Єдиний унікальний номер 0540/1968/2012 Номер провадження 22-ц/775/1502/2014

Головуючий у 1 інстанції Владимирська І.М.

Доповідач Мірута О.А.

Категорія 46

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2014 року апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді - Дундар І.О.,

суддів Мірута О.А., Янчук Т.О.

при секретарі Руденко Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду міста Донецька від 25 грудня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна,-

В С Т А Н О В И В :

18.01.2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1; пральної машинки «Аско» вартістю 4900 грн., холодильника «Вірпул» вартістю 7600 грн., телевізора «Філіпс» вартістю 6000 грн., домашнього кінотеатра вартістю 2200 грн., кондиціонера «Самсунг» вартістю 2200 грн., декоративних полиць вартістю 5000 грн., автономної опалювальної системи вартістю 5200 грн., та золотих прикрас: інкрустованого браслета вартістю 8400 грн., золотої каблучки вартістю 2500 грн., золотих сережок вартістю 1500 грн., двох золотих ланцюжків вартістю 12000 грн. Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що з відповідачем він знаходився у зареєстрованому шлюбі і під час шлюбу придбали вищевказане майно. В даний час шлюб між ним і відповідачем розірвано, а тому він просить провести розподіл вищевказаного майна, що є їх спільною сумісною власністю. При розподілі майна він просить надати йому у власність: холодильник «Вірпул» вартістю 7600 грн. та телевізор «Філіпс» вартістю 6000 грн., а решту перерахованого в позові майна надати у власність відповідачу, стягнувши з неї на його користь різницю вартості майна та судові витрати (а.с. 2-4, уточнена позовна заява а.с. 61-63).

Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом (а.с. 41-43) про поділ спільного майна, вказала, що окрім майна, переліченого в позові ОСОБА_1, під час шлюбу вони придбали автомобіль Renault Laguna , н/з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який підлягає розподілу, просить залишити його ОСОБА_1, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію у розмірі 50 000 грн. Крім того, золоті прикраси дарувалися їй, є її особистим майном, підлягають виключенню з розподілу, більш того, ними розпорядився її колишній чоловік. Також просить виключити з розподілу домашній кінотеатр та телевізор «Філіпс», оскільки ними розпорядився ОСОБА_1 Просить визнати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1; холодильник «Вірпул» вартістю 7600 грн., пральну машинку «Аско» вартістю 4900 грн., кондиціонер «Самсунг» вартістю 2200 грн., автономну опалювальну систему вартістю 5200 грн. Декоративні полиці вартістю 5000 грн. залишити ОСОБА_1 В подальшому ОСОБА_2 погодилась на те, щоб телевізор «Філіпс» був виділений ОСОБА_1, а їй - декоративні полиці.

Рішенням Петровського районного суду міста Донецька від 25 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволені частково, проведений розподіл майна сторін. Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 90544 грн., та наступне майно: пральну машинку «Аско» вартістю 4900 грн., домашній кінотеатр вартістю 2200 грн., кондиціонер «Самсунг» вартістю 2200 грн., автономну опалювальну систему вартістю 5200 грн., декоративні полиці вартістю 5000 грн., всього на загальну суму 110 044 грн.Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Renault Laguna, н/з НОМЕР_1, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2, об»єм двигуна 1998 см3, вартістю 100292,40 грн., та наступне майно : телевізор «Філіпс» вартістю 6000 грн., холодильник «Вірпул» вартістю 7600 грн., всього на загальну суму 113 892, 40 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати частково та постановити нове рішення, яким визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Стягнути з відповідачки 2000 гривень витрати понесені на здійснення правової допомоги, посилаючись на наступне.

Вважає, що ним в судовому засіданні був доведений факт придбання ним та відповідачкою за час шлюбу квартири АДРЕСА_1 та автомобіля Renault Laguna, н/з НОМЕР_1, 2006 року випуску. Однак при винесенні рішення суд не врахував той факт, що спірний автомобіль був придбаний в кредит, а тому не є об»єктом права загальної сумісної власності. Крім того, з причини тяжкого матеріального становища, вони не мали можливості здійснювати погашення кредиту, в зв»язку з чим продили автомобіль за 77 000 грн., з яких 52000 грн. пішли на погашення кредиту, 3000 грн. штрафні санкції, а 9500 грн. він віддав відповідачці, тому вважає, що розподіл автомобіля між ним та відповідачкою вже здійснений до рішення суду. Крім того, суд визнав за ним право власності на автомобіль, який йому вже не належить. Також рішення суду було винесено за його відсутності, під час його перебування у відрядженні, чим позбавив його права прийняти участь у дебатах. Суд порушив ст. 215 ч.1 п.3 ЦПК України, п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 та не зазначив мотиву відмови в інших позовних вимогах. Також суд необґрунтовано не стягнув на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., хоча договір суду був наданий.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги не визнала, просила її відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача та відповідачки, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із вимог, заявлених у суді першої інстанції, згоди сторін у відношенні розподілу квартири та автомобіля, загальної вартості спірного майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Визначив, що доля кожної сторони в розподілі майна становить 111 968, 20 грн., а різниця в вартості часток- 1924,20 грн., однак в зв»язку з не заявленням ОСОБА_2 вимоги про стягнення цієї суми на її користь, суд за власною ініціативою не може вирішувати це питання. Вирішуючи питання щодо розподілу золотих прикрас, суд, виходячи із вимог ст. 57 СК України, визнав їх особистою приватною власністю дружини, яка не підлягає поділу між подружжям. Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що договором про надання правової допомоги від 10.01.2012 року передбачений розмір правової допомоги за складання процесуальних документів в розмірі 2000 грн., а за надання консультаційних послуг та представництво в суді першої інстанції оплата договором не передбачена. Позивачем та його представником в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано доказів на підтвердження сплати вищезазначеної суми на правову допомогу, а також на підтвердження витраченого часу на правову допомогу.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що з 17 жовтня 1992 року сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі (а.с.46).

Рішенням Петровського районного суду м.Донецька від 08 листопада 2010 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.48).

Ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до вимог ч. З ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали наступне майно: квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, вартістю 90544 грн.(за договором купівлі-продажу, укладеним 22.01.2002р.(а.с.50); автомобіль Renault Laguna , н/з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2, об»єм двигуна 1998 см3, вартістю 100292,40 грн.(а.с. 105,110); пральну машинку «Аско» вартістю 4900 грн., холодильник «Вірпул» вартістю 7600 грн., телевізор «Філіпс» вартістю 6000 грн., домашній кінотеатр вартістю 2200 грн., кондиціонер «Самсунг» вартістю 2200 грн., декоративні полиці вартістю 5000 грн., автономну опалювальну систему вартістю 5200 грн., а всього на загальну суму 223 936,40 грн.

З довідки ВРЕР ДАІ №2 з обслуговування Кіровського, Куйбишевського та Петровського районів м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (а.с. 110) вбачається, що автомобіль Renault Laguna , н/з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2, об»єм двигуна 1998 см3, зареєстрований 15.04.2006 року за ОСОБА_1, 24.12.2010 року, був знятий з обліку для реалізації.

Довіреністю від 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право здійснювати від його імені правочини, пов»язані з розпорядженням та експлуатацією належного йому автомобіля марки Renault Laguna , н/з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2, об»єм двигуна 1998 см3( а.с. 127).

Дослідивши викладені докази, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлений перелік майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя , обґрунтовано включений автомобіль Renault Laguna , н/з НОМЕР_1 , 2006 року випуску, оскільки на час розподілу майна цей автомобіль перебуває у власності подружжя, доказів припинення власності у відповідності до ст. 346 ЦК України суду не надано. Також суд першої інстанції обґрунтовано виключив із переліку майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, золоті прикраси, які виходячи із вимог ст. 57 СК України є особистою приватною власністю дружини, яка не підлягає поділу між подружжям.

Заключенням судово-технічної експертизи № 5148/23 від 18.01.2013 року ( а.с. 77-79) встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 станом на дату оцінки складає 90544 грн.

Заключенням №5591/27 від 06.12.2013 року (а.с. 123-124) встановлено, що середня ринкова ціна колесного транспортного засобу Renault Laguna, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_2, об»єм двигуна 1998 см3 на момент проведення експертизи складає 100292,4 грн.

Згідно вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Доводи апеляційної скарги, в якій ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати частково та постановити нове рішення, яким визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не відповідають заявленим ОСОБА_1 позовним вимогам (а.с. 2-4, уточнена позовна заява а.с. 61-63) в яких він просив визнати право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2, а суд першої інстанції діяв в межах заявлених сторонами позовних вимог.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених сторонами вимог та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, що спірний автомобіль був придбаний в кредит, а тому не є об»єктом права загальної сумісної власності не ґрунтуються на законі, а тому не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд визнав за ОСОБА_1 право власності на автомобіль, який йому вже не належить , не відповідають встановленим обставинам по справі та не ґрунтуються на законі, оскільки судом встановлено, що доказів припинення власності у відповідності до ст. 346 ЦК України суду не надано, тому суд обґрунтовано включив в розподіл майна спірний автомобіль та визнав за ОСОБА_1 право власності на нього.

Доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованої відмови у стягненні з відповідачки 2000 гривень витрат, понесених на здійснення правової допомоги також не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що договором про надання правової допомоги від 10.01.2012 року передбачений розмір правової допомоги за складання процесуальних документів в розмірі 2000 грн., а оплата за надання консультаційних послуг та представництво в суді першої інстанції не передбачена. Позивачем та його представником в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надано належних доказів на підтвердження сплати вищезазначеної суми на правову допомогу, а надана суду копія квитанції ( а.с. 140) є неналежно оформленим документом, тому не може вважатися належним доказом по справі.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними та допустимими доказами не підтверджені, не ґрунтуються на вимогах закону та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення першої інстанції не вбачає, у зв»язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,315 ЦПК. України апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Петровського районного суду міста Донецька від 25 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: