ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/4195/13-а
13 березня 2014 року 17год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача: представник Довгалюк І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доКостопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
ВСТАНОВИВ :
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Костопільська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2013 року №0001711741, від 07.11.2013 року №0001691741.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 16.09.2012 року по 04.10.2013 року посадовими особами Березнівського відділення Костопільської ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Перевіркою встановлено порушення вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 неправомірно віднесено до валових витрат витрати, що прямо не пов'язані з господарською діяльністю підприємця. Пункту 198.5, абзацу 1,2 п.198.3. ст.198 та п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 25792,00 грн.
Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки від 11.10.2013 року №92/17/18167014248, та прийнятими на підставі нього податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки придбання товарів на суму 129453,10 грн. підтверджено первинними бухгалтерськими документами, товари в подальшому реалізовувалися, а тому ФОП ОСОБА_1 правомірно віднесено до валових витрат витрати, що пов'язані з господарською діяльністю.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні позовній заяві, зокрема пояснила суду, що вважає прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення - рішення від 07.11.2013 року №0001711741 та від 07.11.2013 року №0001691741 протиправними, оскільки всі необхідні первинні документи надавалися до перевірки, придбані товари використовувалися в господарській діяльності, в подальшому реалізовувалися. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги, з мотивів викладених у письмових запереченнях, не визнала та додатково пояснила, що Березнівським відділенням Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. Проведеною перевіркою встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями, а саме фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 неправомірно віднесено до валових витрат витрати, що прямо не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, у зв'язку з чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки в розмірі 19417,97 грн. Також, перевіркою встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 25792,00 грн. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 27.12.2001 року Реєстраційною службою Березнівсього районного управління юстиції Рівненської області (т.1 а.с.42-43). Як платник податків перебуває на обліку у Березнівському відділенні Костопільської ОДПІ з 02.01.2002 року за №1175 (т.1 а.с.33).
Судом встановлено, що Березнівським відділенням Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, щодо своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.10.2013 року №92/17/НОМЕР_1, яким встановлено порушення:
- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПК України);
- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 неправомірно віднесено до валових витрат витрати, що прямо не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, відповідно занижено суму податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки в розмірі 19417,97 грн., в тому числі по періодах: 2011 рік - 8882,17 грн., 2012 рік - 10535,80 грн.;
- п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 ПК України та п.1.1, п.1.2 ст.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за №46/18784.
- пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, пп.168.1,1, пп.168.1,2, пп.168.1.5 п.168,1 ст.168, абзацу "а" п.176.2 ст.176 ПК України, а саме, встановлено несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб протягом 2011-2012 років по термінах сплати, що настали.
- п.198.5, абзацу 1,2 п.198.3. ст.198 та п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, а саме фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 25792,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 151,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 412,00 грн., за березень 2011 року в сумі 221,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 678,00 грн., за травень 2011 року - 1022,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1556,00 грн., за липень 2011 року в сумі 858,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 4331,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 556,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1219,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 409,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 431,00 грн., за січень 2012 року в сумі 833,00 грн., за березень 2012 року в сумі 2317,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 994,00 грн., за травень 2012 року в сумі 276,00 грн., за червень 2012 року в сумі 227,00 грн., за липень 2012 року в сумі 401,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 627,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 3838,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 2900,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 804,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 731,00 грн.
- абзацу "а" пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України, а саме, перевіркою встановлено факт реалізації без придбання торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності.
- п.1.3, п.2.3., п.3.3, п.5.3 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР із змінами та доповненнями (далі - Закон) та п.177.10 ст.177 ПК України в частині проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), та не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій на загальну суму 363265,31 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 оскаржила акт перевірки від 11.10.2013 року №92/17/НОМЕР_1 в адміністративному порядку (т.1 а.с.35-38).
Рішенням Костопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 13.11.2013 року №861/7/17-114 відмолено у розгляді скарги, оскільки позивачем порушено термін подання заперечень, визначений п.86.7 ст.86 ПК України (т.1 а.с.39-41).
На підставі акту перевірки від 11.10.2013 року №92/17/НОМЕР_1 Костопільською ОДПІ прийнято податкові повідомлення -рішення:
- від 07.11.2013 року №0001711741, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 24282,46 грн., в тому числі 19417,97 грн. за основним платежем, 4854,49 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.7).
- від 07.11.2013 року №0001691741, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31231,00 грн., в тому числі 25792,00 грн. за основним платежем, 5439,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1 а.с.8).
Суд вважає вказані податкові повідомлення - рішення правомірними, а висновки акта перевірки від 11.10.2013 року №92/17/НОМЕР_1 - законними та обґрунтованими, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що вартість валових витрат пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 до податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 за 2011-2012 роки, загалом становить 936297,00 грн., в тому числі 433116,00 грн. за 2011 рік та 503181,00 грн. за 2012 рік. Проте, за даними проведеної перевірки вартість документально підтверджених витрат позивача становить 806843,90 грн., в тому числі 373901,55 грн. за 2011 рік та 432942,35 грн. за 2012 рік.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1 пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Крім того, п.177.4 ст.177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Позивачем не надано суду доказів правомірності включення до валових витрат витрат, що прямо не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, тобто, не підтверджено документально їх належність господарській діяльності, а саме відсутні підтверджуючі документи (накладні, контрольні стрічки, інші розрахункові документи), які могли б містити інформацію про фактичну реалізацію. Тому, ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до валових витрат витрати, що прямо не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, відповідно занижено чистий оподатковуваний дохід за 2011-2012 роки на загальну суму 129453,10 грн. в тому числі за 2011 рік на суму 59214,45 грн. та за 2012 рік на суму 70238,65 грн.
Одночасно, як вбачається з п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно до абзаців 2 та 4 п.164.1 Податкового Кодексу України загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.
Як вбачається з п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Матеріалами справи встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 в деклараціях про доходи за 2011-2012 роки відображено суму чистого доходу в сумі 18823,00 грн., в тому числі 12516,00 грн. за 2011 рік та 6307,00 грн. за 2012 рік. Проте, за даними проведеної перевірки сума чистого оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 становить 148276,10 грн., тобто позивачем в деклараціях про доходи за 2011-2012 роки занижено чистий дохід на загальну суму 129453,10 грн. (148276,10 - 18823,00 = 129453,10), в тому числі 59214,45 грн. за 2011 рік, та 70238,65 грн. за 2012 рік.
Таким чином, сума податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки становить всього 21295,37 грн. (148276,10 грн. х 15%), проте, платником визначено суму податку у сумі 1877,40 грн., у зв'язку з чим позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб за 2011-2012 роки в розмірі 19417,97 грн. (21295,37 - 1877,40 = 19417,97), в тому числі за 2011 рік - 8882,17 грн. та - 2012 рік - 10535,80 грн.
За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що Костопільською ОДПІ правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 24282,46 грн., в тому числі 19417,97 грн. за основним платежем та 4854,49 за штрафними санкціями за оспорюваним податковим повідомленням - рішенням від 07.11.2013 року №0001711741.
Як вбачається з акту перевірки, на порушення вимог п.198.5, абз. 1,2 п.198.3. ст.198 та п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту, на загальну суму 25792,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі 151,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 412,00 грн., за березень 2011 року в сумі 221,00 грн., за квітень 2011 року в сумі 678,00 грн., за травень 2011 року - 1022,00 грн., за червень 2011 року в сумі 1556,00 грн., за липень 2011 року в сумі 858,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 4331,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 556,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 1219,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 409,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 431,00 грн., за січень 2012 року в сумі 833,00 грн., за березень 2012 року в сумі 2317,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 994,00 грн., за травень 2012 року в сумі 276,00 грн., за червень 2012 року в сумі 227,00 грн., за липень 2012 року в сумі 401,00 грн., за серпень 2012 року в сумі 627,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 3838,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 2900,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 804,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 731,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 25792,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення перевірки податковим органом використано податкові накладні, реєстри податкових накладних, накладні, розрахункові документи, банківські виписки, контрольні стрічки та акти інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи (том 1 а.с.44-249, том 2 а.с.1-248, том 3 а.с.1-135)..
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абзаців 1 та 2 п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг , але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою , встановленою пунктом 193.1. ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового Кодексу України у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково-ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів /послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду сформовано податковий кредит відповідно до податкових накладних на загальну суму 25792,00 грн. від таких контрагентів: ТОВ "Прод-Майстер" (код ЄДРПОУ - 37796780), ТОВ "Сандора" (код ЄДРПОУ-22430008), ТОВ "Прод-Транс" (ідентифікаційний номер-362823226599), ТОВ "Експансія" (код ЄДРПОУ-32294905), та інших, згідно яких відбувалось придбання продуктів харчування та насіннєвої продукції. З наданих позивачем документів не можливо встановити їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту протягом періоду з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року віднесено суми податку на додану вартість, які не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином Костопільською ОДПІ правомірно збільшено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31231,00 грн., в тому числі 25792 грн. за основним платежем та 5439,40 грн. за штрафними санкціями за податковим повідомленням - рішенням від 01.11.2013 року №0001691741.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.
Матеріали справи свідчать на користь того, що спірні податкові повідомлення - рішення від 07.11.2013 року №0001711741 та від 07.11.2013 року №0001691741 відповідають вказаним критеріям правомірності.
Вирішуючи даний спір, суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів ПК України, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, у той час як відповідачем правомірність оспорюваних податкових повідомленнь - рішень доказана повністю.
Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Костопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2013 року №0001711741 та від 07.11.2013 року №0001691741 - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.
З оригіналом згідно
Постанова законної сили не набрала
Помічник судді Чередняк В.В.