8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/783/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

представників позивача Стєхіної Т.О., Кравченко М.Ю.,

представника відповідача Головіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Сириус» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022209 від 20.01.2014, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Сириус» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області, яким позивач, з урахуванням уточнення, просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000022209;

- зобов'язати Алчевську ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області відобразити у картці особового рахунку по податку на додану вартість МПВКП «Сириус» наявність податкового кредиту за червень 2011 року у розмірі 39517,25 грн. по декларації №9071794672 від 15.11.2012 та за серпень 2011 року у розмірі 37107,00 грн. по декларації №9071928151 від 15.11.2012;

- зобов'язати відповідача у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі подати до суду звіт про виконання судового рішення щодо відображення за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість МПВКП «Сириус» основні показники декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року та за серпень 2011 року, поданої 15.11.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку МПВКП «Сириус» з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по уточнюючим розрахункам з ПДВ, наданих 15.11.2012р. за №9071794672, №9071928151, за наслідками якої складено акт перевірки від 25.12.2013. На підставі акту перевірки Алчевською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022209 від 20.01.2014, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 76624,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 19156,00 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, та винесеним за її результатами податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним з наступних підстав.

Як зазначає позивач, в акті перевірки зазначено, що відділом контролю за адмініструванням ПДВ складено доповідну записку від 22.11.2013, відповідно до якої МПВКП «Сириус» 15.11.2012 подано уточнюючий розрахунок за листопад 2012 року та сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 39,5 тис. грн. по податкових накладних за червень 2011 року та уточнюючий розрахунок за серпень 2012 року і сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 37,1 тис. грн. по податкових накладних за червень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Городищенське ЛТД», що порушує дотримання вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, також в акті зазначено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Городищенське ЛТД» більш ніж за 365 календарних днів з дати складання зазначених накладних, що суперечить п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Але, на думку позивача, це твердження спростовується тим, що за червень 2011 року підприємством було подано податкову декларацію з ПДВ 21.07.2011 та 20.09.2011 було подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року, що підтверджується квитанцією №2, тобто у встановлений строк.

Крім того, 15.11.2012 позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за червень та серпень 2011 року. При поданні таких розрахунків у розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів було виправлено помилку у Розділі 2, графі 2 на правильне найменування постачальника - ТОВ «Городищенське ЛТД». Це виправлення є вичерпним, інших виправлень позивачем не здійснювалось, суми залишились тими, що були відображені у деклараціях раніше. Тому, на думку позивача, результати перевірки не відповідають фактичним обставинам та підлягає віднесенню до складу податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 76624,25 грн. по взаємовідносинам ТОВ «Городищенське ЛТД» з МПВКП «Сириус».

Із застосуванням штрафних санкцій у розмірі 19156,00 грн. за червень, серпень 2011 року позивача не погоджується, оскільки згідно п. 7 підрозділу 10 розділу 20 «Перехідні положення» Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне правопорушення. Тобто, за червень 2011 року законодавством встановлений розмір штрафних санкцій не 25% суми нарахованого податкового зобов'язання, а лише 1 гривня.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові. Просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що працівниками Алчевської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої встановлено, що за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 та з 01.08.2011 по 31.08.2011 МПВКП «Сириус» задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість в загальній сумі 497889,00 грн. Відділом контролю за адмініструванням ПДВ складено доповідну записку від 22.11.2013, відповідно якої позивачем 15.11.2012 подано уточнюючі розрахунки за червень 2011 року та сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 39,5 тис. грн. по податкових накладних за червень 2011 року та за серпень 2012 року і сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 37,1 тис. грн. по податкових накладних за червень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Городищенське ЛТД», що порушує вимоги п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України. На адресу МПВКП «Сириус» направлено запит від 18.10.2013 про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «Городищенське ЛТД» за період з 01.06.2011 по 31.08.2011. Підприємством було надано відповідь від 04.11.2013 без надання зазначених у запиті документів.

Відповідно до автоматизованої інформаційної системи ІС «Податковий блок» у додатку 5 до уточнюючої декларації №9071794672 від 15.11.2012 за червень 2011 року та додатку 5 до уточнюючої декларації №9071928151 від 15.11.2012 за серпень 2011 року фактично відображено податкового кредиту сформованого по взаємовідносинам з ТОВ «Городищенське» у сумі 76624,25 грн. Тобто, на думку відповідача, МПВКП «Сириус» включено до складу податкового кредиту суму по податкових накладних, отриманих від ТОВ «Городищенське ЛТД» більш ніж за 365 календарних днів з дати складання зазначених накладних.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Сириус» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 24.06.1994 за №13841200000000506 (а. с. 10), про що внесено запис до ЄДР підприємств та організацій України (а. с. 9). Перебуває на податковому обліку в Алчевській ОДПІ з 13.02.1995 за №759 та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.12.2013 по 18.12.2013, відповідно до наказу Алчевської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області від 29.11.2013 №324 та повідомлення №70/12-06-22-09 від 05.12.2013, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року по уточнюючим розрахункам з ПДВ, наданих 15.11.2012 за №9071794672 та №9071928151, про що складений акт від 25.12.2013 №1099/12-06-22-09/21788191 (а. с. 11-14), згідно якого виявлено порушення п. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено позивачем податковий кредит, що призвело до заниження задекларованого податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 76624,00 грн., в тому числі за червень 2011 року - 39517,00 грн., за серпень 2011 року - 37107,00 грн.

На підставі акту перевірки Алчевською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області 20.01.2014 винесено податкове повідомлення-рішення №0000022209, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 95780,00 грн., з яких за основним платежем - 76624,00 грн., за штрафними санкціями - 19156,00 грн. (а. с. 15).

Розмір та порядок нарахування штрафних санкцій наведено у розрахунку (а. с. 16).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, окрім іншого, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями, рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивачем МПВКП «Сириус» 20.07.2011 та 20.09.2011 були подані податкові декларації з податку на додану вартість (а. с. 17-18, 20-21). Зазначені декларації були отримані Алчевською ОДПІ 21.07.2011 та 20.09.2011, що підтверджується квитанціями №2 (а. с. 19, 22).

15.11.2012 позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ за червень та серпень 2011 року (а. с. 23-24, 26-27), що були отримані податковим органом 15.11.2012 (а. с. 25, 28).

Відповідно до п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.102.1. ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності регулюється ст. 50 ПК України. Так, відповідно до п. 50.1, 50.2 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як зазначалось, уточнюючим розрахунком за червень 2011 року, поданим 15.11.2012, до податкового кредиту за червень 2011 року позивачем було включено суми ПДВ в розмірі 39517,25 грн. за видатковими накладними №РН-0024010 та №РН-0024069 від 24.06.2011 (а. с. 92, 93), уточнюючим розрахунком за серпень 2011 року, поданим 15.11.2012, до податкового кредиту за серпень 2011 року позивачем було включено суми ПДВ в розмірі 37107,00 грн. за видатковими накладними №РН-0004071 від 94 та №РН-0000877 від 08.07.2011 по взаємовідносинам з СТОВ «Городищенське» (а. с. 94, 95).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 цієї статті, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, правомірність включення та виключення сум ПДВ за якими є предметом дослідження у справі, видані позивачу СТОВ «Городищенське» 24.06.2011, 04.07.2011 та 08.07.2011 на виконання умов договору поставки №б/н від 01.06.2011 (а. с. 91).

Тобто, виходячи з наведених норм п. 198.6 ПК України, позивач мав право включити ці суми до податкового кредиту до 23.06.2012, 03.07.2012 та 07.07.2012 відповідно. Проте уточнюючі розрахунки за червень 2011 року та серпень 2011 року позивачем були подані 15.11.2012, тобто із сплином вказаного строку.

Суд не приймає посилань позивача на наявність передбаченого ст. 50 ПК України права надання уточнюючих розрахунків у зв'язку із самостійним виявленням помилок протягом строків давності, встановлених ст. 102 ПК України - 1095 днів, оскільки в даному випадку застосуванню підлягають норми ст. 198 ПК України, як спеціальні саме щодо строку наявності права включення сум ПДВ до податкового кредиту. Також суд вважає, що строки, передбачені ст. 50 ПК України слід застосовувати щодо показників, які вже були включені до податкової звітності.

Натомість в даному випадку, на думку суду, має місце не включення сум ПДВ (за червень, серпень 2011 року) до податкового кредиту по взаємовідносинам з СТОВ «Городищенське».

Як пояснив представник позивача уточнення полягає не у розрахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту, а у заміні контрагента - постачальника товару.

Суд критично ставиться до такого пояснення представника позивача, оскільки податковим законодавством передбачено можливість платника податку вносити уточнення до розрахунку, визначеному у податкових деклараціях. Заміна контрагента не охоплюється поняттям «уточнюючі розрахунки» і потребує документального підтвердження здійснення господарської діяльності саме з певним контрагентом та доведеності реального проведення усіх господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем при проведенні документальної позапланової перевірки було запропоновано посадовим особам МПВКП «Сириус» бути присутніми при проведенні перевірки та надати пояснення та оригінали документів по взаємовідносинам з СТОВ «Городищенське», але посадові особи МПВКП «Сириус» до Алчевської ОДПІ не з'явились, ніяких документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по постачанню пального СТОВ «Городищенське» не було надано.

На вимогу суду позивачем було надано та долучено до матеріалів справи: копія договору поставки пального б/н від 01.06.2011, укладеного з СТОВ «Городищенське» , та копії видаткових накладних від 24.06.2011, 04.07.11 та 08.07.11 року. Представник позивача вважав ці документи достатнім доказом здійснення господарських операцій між ним та СТОВ «Городищенське» та правомірності віднесення сум до податкового кредиту.

Суд не може погодитись із такими доводами представника позивача, оскільки ним не доведено реальність здійснення зазначених господарських операцій, а саме не надано доказів оплати за придбаний товар, не зазначено яким чином здійснювалось транспортування пального, не зазначено пункти загрузки та вигрузки товару та інше.

Таким чином суд вважає недоведеним факт здійснення господарських операцій між позивачем МПВКП «Сириус» та СТОВ «Городищенське», які б підтверджували право позивача на віднесення сум, визначених в уточнюючому розрахунку, до податкового кредиту.

У зв'язку з тим, що фактично включення сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від СТОВ «Городищенське», до податкового кредиту за червень, серпнь 2011 року відбулось за сплином 395 днів, визначених п. 198.6 ст. 198 ПК України, та мало місце заниження сум податкових зобов'язань, заявлених позивачем, суд вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень контролюючого органу, а відтак не підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 56.18. ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В судовому засіданні зі слів представника відповідача встановлено, що, оскільки позивачем оскаржено в судовому порядку податкове повідомлення-рішення №0000022209 від 20.01.2014, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 95780,00 грн. у зв'язку із встановленням факту зменшення МПВКП «Сириус» податкового кредиту з ПДВ за червень, серпень 2011 року в загальній сумі 76624,00 грн., зазначена сума податкового кредиту не була відображена в обліковій картці платника, так як грошове зобов'язання з податку на додану вартість за червень, серпень 2011 року є неузгодженим.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Алчевську ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області відобразити у картці особового рахунку по податку на додану вартість МПВКП «Сириус» наявність податкового кредиту за червень 2011 року у розмірі 39517,25 грн. по декларації №9071794672 від 15.11.2012 та за серпень 2011 року у розмірі 37107,00 грн. по декларації №9071928151 від 15.11.2012.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі подати до суду звіт про виконання судового рішення щодо відображення за даними картки особового рахунку з податку на додану вартість МПВКП «Сириус» основні показники декларацій з податку на додану вартість за червень 2011 року та за серпень 2011 року, поданої 15.11.2012, то суд, відмовляючи в її задоволенні, зазначає наступне.

Статтею 163 КАС України передбачено, що суд в резолютивної частині постанови, крім іншого, встановлює строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що строк для подання відповідачем - суб'єктом владних повноважень до суду звіту про виконання постанови може бути встановлений судом лише у випадку, якщо рішення суду ухвалене не на його користь.

Відповідно до положень статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Сириус» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022209 від 20.01.2014, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 26 березня 2014 року.

Суддя В.В. Матвєєва