Справа № 2-921/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді - Антонова Ю.А.,

при секретарі Тодоренко Є.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Станично-Луганська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту, свідоцтв про право на спадщину,-

в с т а н о в и в:

27.12.2012 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом та просив:

- Визнати заповіт ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідчений 16.08.2009 р. приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 7457 недійсним; визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_4 яка складається з ? частини житлового будинку з відповідними будівлями та прибудовами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 посвідчене 15.07.2011 р. державним нотаріусом Ст-Луганської держнотконтори Перепелицею І.В., зареєстроване в реєстрі за №1-946;

- Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину, ОСОБА_4 яка складається з ? земельної ділянки площею 0,0988 га, кадастровий номер 4424855100180040010, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 посвідчене 15.07.2011 р. державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори Перепелицею І.В., зареєстроване в реєстрі за №1-947;

- Визнати за собою право на спадкування за заповітом від 27.02.2009 р., посвідченого державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори Перепелицею І.В., зареєстроване в реєстрі за №412 після смерті ОСОБА_6;

- Стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер його вітчим ОСОБА_6, після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді ? частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та ? земельної ділянки площею 0,0988 га, кадастровий номер 4424855100180040010, що знаходиться за вищевказаною адресою. Після смерті ОСОБА_6 він звернувся до Станично-Луганської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини спираючись на заповіт, який вітчим оформив на його користь 27.02.2009 р., посвідчений державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори. Але, він дізнався про те, що на майно ОСОБА_6 претендує його сестра ОСОБА_4 (відповідачка по справі), яка в свою чергу подала заповіт спадкодавця від 16.08.2009 р., цей заповіт посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 Також, 15.07.2011 р. нотаріусом на підставі цього заповіту, спадкоємцем ОСОБА_6 визнана його сестра ОСОБА_4, у зв'язку з чим їй були видані вищезазначені свідоцтва про право на спадщину. Вважаючи заповіт, який ОСОБА_6 оформив на відповідачку недійсним, бо він був складений під наполегливим тиском відповідачки та в момент психічного розладу здоров'я вітчима, оскільки з 2008 року ОСОБА_6 страждав психічним захворюванням, тому позивач звернувся до суду з дійсним позовом за захистом своїх спадкових прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягають на їх задоволенні. Дали аналогічні пояснення, що викладені у позовній заяві, звертаючи увагу на те, що ОСОБА_6 був психічно неврівноваженою особою та заповіт на користь відповідачки склав в результаті тривалого психологічного тиску з її боку. Це було не вільне його волевиявлення з приводу заповіту, що оспорюється. Також, про розлад його психічного стану підтверджують свідки.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на те, що позивач не надав жодного належного доказу відносно своїх заявлених позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позову, за необґрунтованістю.

Треті особи - представник Станично-Луганської державної нотаріальної контори та приватний нотаріус Луганського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, причину неявки не повідомили, свої доводи й заперечення суду не представили, хоча належним чином були повідомлені про розгляд справи.

При таких обставинах суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю третіх осіб, за наявними у справі доказами.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що їй відомо про те, що ОСОБА_6 свою частину домобудівництва заповів своїй сестрі ОСОБА_4, однак між ними дружніх і родинних відносин не було. За характером ОСОБА_6 був запальною, скандальною людиною, лаявся практично з усіма сусідами.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що в ОСОБА_6 був намір відписати своє майно ОСОБА_1, ОСОБА_6 був емоційною людиною. Із сестрою ОСОБА_4 відносин не підтримував.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що йому відомо про намір ОСОБА_6 відписати свою частину майна онукові ОСОБА_11 Після смерті своїй дружини ОСОБА_6 став замкнутим.

Свідок ОСОБА_12 - фельдшер Станично-Луганської ЦРЛ пояснив, що кілька років тому назад виїжджав у складі "швидкої" на виклик до ОСОБА_6 за місцем проживання останнього, із приводу гіпертонічного кризу. Була запропонована ОСОБА_6 госпіталізація, але він відмовився. Чудності в поводженні ОСОБА_6 він не помітив.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_6 - її колишній свекор. Його сестру ОСОБА_4 вона практично не знає, бачила її не більш п'яти разів. Після смерті дружини, в 2008 році, свекор став підозрілим, мнимим і нервовим.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що відповідача ОСОБА_4 він не знає. Був такий випадок, улітку 2009 року, ОСОБА_6 зажадав від його, що б він відключив у себе на городі електромотор, робота якого йому нібито заважає відпочивати, він йому в цьому відмовив. Щоб відомстити на це, ОСОБА_6 молотком розбив йому електромотор. Онуки ОСОБА_6, а вірніше діти позивача, відшкодували йому збиток за електромотор - це підкреслює, що ОСОБА_6 був психічно неврівноваженою людиною.

Свідок ОСОБА_15 пояснила, що в поводженні ОСОБА_6 спостерігалися чудності. Так, наприклад, у них у бригаді сторожів по охороні об'єкта, ОСОБА_6 був старшим. Під час здійснення чергування він завжди надягав червону нарукавну пов'язку й вимагав це від інших. Останнім часом він ходив у подавленому стані, проявляв нервозність і агресивність, був у поганому настрої, висловлював невдоволення на сусідів, членів своїй родини, пояснюючи це наслідками смерті дружини, сваркою в родині з дітьми. Йому увесь час здавалося, що його всі кривдять.

Фахівець: лікар-психіатр ОСОБА_16 пояснив, що ОСОБА_6 ніколи у них на обліку не перебував. Ні сам ОСОБА_6, ані його родичі за медичною допомогою в цій части не зверталися. Ознайомившись з історією хвороби ОСОБА_6 він може зробити висновок, що в історії хвороби останнього значиться два суперечливих діагнозу, які фельдшер швидкої допомоги, як висновок, не може давати, в частині психічного стану хворого. Він не лікар-спеціаліст в цій області. За його думкою, на момент виклику карети швидкої допомоги, ОСОБА_6 перебував у стані реакційного психозу, за наявності у нього захворювання ішемічної хвороби серця ІІ ступеню, гіпертонії, його віку. Його емоційні відхилення відбувалися на ґрунті якогось приводу: наслідку смерті дружини, сварка з членами сім'ї, родичами. Без стаціонарного обстеження неможливо зробити висновок, що особа психічно хвора. Будь-яка документація в цієї частині відносно ОСОБА_6 відсутня, а значить не можливо зробити висновок, що ця людина була психічно хворою та здійснювала на цьому ґрунті не логічні вчинки.

Фахівець: лікар-терапевт Станично-Луганської ЦРЛ Орєхова Л.Ю. пояснила, що дійсно приблизно протягом п'яти років у неї на обліку перебував ОСОБА_6 з діагнозом: гіпертонія, ішемічна хвороба серця (ІХС). Як правило, вона призначала Йому зміцнювальні препарати для серця й заспокійливе. Зі слів останнього їй було відомо, що в нього вмерла дружина і Йому важко жити одному. Ніяких скарг він не заявляв, Його психічний стан у неї сумніву не викликав, поводив себе він адекватно. Чи відвідував він лікаря-психіатра - їй не відомо.

Фахівець: лікар-невропатолог Станично-Луганської ЦРЛ Дем’яненко Л.К. пояснила, що дійсно в історії хвороби ОСОБА_6 за 2009 р. є її підпис, як завідуючої поліклінікою ЦРЛ на той період, на видачу рецепта на медпрепарат "Фенозепан", що входило в її службові обов'язки, оскільки даний препарат відпускався строго по рецептах лікаря. Цей препарат є заспокійливим. Побічних явищ, при його застосуванні, на психіку особи не повинне бути. ОСОБА_6 як пацієнт, їй не знайом і в неї на прийомі він ніколи не був.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, медичну картку ОСОБА_6, приходить до висновку про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення, за необґрунтованістю, за наступними обставинами.

Статтею 1223 ч.1, 3 ЦПК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦПК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до 1234 ЦПК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до ст. 1235 ч.1-3 ЦПК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1244 ЦПК України заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті (стаття 1242 цього Кодексу). Підпризначеним спадкоємцем може бути будь-яка особа, визначена у статті 1222 цього Кодексу.

В частинах 1, 2, 3 ст. 1254 ЦПК України зазначено, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1257 ЦПК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

З матеріалів справи вбачається, що заповідач майна ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у віці 65 років (л.д.7), заповіт ОСОБА_6 від 27.02.2009 року свідчить про те, що він все своє майно після своєї смерті заповідає ОСОБА_1 (а.с. 8), а 16.08.2009 року вже заповідає - ОСОБА_4 (а.с. 11).

Судом встановлено та перевірено в судовому засіданні, що в матеріалах медичної картки Станично-Луганської ЦРЛ Луганської області, що належить померлому ОСОБА_6, з 26.03.1982 р. по 18.09.2009 р. відсутня жодна скарга, заява до лікаря-психіатру з боку пацієнта або його родичів в частині його психічного стану. Крім того, серед встановлених діагнозів пацієнта ОСОБА_6 не зафіксовано будь-якої хвороби (діагнозу), пов'язаної з психічним розладом його здоров'я. Також, з письмового повідомлення Луганської обласної психоневрологічної лікарні за №5574 від 06.06.2012 р. вбачається, що ОСОБА_6 в їх закладі на обліку не перебував (а.с. 24).

Беручі до уваги думку фахівця в області психіатрії, у суду не було достатніх підстав до призначення посмертної психіатричної експертизи відносно ОСОБА_6, оскільки для цього необхідна наявність, як мінімум двох обставин:

- наявність, згідно з медичною документацією, у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання;

- поведінка особи під час здійснення ним визначених дій або після них було і є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту або пам'яті).

Таких обставин судом не встановлено.

Із даних, що характеризують ОСОБА_6 слідує, що він був доброзичливою, адекватною, врівноваженою та відповідальною людиною (а.с. 20, 21).

Тому, посилання позивача на те, що ОСОБА_6 страждав на період складення заповіту, на користь своєї сестри ОСОБА_4, психічним розладом здоров'я, що цей заповіт не був результатом його волевиявлення, а був результатом тривалого психологічного тиску з боку ОСОБА_4 на ОСОБА_6, через його «хворого стану», є безпідставним, оскільки позивач таких доказів суду не надав і в судовому засіданні вони не знайшли свого підтвердження.

Суд вважає, що посилання позивача та його доводи в цієї частині, засновані тільки на йог особистих припущеннях, а не на належних доказах. У зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1223, 1233-1235, 1244, 1254, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа - Станично-Луганська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту, свідоцтв про право на спадщину - залишити без задоволення, за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Головуючий: Ю.А. Антонов