Судове рішення #36061
17/55пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

27 червня 2006 р.                                                                                   

№ 17/55пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:



Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Бобаль В. М. –дов. від 26.06.2006

відповідача

Букрєва Л. О. –дов. від 25.05.2006

Сухом’яткін К. М. –дов. від 09.02.2006  

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький завод технічного вуглецю”

на  постанову

від 18.04.2006 Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№ 17/55пд господарського суду Донецької області

за позовом

Компанії “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд”

до

-          Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький завод технічного вуглецю”

-          Відкритого акціонерного товариства “Хімекс”

про

визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:


Компанія “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд” звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про визнання недійсним на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України договору поруки від 03.06.2004, укладеного між ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” та ВАТ “Хімекс” у зв’язку з відсутністю у останнього необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Рішенням від 21.03.2006 господарського суду Донецької області (суддя       Татенко В. М.) позовні вимоги задоволено шляхом визнання недійсним договору поруки від 03.06.2004, укладеного між ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” та ВАТ “Хімекс” на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України у зв’язку з відсутністю у останнього необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки спірний договір є договором надання фінансових послуг, які у відповідності з Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” можуть надаватись лише фінансовими установами.

За апеляційною скаргою ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” Донецький апеляційний господарський суд (судді Українська Р. М. –головуючий, Калантай М. В., Кондратьєва С. І.) переглянув рішення господарського суду Донецької області в апеляційному порядку та постановою від 18.04.2006 залишив його без змін з тих же підстав.

ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного госпо дарського суду, в якій просить прийняті у справі судові акти скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити,  обґрунтовуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 28, 46, 63 Господарського процесуального кодексу України в частині прийняття до провадження позовної заяви з порушенням позивачем порядку сплати державного мита.

Також заявник посилається на помилкове застосування судами до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України, а не Господарського кодексу України, відповідно до статті 207 якого господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути визнано судом недійсним на вимогу лише однієї із його сторін.

Крім того, з посиланням на статтю 558 Цивільного кодексу України,  за якою платність не є суттєвою та обов’язковою умовою правочину, заявник зазначає, що господарські суди повинні буди визнати недійсною лише частину 4 спірного договору, в якій міститься умова щодо платності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” є емітентом відсоткових облігацій серії А№№000076-000150 на пред’явника із вільним обігом. Облігації емітувались з додатковим забезпеченням порукою на підставі договору від 03.04.2004, укладеного  між ВАТ “Хімекс” та ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю”.

За умовами цього договору ВАТ “Хімекс” поручається перед власником облігацій за виконання емітентом ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” своїх зобов’язань за облігаціями щодо відшкодування їх номінальної вартості в передбачений строк та щодо виплати визначеного облігацією фіксованого процента (пункт 1.2 договору).

У разі порушення емітентом зобов’язань за облігаціями, емітент та поручитель відповідають перед власниками облігацій як солідарні боржники (пункт 1.3 договору).

Розділом 4 договору сторони обумовили, що послуги поручителя є оплатними. Оплата послуг поручителя становить 6000 грн. на місяць.

01.09.2004 між ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” та Компанією “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд” (Великобританія) укладено договір № 4 купівлі –продажу облігацій серії А№№000100-000145 грн., емітованих ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю”.

Предметом позову у даній справі є матеріально –правова вимога Компанії “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд” визнати недійсним договір поруки від 03.06.2004, укладений між ВАТ “Кременчуцький завод технічного вуглецю” та ВАТ “Хімекс” у зв’язку з відсутністю у останнього необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Підставою позову Компанія визначила приписи частини 2 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України та приписи Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 цієї ж норми).

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, пунктом 5 статті 1 якого передбачено, що   фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

До фінансових послуг згідно статті 4 Закону належать, зокрема, надання гарантій та поручительств.

Статтею 5 Закону передбачено, що право на здійснення операцій надання фінансових послуг надане фінансовим установам, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (частина 4 згаданої норми). Таким нормативно –правовим актом є Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 22.01.2004 № 21.

Відповідно до пункту 1.2 Положення його дія поширюється на юридичних осіб, які систематично надають фінансові послуги або уклали хоча б один договір про надання фінансових послуг, перелічених вище, на загальну суму, що перевищує 80000 гривень.

Враховуючи умови спірного договору, а також викладені вище норми законодавства, касаційна інстанція погоджується з висновком господарських судів про визначення правової природи такого договору як договору з надання фінансових послуг.

Оскільки, як встановлено господарськими судами, ВАТ “Хімекс” не є фінансовою установою в розумінні Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та не є юридичною особою, якій надано можливість надавати фінансові послуги згідно зазначеного Положення, останнє не мало цивільної право - та дієздатності укладати спірний договір, що у відповідності з приписами частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним, про що обґрунтовано зазначено в рішенні та постанові у справі.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на відсутність у Компанії “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд” правових підстав для подання даного позову, виходячи з приписів статті 207 Господарського кодексу України, зі змісту якої випливає, що про визнання зобов’язання недійсним можуть звертатись лише його учасники, колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Звертаючись з даним конкретним позовом Компанія “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд” його підставою (що є обов’язковою та невід’ємною складовою будь –якого позову) визначила саме приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, що кореспондується також з приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім того, оскільки оспорюваний у справі договір поруки укладено на забезпечення виконання зобов’язання за облігаціями, власником яких стала  Компанія “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд” (Великобританія) за угодою від 01.09.2004 купівлі –продажу облігацій, колегія суддів вважає, що подання позову одним з учасників спірних правовідносин –власника облігацій, забезпечених порукою, не суперечить приписам статей 20, 207 Господарського кодексу України.

Не приймаються до уваги також доводи заявника про визнання спірної угоди недійсною в частині платності послуг, оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога визнати недійсним договір в повному обсязі у зв’язку з відсутністю у однієї зі сторін обсягу цивільної дієздатності.  

Щодо викладених в касаційній скарзі посилань на порушення господарським судом Донецької області норм процесуального права, яке, на думку заявника, полягає у безпідставному прийнятті до провадження позовної вимоги Компанії “Карбон Продакц Інтернешнл Лімітд”, колегія суддів зазначає, що вказаними доводами заявник фактично оскаржує винесену господарським судом ухвалу про порушення провадження у справі, яка, у відповідності з приписами статей 64, 11113 Господарського процесуального кодексу України не підлягає оскарженню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи  скасування не вбачається.

Керуючись  статтями 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :


Рішення від 21.03.2006 господарського суду Донецької області та постанову від 18.04.2006 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 17/55пд господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький завод технічного вуглецю” –без задоволення.




Головуючий                                                                           Т. Дроботова


Судді                                                                                      Н. Волковицька


                                                                                                           Л. Рогач

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація