УКРАЇНА

Справа № 421/559/14-а

Провадження № 2-а/421/66/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2014 року Первомайський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Скочій Г.Д., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою, посилаючись на те, що вона має дочку ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З 16.09.2013 року знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради і як незастрахована особа отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням доходів сім»ї: з 16.09.2013 р. по 30.11.2013 року- в розмірі 676,50 грн., з 01.12.2013 року по 28.02.2014 року - в розмірі 747,50 грн., що підтверджується довідкою від 30.12.2013 р. та повідомленням про надання держдопомоги сім»ям з дітьми.

Згідно зі ст. 15 Закону України „ Про державну допомогу сім»ям з дітьми " (в редакції, що діяла до 01.01.2006 р.)допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Відповідно Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає: з 1 січня - 972,00 гривень, з 1 грудня - 1032,00 грн.

Однак з урахуванням доходів сім»ї вона з вересня по грудень 2013 року отримала по 676,50 грн. щомісячно, а в грудні - 747,50 грн. , не зважаючи на те, що повинна була отримувати допомогу в розмірі встановленого законом вищезазначеного прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років.

26.12.2013 року вона звернулася із письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення в Луганській області з проханням виплачувати їй зазначену допомогу, однак у своєму листі № 03-11717 від 30.12.2013року УПТСЗН відмовили їй у виплаті допомоги посилаючись на те, що у зв»язку зі змінами внесеними до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш, як 130 грн. на місяць. А для визначення права на призначення допомоги у більшому розмірі, ніж мінімальний, відповідач пропонує надавати довідку про склад сім'ї, довідку про наявність або відсутність земельної ділянки, довідку про доходи за попередні шість календарних місяців всіх членів родини, декларацію про доходи та майно. Вказані документи я надала раніше при оформленні допомоги, але все ж таки отримую суму нижче за прожитковий мінімум.

Вважаю такі дії відповідача неправомірними за наступних підстав.

До 1 січня 2008 року-дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 р. № 107-УІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі-Закон № 107-УІ)- правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 р. № 2811-XII «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»(далі Закон № 2811-Х11),дія яких поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 р. № 2240-ІЩдалі Закон № 2240-111), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема,статтею 15 Закону № 2811-XI1 встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років, а відповідно до ст.43 Закону № 2240-111 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Але щорічно Законами про бюджет дії вказаних статей зупинялись та встановлювалися набагато менші розміри виплат, а саме пунктами 23,25 розділу ІІ Закону № 107-УІ були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-XII та Закону № 2240-ІП. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-ІП було виключено статті 40-44.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008(далі рішення №10-рп/2008) було визнано неконституційними низку положень Закону № 107-УІ, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-УІ щодо виключення статтей 40-44 Закону № 2240-ІП.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-УІ було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31.12.2008 р.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-ІП, а з 1 січня 2009 року - статті 13,15 Закону № 2811-XII.

Оскільки ані Законом України «Про державний бюджет на 2011 р.», ані іншими Законами не встановлювалось на 2011,2012,2013 роки інший, ніж у Законах № 2811-XII та № 2240-ІП розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011 року регулюються Законами № 2811-XII та № 2240-ІП, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 р. в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011 р. відповідач зобов»язаний здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами № 2811- XII та № 2240-ІП.

Крім того, звертаю увагу суду, що така правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2011 р. по справі № К/9991/33496/12 та в постанові Верховного суду України від 25.12.2012 р.

Я переконана, що всі вищевказані обмеження, призупинення, виключення та зміни ст. 43 та ст.15 вищеперелічених законів є неправомірними і не повинні застосовуватися, оскільки вони суперечать ч.З ст. 22 Конституції України та багато чисельними роз'ясненнями Конституційного Суду України.

Ч.З ст. 22 Конституції встановила наступне: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.» Тобто, якщо будь-яким законом людині було надано право на пільги , гарантії, компенсації, грошові виплати, то в наступному не допускається прийняття законів, які б зменшували, призупиняли або скасовували таке право.

Стаття 8 Конституції України передбачає, що в України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на підставі Конституції України і повинні їй відповідати. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення в суд для захисту конституційних прав і свобод громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч.З ст. 22 Конституції України, а саме зменшив право людини на отримання будь-яких виплат, пільг, компенсацій, то такий закон не може застосовуватися, і повинен діяти той первісний закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу або компенсацію. Для цього навіть не обов'язково наявність Рішення КСУ, який констатує, що той або інший конкретний закон суперечить Конституції. Тому, навіть без відповідних Рішень КСУ стаття 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» повинні застосовуватися без обмежень, передбачених нормами Законів про бюджет.

Підтвердженням правильності такого висновку є і п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при застосування правосуддя», де вказано, що суди при розгляді конкретних справ повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні основуватися на Конституції , а також на діючому законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у випадку, коли закон, який діяв до введення в дію Конституції або прийнятий після цього, суперечить їй.

Однак УПТСЗН Первомайської міської Ради в Луганській області грубо порушує мої конституційні права і свободи , позбавляє її законного права на отримання доплат до виплат по догляду за дитиною, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача, який повинен був негайно здійснити заходи щодо виплати їй доплати.

Вважає, що відповідач діє в порушення ст.46 Конституції України, яка передбачає право громадян на соціальний захист. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

В рішенні Конституційного суду України № 10-рп/2008 (справа № 1-28/2008) вказано, що Конституція України у ст.92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає Закону про Держбюджет віщої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов до висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися інші закони.

Але відповідач в порушення частини п'ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, ігнорують зазначене рішення Конституційного Суду України.

Проаналізував вищенаведені положення Конституції України, рішення Конституційного суду України ,Постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при застосування правосуддя» вважаю, що зупинення законом України про Державний бюджет дії інших законів щодо надання пільг, компенсацій, гарантій, а саме ч.І ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та виключення повністю ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не відповідає Конституції (є неконституційними).

Згідно ст. Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років складав:

- з 1 січня 2013 р. - 972,00 грн; з 1 грудня 2013 р. - 1032,00 гри. Тобто, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 16.09.2013 р. по лютий 2014 р. включно не сплачено 1740,00грн. (972,00грн. - 676,50грн. = 292,50х Зміс.=886,50грн.; 1032,00 -747,50 =284,50 х З міс. =853,50грн.)

А з 01.03.2014 року вона вважає, що відповідач повинен виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2014рік» передбачений прожитковий мінімум для дитини віком до шести років, а отже і розмір вищевказаного підвищення на весь 2014 рік.

Про порушення своїх конституційних прав вона дізналася наприкінці 2013 року.

Вважає, що пропустила строк звернення до суду з поважної причини, оскільки має малолітню дитину і не мала можливості звертатися до різних інстанцій за захистом своїх прав, а також враховуючи незнання мною законодавства, яке постійно змінюється і про зміни якого я дізналася лише у грудні минулого року.

Просить поновити строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, пропущений з поважних причин; визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення в м.Первомайську Луганській області щодо відмови у виплаті мені допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення в Луганській області здійснити перерахунок та виплату їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за період з 16.09.2013 р. по лютий 2014 р. включно в розмірі 1740,00 грн. з урахуванням проведених виплат; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення в Луганській області у подальшому здійснювати виплати по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачка в судове засідання не з»явилась, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову, в яких посилається на те, що Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради не визнає вимоги, викладені у адміністративному позові ОСОБА_1, та вважає за необхідне викласти доводи, якими даний позов спростовується.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 р. № 2811-XII всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначають та виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків. Згідно статті 4 цього ж Закону покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Відповідач відповідно до вимог статті 54 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» є управлінням Первомайської міської ради, а також розпорядником бюджетних коштів. Саме тому у здійсненні своєї діяльності у частині виплати допомоги сім'ям з дітьми керується не тільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який безпосередньо регулює правовідносини в даній сфері, а ще й бюджетними нормами: Законом про Державний бюджет, Бюджетним кодексом, Порядком призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 р. № 13 та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. (зі змінами та доповненнями).

Пунктом 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 р. (зі змінами та доповненнями), передбачено, що "фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі". Згідно пункту 4 цього ж Порядку "щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим., фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державного казначейства, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя".

Вважають, що посилання позивачки на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 при пред'явленні вимог про стягнення допомоги за період з 16.09.2013 року по лютий 2014 р. включно, є недоречними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені зміни, які набрали законної сили з 1 січня 2008 року, і, у відповідності до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи, незастраховані в системі загальнобов'якового державного соціального страхування.

Пунктом 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в системі загальнобов'якового державного соціального страхування, була виключена із Закону України «Про загальнобов'якове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були визнані неконституційними.

Таким чином, у період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнобов'якового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України «Про загальнобов'якове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року, а зміни у ст. 43 Закону України «Про загальнобов'якове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22 травня 2008 року не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Так само і у 2009 році, відповідно до частини 3 статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнобов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається та здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22 Порядку призначення та виплати державної допомогу сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, встановлено, що відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 гривень.

Питання щодо конституційності норм законів, якими регулювалися розміри допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на 2011 та 2012 роки, Конституційним Судом України не розглядалося, тому ці норми були пріоритетними для застосування управлінням при призначенні допомоги за ці роки. Тобто, дії управління узгоджувалися з приписами ст. 19 Конституції України.

Викладене свідчить про те, що неможливо визнати дії УПСЗН неправомірними та зобов'язати управління провести перерахунок на користь позивачки суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог, розглянути справу у відсутність представника УПСЗН Первомайської міської ради.

Дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В суді встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с. 6). Позивачка у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до листа відповідача та повідомлення про надання державної допомоги сім'ям з дітьми (а.с.7) позивачці було сплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючим жінкам з 16.09.2013 р. по 06.07.2016 р.- 130 грн.; з 16.09.2013 р. по 30.11.2013 р. - 546,50 грн.; з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 р. - 617,50 грн.; допомога при народженні з 01.09.2013 р. по 31.07.2017 р. - 1012,50 грн.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положенняЗакону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», ані іншими Законами, не встановлювалось на 2011,2012,2013 роки інший, ніж у Законах №2811-ХII та №2240-III розмір допомоги, а дії Законів про бюджет діяли, відповідно, лише у 2009 та 2010 роках, спірні правовідносини з 01.01.2011р. регулюються Законами №2811-ХII та №2240-III, а положення Постанови КМУ №1751 від 27.12.2001р. в тій частині, в якій воно суперечить названим законам, застосовуватися не може. Отже, з 01.01.2011р. у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірах, передбачених Законами №2811-ХII та 2240-III.

Оскільки у справі, що розглядається, суд встановив, що спір виник щодо виплати допомоги на дитину особі, яка не застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин суд приходить до висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2811-ХII), відповідно до статті 15 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Суд прийшов до висновку, що передбачений ст. 99 КАС України строк звернення до суду позивачкою не пропущений, тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 16.09.2013 р.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а як вбачається із квитанції на а.с.1, позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір у розмірі 73,08 грн.

На підставі ст. ст.13, 15 Закону України « Про державну допомогу сім»ям з дітьми», ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", Постановою КМУ № 1751 від 27.12.2001 р. «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім»ям з дітьми», керуючись ст. ст. 11,17,18, 71, 86,88, 99, 100, 159-163 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради щодо відмови в виплаті ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 16.09.2013 р., з урахуванням фактично виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 73,08 грн.

Постанова може бути оскаржено в Донецькому адміністративному апеляційному суді через Первомайський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.Д. Скочій