ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2014 р. Справа № 804/2031/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Царікової О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 459,68 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
31 січня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість по єдиному податку в розмірі 459,68 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб в розмірі 459,68 грн., що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2014 відкрито провадження по справі № 804/2031/14 та призначено до розгляду на 24.02.2014 о 10:00.
Позивач, належним чином повідомлений судом про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення повноважному представнику позивача ухвали та судової повістки у цій справі 06.02.2014, у судове засідання 24.02.2014 не з'явився. Позивач просив суд справу розглядати в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання 24.02.2014 не з'явився. Кореспонденція Дніпропетровського окружного адміністративного суду, надіслана на адресу відповідача, зазначену в адміністративному позові, повернулася на адресу суду з поміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання рекомендованої кореспонденції.
Відповідно до п. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд адміністративної справи.
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01.07.2010 за № 22240000000072639, та знаходиться на податковому обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013 серія АБ № 750467, корінцем свідоцтва платника єдиного податку №2224000000072639 від 01.07.2012, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
На підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 19.01.2012 відповідачем обрана І група платників єдиного податку та ставка такого податку у розмірі 10 відсотків від мінімальної заробітної плати, починаючи з 01.01.2012.
27.04.2013 відповідачем отримано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2.
Згідно п. 295.1 ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Як встановлено судом, з серпня по грудень 2012 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 були нараховані авансові внески по єдиному податку на загальну суму 573,50 грн., вказана сума була частково погашена відповідачем у розмірі 117,00 грн. За несвоєчасну сплату податкових зобов'язань відповідачу нарахована пеня в розмірі 3,18 грн.
Таким чином, на момент звернення до суду з означеним позовом непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 459,68 грн.
24.10.2013 позивачем, з метою вжиття заходів погашення податкового боргу відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, відповідачу було направлено поштою податкову вимогу № 24347-17 від 22.10.2013, однак конверт повернувся з відміткою поштового відділення: «у зв'язку із закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до вимог ст. 36 Податкового Кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом України, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Згідно із пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
В контексті вищенаведених норм, грошове зобов'язання відповідача у сумі 459,68 грн. вважається податковим боргом.
У відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п 87.1, п. 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення вертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені відповідними доказами та підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що відповідач заперечень проти позову та доказів про сплату податкового боргу в розмірі 459,68 грн. не надав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача податкового боргу по єдиному податку в розмірі 459,68 грн. є обґрунтованою, відповідає дійсним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого підлягає задоволенню.
Судові витрати, відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 459,68 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; 49000, АДРЕСА_1) суму податкового боргу по єдиному податку у розмірі 459 ( чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 68 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Царікова