АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа   №   22ц - 5752 / 2006                                      Головуючий в 1 інстанції - Чепурнов Д.В.

Категорія -1/2                                                          Доповідач   - Глущенко Н.Г.

УХВАЛА ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

28   листопада 2006 року                         Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого   - Глущенко Н.Г.

суддів                 - Григорченка Е.Ї., Прозорової МЛ.

при секретарі  - БілоконьН.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю

" Восток-Руда" на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Руда" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та відшкодування моральної шкода, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідач - ТОВ "Восток-Руда" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26.07.2006 року та залишити позовну заяву ОСОБА_1, без розгляду.

Зазначеним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено частково. Суд поновив ОСОБА_1. на роботі - на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2 ТОВ " Восток-Руда" з 14.03.2006 року та визнав незаконними наказ НОМЕР_1, наказ НОМЕР_2, наказ НОМЕР_3, наказ НОМЕР_4. Також судом стягнено з відповідача на користь позивача 1942,50 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу,1276,80 грн. - різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи та 200 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 3419,30 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. З відповідача стягнено на користь держави судовий збір в сумі 51грн. і 30 грн. збір на інформаційно-технічне забезпечення. Судом допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі /а. с 153-156/.

Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення є незаконним та необгрунтованим. Як вважає відповідач висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи / а. с. 162-164 /.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відповідно до наказу НОМЕР_5 був прийнятий на роботу до відповідача агентом у відділ матеріально-технічного постачання / а. с. 7 /. Наказом НОМЕР_6 ОСОБА_1 переведено на посаду інженера 1 категорії по комплектації обладнання в тому ж відділі, а наказом НОМЕР_7 було призначено на посаду заступника начальника цього ж відділу з посадовим окладом 850 грн. з 01.04.2005 року / а. с. 7,48 /.

НОМЕР_8 " Про накладення дисциплінарного стягнення на співробітників ВМТП"- заміснику начальника відділу ОСОБА_1 оголошено догану і від займаної посади звільнено за неодноразове придбання неякісної продукції, зловживання та додаткові збитки, що відбилося на психологічному кліматі серед працівників підприємства. Цим же наказом начальник ВК ОСОБА_2 зобов'язаний запропонувати ОСОБА_1 посаду агента ВМТП, а в разі відмови - звільнити з підприємства / а. с. 9 /. На позивача накладено зазначене дисциплінарне стягнення за те, що 14.02.2006 року агент ВМТП ОСОБА_3, за вказівкою зам. начальника ВМТП ОСОБА_1 отримав у ТОВ "Южхімресурси" 821 кусок господарського мила, яке не відповідає пред'явленим вимогам, що потягнуло за собою скарги працівників. Згідно акту огляду від 14.03.2006 року мило не відповідає пред'явленим вимогам.

З пояснювальної записки ОСОБА_3 від 13.03.2006 року вбачається, що при отриманні мила на складі ТОВ " Южхімресурси" запах у нього був нормальний, сертифікат якості прикладався / а. с. 57 /. Хімічний склад мила відповідачем досліджений не був, а було проведено лише візуальний його огляд.

В судовому засіданні встановлено, що отримане мило було замінено на тому ж підприємстві і фактично шкоди відповідачу спричинено не було, але зазначені обставини не були прийняті до уваги відповідачем при винесенні наказу НОМЕР_8.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наказ НОМЕР_8 не відповідає вимогам ч.2 ст.149 КЗпП України, оскільки до працівника може бути застосоване лише одне стягнення, тоді, як до позивача застосовано два: догана та звільнення з посади.

Також судом встановлено, що при призначенні позивача на посаду зам.начальника ВМТП він не був ознайомлений з посадовою інструкцією, що підтвердили обидві сторони в судовому засіданні.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що наказ НОМЕР_8 підлягає скасуванню, оскільки він винесений з порушенням трудового законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що 13.03.2006 року, до винесення наказу НОМЕР_8, було винесено наказ НОМЕР_1 відповідно до якого зам.начальника ВМТП ОСОБА_1 переведено агентом по постачанню цього ж відділу з окладом 550 грн. з 14.03.2006 року/а. с. 50/.

Аналізуючи зазначені накази  НОМЕР_8 та НОМЕР_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони протирічать один одному, оскільки наказ НОМЕР_8 спростовує обставини викладені в наказі НОМЕР_1. Так, наказом НОМЕР_1 позивач переведений на посаду агента, а з наказу НОМЕР_8 вбачається, що позивач 14.03.2006 року ще працює зам. начальника ВМТП і йому оголошено догану, при цьому наказ НОМЕР_8 ще тільки зобов'язує начальника відділу кадрів запропонувати позивачу посаду агента, а в разі відмови - звільнити / а. с. 9 /.

Позивач же пояснив суду, що він був змушений до написання заяви про переведення на посаду агента і дані обставини знайшли підтвердження в судовому засіданні.

При вище зазначених обставинах суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання наказу НОМЕР_1 незаконним та

стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції встановив, що наказ НОМЕР_3, про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення з посади агента за невикористання вантажопідйомності автотранспорту та поставку пиломатеріалів не в повному обсязі, - не відповідає вимогам ст. 147 КЗпП України. Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що при вище наведених обставинах, звільнення позивача з посади агента відділу ВМТП, відповідно до наказу НОМЕР_4 по п.З ст.40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, є незаконним і таким, що проведене з порушенням трудового законодавства, а тому позивач підлягає поновленню на роботі із задоволенням його позовних вимог матеріального характеру.

Оскільки відповідачем було порушено трудове законодавство по відношенню до позивача, то суд, у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України, прийшов до висновку про часткове задоволення його позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди, виходячи з обставин справи та наслідків, що наступили.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм  належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1. підлягають частковому задоволенню, як і дійшов до правильного висновку, що як його звільнення з роботи, так і переведення на нижче оплачувану посаду, проведені з порушенням вимог трудового законодавства, а тому він підлягає поновленню на роботі зі стягненням на його користь відповідних грошових, сум, розрахунок яких судом першої інстанції проведено правильно у відповідності з діючим законодавством.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцшювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись  ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ТОВ " Восток-Руда" - відхилити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяцю з цього часу.

СУДДІ: