Справа № 414/2137/13-к

Провадження № 11кп/782/1706/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року м.Луганськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді: Загородньої Т.В.

суддів: Курліщук Н.Є., Савича Ю.М.

при секретарі: Пікулік М.Є.

за участю прокурора: Повжик Л.Ф.

потерпілого: ОСОБА_1

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 4 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кремінна, Луганської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

03.08.1999 року Сватівським районним судом Луганської області за ст.81 ч.3 КК України, ст.45 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном на 1 рік, штраф 200 грн.;

04.04.2000 року Кремінським районним судом Луганської області за ст.81 ч.3 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, штраф 200 грн.;

27.03.2002 року Кремінським районним судом за ст.185 ч.3, ст.71 КК України до позбавлення волі строкам на 3 роки 6 місяців;

17.08.2005 року Кремінським районним судом за ст.185 ч.2, ст.71 КК України до 2 років позбавлення волі;

12.07.2007 року Кремінським районним судом за ст.186 ч.3 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.71 КК України приєднано 5 місяців 12 днів позбавлення волі за вироком Кремінського районного суду від 17.08.2005 року і остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 5 місяців 12 днів позбавлення волі,. звільнений 17.08.2012 року по відбуттю покарання; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -

засуджено за ч.1 ст.121 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід змінено у залі судового засідання на тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 4 жовтня 2013 року.

Стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди у сумі 99352 грн.

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

27.07.2013 року, приблизно о 16-00год., ОСОБА_3 перебував на ділянці місцевості розташованій поблизу будинку № 77, по вул. Партизанській, м. Кремінна, Луганської області, де між ним та потерпілим ОСОБА_1 на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, виникла сварка.

Під час сварки з потерпілим, у ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_1

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді фізичної шкоди потерпілому ОСОБА_1, ОСОБА_5, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, наніс удар кулаком та один удар долонею в обличчя потерпілого ОСОБА_1, від чого останній впав на спину.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, підійшов до ОСОБА_1 з правої сторони та наніс 4 удари ногою в тім'яну область голови, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 342 від 29.08.2013 року, тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, забиття речовини головного мозку 3 ступеня. Набрякання речовини головного мозку, перелому основи черепа. підгострої субдуральної гематоми лівої скронево - тім'яної - потиличної області, які в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, оскільки вирок ухвалено без належного дослідження подій злочину та аналізу і вивчення матеріалів кримінальної справи. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що суд взяв до уваги лише висновок судово-медичної експертизи та свідчення потерпілого ОСОБА_1, не взявши до уваги свідчення слідчого ОСОБА_9 та не допитавши єдиного очевидця події - ОСОБА_6, який давав свідчення на досудовому слідстві, що ОСОБА_1 сам спровокував конфлікт, і що ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком, а потім долонею, від чого він упав на землю. Крім того, суд не уточнював, з якої причини потерпілий не звернувся до лікарні відразу після цієї події, а також у судовому засіданні не було перевірено те, що з урахуванням образу життя потерпілого, після конфлікту з ОСОБА_3, він міг отримати тілесні ушкодження при інших обставинах і від інших людей. Крім того, при стягненні 80000 грн. моральної шкоди, суд не врахував матеріальний стан ОСОБА_3, що у нього не має житла, спеціальності, він тривалий час був позбавлений свободи і буде не в змозі виплатити таку велику суму.

Також на вирок подана апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3, в якій ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд, оскільки вину він не визнає, а вирок ухвалено незаконно, необґрунтовано та упереджено. В обґрунтування своїх вимог, обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що під час судового розгляду він заявляв клопотання про допит ОСОБА_6, який міг би дати важливі свідчення стосовно його винуватості чи невинуватості в інкримінованому йому злочині. Крім того вказує, що протокол допиту він підписав під психологічним впливом слідчого ОСОБА_9 Також досудове слідство було проведено одностороннє, бо залишається невідомо, коли потерпілий ОСОБА_1 поступив до лікарні, у зв'язку з чим не відомо, чи міг потерпілий отримати тілесні ушкодження вже після їх конфлікту.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухав обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, яки підтримали апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого в повному обсязі, прокурора, який просить залишити вирок суду першої інстанції без змін, заслухавши сторони у судових дебатах, та обвинуваченого в останньому слові, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України перегляд судового рішення суду проводиться в ме жах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується розглянутими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які були повністю та всебічно досліджені судом, клопотань про дослідження нових доказів апелянтами заявлено не було.

Визнавши ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, суд першої інстанції навів переконливі судження в обґрунтування цього висновку.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_3 у апеляційній скарзі та у суду апеляційної інстанції про те, що зазначеного кримінального правопорушення він не скоював є необґрунтованими та суперечать зібраним доказам.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано поклав у основу вироку свідчення обвинуваченого ОСОБА_3, дані ним у судовому засіданні, а саме те, що 27.07.2013 року біля 16-00год. на ділянці місцевості, розташованій поблизу будинку №77 по вул.Партизанській м.Кремінна, він зустрів ОСОБА_1 Між ним та потерпілим виникла сварка та він наніс удар кулаком та один удар долонею в обличчя ОСОБА_1, від чого той впав на спину. Він підійшов до ОСОБА_1, який лежав, та наніс йому 4 удари ногою в область голови.

Зазначені свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджуються його свідченнями даними під час слідчого експерименту від 09.09.2013 року, в ході якого він показав механізм нанесення потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень як в обличчя так і ногами в область голови (т.1 а.с.62-66).

Також вказані свідчення обвинуваченого ОСОБА_3 в обсязі подій, встановлених судом, підтверджуються свідченнями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1, згідно яких 27.07.2013 року біля 16-00год., він зустрів ОСОБА_3, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, та наніс йому удар кулаком та один удар долонею в обличчя від чого він впав на спину. Після цього обвинувачений наніс йому ще 4 удари ногою в голову.

Судом вірно зроблено висновок, що винуватість ОСОБА_3 також підтверджується іншими доказами, які дослідженні у судовому засіданні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №342 від 29.08.2013 року в лікарні у ОСОБА_1 встановлено: сліди гематом в області шиї спереду і в параорбитальній області зліва. ЗЧМТ. Забиття речовини головного мозку 3 степені. Набряк-набухання речовини головного мозку. Перелом основи черепу. Підгостра субдуральна гематома лівої височно-темінно-потилочної області. Встановлені ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів.

Встановлені ушкодження ізольовано кваліфікуються за ступенем тяжкості як: гематома в області шиї - як легке тілесне ушкодження, гематома параорбитальної області зліва - як легке тілесне ушкодження; ЗЧМТ. Забиття речовини головного мозку 3 степені. Набряк-набухання речовини головного мозку. Перелом основи черепу, підгостра субдуральна гематома лівої височно-темінно-потилочної області у сукупності - як тяжке тілесне ушкодження за ознаками небезпеки для життя під час нанесення.

Після заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_1 міг робити цілеспрямовані дії визначений час (ходити, бігати, повзати).

Враховуючи дані медичної документації, експерт припускає, що потерпілому було заподіяно не менш трьох ударів.

Враховуючи локалізацію і характер тілесних ушкоджень, відображених у медичній документації, експерт припускає, що предмет (предмети) був тупий, твердий, з обмеженою поверхнею контакту (т.1 а.с.44-47).

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №425 від 23.09.2013 року медичні дані про характер та особливості тілесних ушкоджень, встановлених у ОСОБА_1, у цілому відповідають свідченням, даним ОСОБА_3 під час допиту від 30.08.2013 року і протоколу слідчого експерименту від 09.09.2013 року за виключенням гематом в області шиї, механізм виникнення яких ОСОБА_3 під час допиту від 30.08.2013 року і протоколу слідчого експерименту від 09.09.2013 року не вказує. Встановлені у ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження могли бути заподіяні при нанесенні ударів в область голови ногами, взутими у взуття, представлене на експертизу в якості речового доказу (т.1 а.с.71-71).

Зібрані та дослідженні у судовому засіданні докази по даному кримінальному провадженню є достовірними, допустимими та достатніми, і вірно покладені судом в обґрунтування вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з доводом апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що залишається невідомо, коли потерпілий ОСОБА_1 поступив до лікарні, оскільки в матеріалах кримінального провадження є карта виїзду швидкої медичної допомоги № 794 А, з якої видно, що за медичною допомогою потерпілий ОСОБА_1 звернувся 27.07.2013 року о 20-00 год. (т.1 а.с.5).

Колегія суддів не може прийняти до уваги пояснення, надані у апеляційної інстанції свідком ОСОБА_7 про те, що обвинувачений тільки один раз наніс потерпілому ОСОБА_1 удар в обличчя, оскільки вони суперечать поясненням обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні и та зібраним по справі доказам.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано за ч.1.ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Згідно з вимогами ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При обранні покарання обвинуваченому судом першої інстанції повністю дотримані вимоги цих статей, а також враховано характер та ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше судимий, не працює. Обставиною, що пом'якшує покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття обвинуваченого та задовільну характеристику з місця проживання, обставиною яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Призначене судом покарання ОСОБА_3 у вигляді 5 років позбавлення волі є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Також, колегія суддів вважає, що з огляду на моральні страждання потерпілого ОСОБА_8, перенесені ним операції, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив цивільний позов потерпілого у повному обсязі, ухваливши до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого моральної шкоди у сумі 80000 грн., та з урахуванням матеріального збитку загалом - 99353 грн.

Крім того, згідно ч.1 ст.415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:

1) встановлено порушення, передбачені п.п.2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.2 ст.412 цього Кодексу;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.

Тобто ч.1 ст.415 КПК України передбачає вичерпний перелік підстав для направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд, і апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 не містять жодного доводу в обґрунтування їх вимог щодо направлення даного кримінального провадження на новий судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Кремінського районного суду Луганської області від 4 жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_3 - залишити без змін.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

1. 2. 3.

Повний текст ухвали оголошено 21 березня 2014 року.