Єдиний унікальний номер 2-2965/08 Номер провадження 22-ц/775/203/2014
Головуючий в 1 інстанції Гаврилов В.А.
Доповідач Халаджи О.В.
Категорія 5
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 лютого 2014 року
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Бугрим Л.М.
суддів Халаджи О.В., Гапонова А.В.
при секретарі Лавицькому Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 травня 2008 року у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Рекламно-інформаційного агентства «Гольфстрим» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 травня 2008 року позов приватного підприємства «Рекламно-інформаційного агентства «Гольфстрим» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання права власності задоволено.
Визнано за приватним підприємством «Рекламно-інформаційне агентство «Гольфстрим» право власності на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов'язано комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» зареєструвати за приватним підприємством «Рекламно-інформаційного агентства «Гольфстрим» право власності на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1.
Не погодившись з вказаним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не перевірив факти, які діяли на дату ухвалення рішення, а саме суд не витребував оригінали правовстановлюючих документів на майно, не перевірив наявність (або відсутність) обтяжень з боку третіх осіб на майно. Як стверджує апелянт, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ «Промінвестбанк», далі - Банк, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №15-94/36-12/07 від 06.01.2007 року. Де предметом іпотеки є квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в будинку за номером АДРЕСА_1. Відомості про укладання договору іпотеки були внесені до Державного реєстру іпотек та внесена заборона відчуження іпотечного майна до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Зазначений договір іпотеки було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами № 15-93/36-10/07, № 15-93/36-9/07, № 15-93/36-8/07 від 05.01.2007 року. За вищезазначеним договором іпотеки від 06.08.2010 року між Банком та ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» укладено договір відступлення права вимоги № 39/47-1, згідно з яким права вимоги Банк передає ТОВ «КУА «ІЗІ ЛАЙФ», за договором іпотеки № 15-94/36-12/07 від 05.01.2007 р. всі без винятку права та обов'язки. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитними договорами укладеними з фізичними особами, апелянт звернувся до суду з позовами та отримав відповідні рішення про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно. В ході примусового виконання рішення Куйбишевського районного суду від 30.03.2012 року, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, в будинку АДРЕСА_1, а саме при проведенні виконавчих дій встановлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 оформлено та визнано за ПП «Рекламно-інформаційним агентством «Гольфстрим» (лист ВДВС Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку № 6-980/13 від 21.10.2013 року). Крім цього, державним виконавцем зазначено, що реалізація майна є неможливою, оскільки відносно ПП «РІА «Гольфстрим» порушено справу про банкрутство, що позбавляє права апелянта задовольнити свої вимоги, шляхом реалізації предмету іпотеки. Зазначеним договором іпотеки передбачено, що відповідачі не вправі відчужувати майно у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя, ані Банк ані ТОВ «КУА «ІЗІ ЛАЙФ» такої згоди не давали. Просили скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову.
Представник ТОВ «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник ПП «Рекламно-інформаційне агентство «Гольфстрим» проти апеляційної скарги заперечував, вказуючи, що апелянт не має жодного відношення до справи, до того ж право власності на спірні квартири до ПП «РІА «Гольфстрим» передано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цілком законно, шляхом внесення цих квартир у статутний фонд цього підприємства і знаходження квартир у іпотеці цьому ні як не заважало, тому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представник КП БТІ м. Донецька до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що в справі є розписки.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, з'явившихся сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд по - перше не приймає як довод апеляції, що у представника апелянта Лєлюх О.М. у довіреності зазначено лише право подачі апеляції але не визначено право подавати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки право подачі апеляції включає також й право на подачу заяв для поновлення строків на апеляційне оскарження.
Апеляційним судом встановлено, що між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Промінвестбанк», далі - Банк, ОСОБА_1 (Відповідач 1) та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 15-94/36-12/07 від 05.01.2007 року, де предметом іпотеки є:
- квартира НОМЕР_1, яка складається з двох кімнат, загальною площею 31,4 кв.м., в будинку за номером АДРЕСА_1, реєстраційний номер в РПВН 17268938;
- квартира НОМЕР_2, яка складається з однієї кімнати, загальною площею 39,2 кв.м., в будинку за номером АДРЕСА_1, реєстраційний номер в РПВН 15126462;
- квартира НОМЕР_3, яка складається з двох кімнат, загальною площею 31,0 кв.м., в будинку за номером АДРЕСА_1, реєстраційний номер в РПВН 16809519;
- квартира НОМЕР_4, яка складається з двох кімнат, загальною площею 34,0 кв.м., в будинку за номером АДРЕСА_1, реєстраційний номер в РПВН 17325034 (а.с. 78-81).
Відомості про укладення Договору іпотеки були внесені в Державний реєстру іпотек та внесена заборона відчуження іпотечного майна до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (зворотній а.с. 86, де зазначено підставою заборони відчуження договір іпотеки).
Договір іпотеки було укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за наступними кредитними договорами:
- № 15-93/36-10/07 від 05.01.2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_6
- № 15-93/36-9/07 від 05.01.2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_7
- № 15-93/36-8/07 від 05.01.2007 року, укладений між Банком та ОСОБА_8.
За вищезазначеним договором іпотеки 06.08.2010 року між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами « 131 ЛАЙФ», укладено договір відступлення права вимоги № 39/47-1 (далі - Договір відступлення). Згідно з п. 1.2. Договору відступлення права вимоги Банк передає ТОВ «КУА «І3І ЛАЙФ» за Договором іпотеки № 15-94/36-12/07 від 05.01.2007 р. всі без винятку права та обов'язки (а.с. 82).
Відповідно до п. 4.1.2 договору іпотеки Відповідачі не вправі відчужувати Майно у будь - який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в спільну діяльність, лізинг, користування, наступну іпотеку) без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя.
На підставі пункту 5.1 укладеного Договору іпотеки, статті 33 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «Компанія з управління активами « 131 ЛАЙФ» здобуло право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у повному обсязі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до пункту 5.2. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя (ТОВ «Компанія з управління активами « 131 ЛАЙФ») на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у пункті 5.2.1. цього договору. Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя згідно статті 36 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя і визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя одним зі способів, зазначених у цій же статті.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитними договорами укладеними з фізичними особами, ТОВ «КУА « 131 ЛАЙФ» звернувся до суду з позовами та отримав відповідні рішення про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно. В ході примусового виконання рішення Куйбишевського районного суду від 30.03.2012 року, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_1, а саме при проведені виконавчих дій було встановлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 оформлено та визнано за ПП «Рекламно - інформаційним агентством «Гольфстрим» (лист ВДВС Куйбишевського районного управляння юстиції у м. Донецьку № 6-980/13 від 21.10.2013 року).
Дійсно, як зазначив у своїх запереченнях представник позивача по справі ПП «РІА «Гольфстрим» Гайворонський В.Ю., на час подачі позову до суду, а саме 09.04.2008 року ПП «РІА «Гольфстрим» вже володіло спірними квартирами, які були внесені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як установче майно, без урахування, що на той час це майно перебувало у іпотеці, що підтверджується випискою з реєстру прав на нерухоме майно.
Проте апеляційний суд не визнає зазначений вище довод прийнятним для залишення апеляційної скарги без задоволення, оскільки приймаючи рішення про визнання права власності на нерухоме майно, а саме на будинок АДРЕСА_1, в якому знаходяться всі спірні квартири, по-перше згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (стаття 26 ЦПК), суд повинен був виходити з характеру спірних правовідносин, визначеної ним норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та з матеріально-правового інтересу у вирішенні справи. Суд також мав вирішити питання про участь інших учасників процесу, які сприятимуть здійсненню правосуддя (стаття 47 ЦПК).
Так, з позову ПП «Рекламно - інформаційного агентства «Гольфстрим» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та КП БТІ м. Донецька взагалі є незрозуміло, яке саме порушене право підлягає захисту та обраний спосіб захисту, оскільки за змістом ст. 392 ЦК належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності на майно, зокрема, житловий будинок, земельну ділянку.
У спорах про визнання права власності в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право.
Суд не повинен заміняти органи, в тому числі й нотаріуса. Суду першої інстанції необхідно було з'ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання реєстрації його права власності та чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.
Слід мати на увазі, що у разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише у випадках наявності для того законних підстав. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує розгляд справи.
Так вирішуючи спір про визнання права власності, суд першої інстанції не лише повинен був розглянути спір на підставі визнання його відповідачами, а й визначити характер спірних правовідносин, а також перевірити реєстр заборон відчуження нерухомого майна та притягнути по справі в якості співвідповідача ТОВ «КУА « 131 ЛАЙФ», право якого могло бути порушене при вирішенні питання про визнання права власності на нерухоме майно, однак суд першої інстанції виніс рішення без з'ясування вищезазначених питань, лише на підставі визнання позову відповідачами по справі, а тому таке рішення підлягає скасуванню.
Суд як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктивний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п. 2 ч. 6 ст. 130 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів (ст. 33 ЦПК України).
На стадії апеляційного розгляду, апеляційний суд позбавлений можливості залучення до участі у справі будь-яких осіб.
Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ» задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06 травня 2008 року скасувати.
У задоволенні позову Приватного підприємства «Рекламно-інформаційного агентства «Гольфстрим» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про визнання права власності відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: