Єдиний унікальний номер 255/15903/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2020/2014

Головуючий в 1 інстанції Орєхов О.І.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 55

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, невизначеного кола споживачів, в інтересах яких діє Мар’їнська районна громадська організація «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів» на ухвалу судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, невизначеного кола споживачів, в інтересах яких діє Мар’їнська районна громадська організація «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів» до держави Австрія в особі посольства на території України , треті особи: ОСОБА_3, Продовольча та сільськогосподарська організація Організації Об*єднаних Націй, Всесвітня організація охорони здоров'я, Організація Об'єднаних Націй в особі представництва ООН в Україні, Президент України , про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2013 року ОСОБА_1, невизначене коло споживачів, в інтересах яких діє Мар’їнська районна громадська організація «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів» звернулися до суду з позовом до держави Австрія в особі посольства на території України , треті особи: ОСОБА_3, Продовольча та сільськогосподарська організація Організації Об*єднаних Націй, Всесвітня організація охорони здоров'я, Організація Об'єднаних Націй в особі представництва ООН в Україні, Президент України , про захист прав споживачів.

Ухвалою судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2013 року позовну заяву повернуто позивачам.

Зазначену ухвалу оскаржили позивачі, в апеляційній скарзі просили ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки вона не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначають, що звернулися до Ворошиловського районного суду м. Донецька за правилами виключної підсудності, встановленими нормами діючого законодавства, тобто за місцем спричинення шкоди споживачу, відповідно ч.5 ст.110 ЦПК України та за місцем надання медичної допомоги: АДРЕСА_1.

У судове засідання апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_3 не з*явилися ,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ,про що свідчить розписка (а.с.94). Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені ,про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.104,105,109-111,112-113).Від представника Президента України Іванченко О.О. надійшло клопотання про можливість розгляду справи за відсутності представника (а.с.106-107).

Відповідно ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи ,не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року визначені наступні поняття: місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

За положеннями п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року - якщо заява не відповідає вимогам ст.ст. 119,120 ЦПК або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог ст. 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

За положеннями п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» питання про підсудність справ визначається ЦПК, зокрема: главою1 розділу ІІІ - щодо справ позовного провадження.

Якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються: до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування; до юридичної особи - за її місцезнаходженням (ст. 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень ст. 29 ЦК і ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а щодо юридичної особи - за положеннями ст. 93 ЦК.

Не є місцем проживання фізичної особи місце, в якому вона знаходиться під вартою у вигляді запобіжного заходу, місце, в якому особа відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком суду, місце, в якому особа знаходиться на стаціонарному лікуванні.

У відповідності до положень п.п. 36, 37 зазначеної вище постанови - правила ст. 109 ЦПК (загальної підсудності) застосовуються у випадках, коли відповідачем у справі є держава, Автономна Республіка Крим, відповідна територіальна громада. Відповідно до ст.ст. 170-172 ЦК держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через відповідні органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції, встановленої законом. Отже, підсудність таких справ визначається за місцезнаходженням органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або відповідного органу місцевого самоврядування, до компетенції яких належить здійснення від імені держави, Автономної Республіки Крим чи відповідної територіальної громади певних цивільних прав та обов'язків. Місцезнаходження таких органів встановлюється на підставі відповідних правових актів, наприклад, місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (ст. 1 Закону України від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємств»), а відомості про її місцезнаходження містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ст. 16 зазначеного Закону).

За зазначеними положеннями Пленуму право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (ст. 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (ст. 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (ч. 14 ст. 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Судом першої інстанції встановлено, що звертаючись до Ворошиловського районного суду м.Донецька з позовом про захист прав споживачів ,позивачі ,в інтересах яких діє Мар'їнська районна громадська організація «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів» визначили територіальну підсудність відповідно до Закону України « Про захист прав споживачів « за місцезнаходженням позивача ОСОБА_1,який проходить лікування за адресою : АДРЕСА_1 ,що розташовано на території Ворошиловського району м.Донецька .

Також судом першої інстанції із позовної заяви встановлено - відповідачем у справі є держава Австрія в особі посольства на території України , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 33. Місце реєстрації позивача Мар’їнської районної громадської організації „Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів" - АДРЕСА_2.

Звертаючись до даного суду, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що на теперішній час він проходить курс реабілітаційного лікування за адресою: АДРЕСА_1, що відноситься до Ворошиловського району м. Донецька.

Вирішуючи питання про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що хоча й позивачі посилаються на Закон України «Про захист прав споживачів» як на підставу звернення до даного суду за місцем проживання, але ОСОБА_1 та товариство не зареєстровані у Ворошиловському районі м. Донецька.

З зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції , виходячи з наступного.

За зазначеними вище нормами процесуального права, суддя вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, перевіряє її відповідність ч. 3 ст. 121 ЦПК України та вимогам, зазначеним у ст.ст. 119, 120 ЦПК України.

Насамперед позовна заява повинна бути подана до належного суду. Вирішуючи питання щодо підсудності відповідно до ст.ст. 109, 110, 114, суд першої інстанції виходить з предмету позову, суті позовних вимог та місцезнаходження юридичної особи чи з зареєстрованого місця проживання сторін.

За загальними правилами ст. 109 ЦПК України позовні вимоги до юридичної особи пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Так з матеріалів справи встановлено, що відповідачем у справі є держава Австрія в особі посольства на території України , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 33, що не знаходиться на території, яка підсудна Ворошиловському районному суду м. Донецька.

Як вбачається з позову та доданих до нього матеріалів позивач звертається до суду за захистом його права як споживача, такі справи у відповідності до п. 5 ст. 110 ЦПК України (альтернативна підсудність) розглядаються також і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Оскільки за діючим процесуальним законодавством (ч. 14 ст. 110 ЦПК України) право вибору між судами за вимогами загальної чи альтернативної підсудності, належить виключно позивачеві та враховуючи звернення позивачів саме до Ворошиловського районного суду м. Донецька, вирішуючи питання про прийняття позову до провадження суд першої інстанції перевіряє чи підсудний йому зазначений спір.

З матеріалів справи вбачається, що Мар’їнська районна громадська організація „Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів", яка діє в інтересах невизначеного кола споживачів зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що не знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька .

ОСОБА_1 в позові посилається на те, що на теперішній час він проходить курс реабілітаційного лікування за адресою: АДРЕСА_1, що відноситься до Ворошиловського району м. Донецька. Але ж за зазначеними вище вимогами діючого процесуального законодавства не є місцем проживання фізичної особи місце, в якому особа знаходиться на стаціонарному лікуванні. Інших даних щодо належної реєстрації місця проживання у Ворошиловському районі м. Донецька цим позивачем не надано. За зазначених обставин та враховуючи вимоги діючого законодавства, суд першої інстанції позбавлений права залишення позову без руху для витребування доказів належної реєстрації проживання позивача.

З позовних вимог вбачається, що постійне місце проживання позивача ОСОБА_1, зазначене ним самими у позові - Саудівська Аравія.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справа не підсудна Ворошиловському районному суду м. Донецька.

Зазначений висновок суду першої інстанції не позбавляє позивачів права звернення з зазначеним позовом до належного суду.

Доводи апеляційної скарги щодо підсудності за місцем надання медичної допомоги та за місцем спричинення шкоди споживачу, апеляційний суд приймає критично на підставі ст.ст. 109, 110, 114 та ч. 1 ст. 303 ЦПК України, оскільки діючим процесуальним законодавством не передбачена підсудність за місцем надання медичної допомоги до того ж, в позові не була зазначена така підстава як спричинення шкоди саме у Ворошиловському районі м. Донецька.

На підставі викладеного , ухвала судді про повернення позовної заяви постановлена з додержанням вимог закону. Доводи викладені в апеляційній скарги не ґрунтуються на законі, висновку суду не спростовують, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 312,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, невизначеного кола споживачів, в інтересах яких діє Мар’їнська районна громадська організація «Товариство захисту прав ошуканих безпорадних хворих споживачів» - відхилити.

Ухвалу судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 19 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий:

Судді: