідчить , що ОСОБА_6 в листопаді- грудні 2002 року був хворий і міг переміщатися лише за допомогою сторонньої особи, та фактично нічого не бачив. Не врахував суд і ту обставину , що заповіт ОСОБА_6 був посвідчений особою, яка не була уповноваженою у визначений законом спосіб вчиняти таку нотаріальну

провадження № 22-ц/787/533/2014 Головуючий в суді 1 інст. Котик Л.О.

Доповідач в апел. інст. Мельник Ю.М.

дію. Не врахував суд і те , що в тексті заповіту не вказано час та місце його складання. Оскільки ОСОБА_6 мав вади зору , то особа , яка посвідчувала заповіт повинна була прочитати його вголос , але цього не зробила.

Із цих підстав просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В судовому засідані апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просили скаргу задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_3 та його представник просили скаргу відхилити , а рішення суду - залишити без зміни.

Представник Старорафалівської сільської ради Таляр С.І. також просив скаргу відхилити.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив із того , що позивачкою не було доведено , що оспорюваний заповіт був укладений з порушенням вимог законодавства щодо його форми , змісту та процедури посвідчення.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду , оскільки він відповідає вимогам законодавства та грунтується на досліджених судом доказах.

Відповідно до ст. 541 ЦК України ( 1963 р.) заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Із матеріалів справи вбачається, і це вірно встановлено судом 1 інстанції , що 20 грудня 2002 року ОСОБА_6 склав заповіт за яким належний йому житловий будинок та земельну ділянку, які знаходяться в АДРЕСА_1 Володимирецького району , а також все інше майно заповів своєму синові ОСОБА_3 ( а.с. 3) Вказаний заповіт був посвідчений секретарем Старорафалівської сільської ради ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер . ( а.с. 4)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила , що вона посвідчувала заповіт , складений ОСОБА_6 на користь сина ОСОБА_3 . ОСОБА_6 самостійно прийшов до сільської ради і власноручно підписав заповіт.

Із тексту заповіту вбачається , що заповіт підписаний ОСОБА_6 ( а.с. 3)

Сторони в судовому засіданні дійсність підпису не оспорювають і не заперечують , що саме ОСОБА_6 підписав заповіт.

Зазначене спростовує твердження свідка ОСОБА_13 , що ОСОБА_6 самостійно не міг рухатись і не міг 20 грудня 2002 року в приміщенні Старорафалівської сільської ради скласти та підписати заповіт і через вади зору не міг прочитати друкований текст заповіту.

Та обставина , що ОСОБА_6 із 9 жовтня по 28 жовтня 2002 року перебував на стаціонарному лікуванні в Рівненській обласній клінічній лікарні не свідчить про те, що після закінчення лікування він самостійно не міг рухатися і не міг прочитати та підписати заповіт .

З урахуванням зазначеного суд першої істанції прийшов до обгрунтованого висновку , що позивачем не було доведено того , що через вади зору ОСОБА_6 не міг прочитати текст заповіту та його підписати, а через хворобливий стан не міг прийти до сільської ради для укладання заповіту.

Не спростовують висновків суду першої інстанції посилання позивача на те, що заповіт було посвідчено особою, яка не була уповноваженою на вчинення такої дії.

Із матеріалів справи вбачається , що за посадовою інструкцією ( п. 2 .10 ) секретар сільської ради складає та посвідчує нотаріальні дії (а.с. 20-23).

Вказана посадова інструкція була затверджена розпорядженням голови Старорафалівської сільської ради від 4 січня 2000 року № 2. ( а.с. 24)

Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України затвердженої наказом № 22/5 від 25 серпня 1994 року виконання деяких нотаріальних дій було покладено на сільські та селищні ради.

Пункт 33 Інструкції передбачає, що посадова особа виконавчого комітету посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог ст. ст. 541, 543 ЦК УРСР і особисто подані ними посадовій особі виконавчого комітету.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Інструкції нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Оскільки секретар Старорафалівської сільської ради вчиняв нотаріальну дію на підставі повноважень , визначених йому в посадовій інструкції, затвердженої розпорядженням сільського голови і вказана інструкція та розпорядження незаконними не визнані , то суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку , що позовні вимоги про визнання оспорюваного заповіту недійсним з цих підстав задоволенню не підлягають.

Щодо тих обставин , що в тексті заповіту не зазначено час та місце посвідчення заповіту , то колегія суддів прийшла до висновку , що відсутність цих обов"язкових атрибутів заповіту не можуть слугувати самостійною підставою для визнання недійсним заповіту , оскільки даних про те, що ця обставина вплинула на волевиявлення спадкодавця, в справі немає.

В той же час , колегія суддів прийшла до висновку , що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи , неправильно застосував до них норми матеріального права , тобто застосував до спірних правовідноси закон, який не підлягав застосуванню.

Вирішуючи даний спір , суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми ЦК України.

В той же час із матеріалів справи вбачається , що оспорюваний заповіт був складений та посвідчений 20 грудня 2002 року, а відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК , положення зазначеного Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли до набрання Кодексом чинності й не мають продовжувального характеру, то суд під час розгляду справи повинен був керуватися положеннями ЦК УРСР 1963 року.

Із урахуванням зазначеного , колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального права , а тому воно підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 307 , п. 4 ч. 1 ст. 309 , ст. 315, 317 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду від 24 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3 та Старорафалівської сільської ради про визнання заповіту недійсним.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадяти днів із дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Мельник Ю.М.

Судді : Ковалевич С.П.

Хилевич С.В.