УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Безверхого О.М.,
суддів - Олійника В.Б., Демченка М.О.,
з участю прокурора - Шульги Л.О.,
засудженого - ОСОБА_1.,
захисника - ОСОБА_2.,
потерпілого - ОСОБА_3.,
представника потерпілої ОСОБА_4. - ОСОБА_5.,
цивільних відповідачів - ОСОБА_6.,ОСОБА_7,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Суми кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3., захисника ОСОБА_2. на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, від 27 жовтня 2006 року, яким
ОСОБА_1, народившийся та мешкаючий в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнено з ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_4. 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і відмовлено в іншій частині позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Стягнено з цивільних відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в солідарному порядку, на користь потерпілого ОСОБА_3. 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди і відмовлено в іншій частині позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
Справа № 11-912
Категорія - 286 ч. 1 КК України
Головуючий у першій інстанції - Білера П.П. Доповідач - Олійник В.Б.
За вироком суду ОСОБА_1. засуджений за те, що він 27 лютого 2005 року, близько 6 годин 30 хвилин, керуючи мікроавтобусом „ГАЗ 32213", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись за маршрутом „Суми - Охтирка - Яблучне" по автодорозі „Суми - Полтава -Олександрія" в напрямку до м. Охтирка Сумської області, на 71 кілометрі автодороги, поблизу с Климентове, Охтирського р - ну, Сумської обл., порушив вимоги: п. 2.3 „б" Правил дорожнього руху України, згідно якого, водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; п. 13.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу, повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу, внаслідок чого мікроавтобус з'їхав на праве узбіччя автодороги де зіткнувся з дерев'яним стовпом, а потім з'їхав в кювет, в результаті чого пасажири мікроавтобуса ОСОБА_4 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, ОСОБА_8. отримала легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3. отримав легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розгляд здоров'я.
На вирок суду від потерпілої ОСОБА_4. надійшла апеляція в якій ставиться питання про пом'якшення призначеного ОСОБА_1. покарання з мотивів того, що судом не було враховано стан здоров'я ОСОБА_1. та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
Також в апеляції потерпілої ОСОБА_4. ставиться питання про зміну вироку в чистині вирішення судом її цивільного позову, з мотивів того, що суд. встановивши, що ОСОБА_1. під час ставшогося виконував трудові обов'язки у ОСОБА_7 та ОСОБА_6., власників мікроавтобуса, як джерела підвищеної небезпеки, а тому, у відповідності з ст. 1172 ЦК України, стягнення завданої їй моральної шкоди, повинно було бути здійснено з них, а не з ОСОБА_1,
Крім того, суд зовсім не мотивував своє рішення про необхідність зменшення суми стягнення моральної шкоди з 8500 грн. до 5000 грн.
У зв'язку з викладеним потерпіла ОСОБА_4 просить змінити вирок, шляхом постановления рішення, яким стягнути з цивільних відповідачівОСОБА_7 та ОСОБА_6., в солідарному порядку, на її користь 8500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
На вирок суду також надійшла апеляція і від потерпшого ОСОБА_3., в якій ставиться питання про скасування вироку в частині вирішення судом його цивільного позову, та направлення справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Потерпілий ОСОБА_3. мотивує свої вимоги тим, що суд безпідставно відмовив йому в стягненні матеріальних збитків в сумі 1144,55 грн., завданих витратами на лікування тілесних ушкоджень, отриманих в результаті дорожньо - транспортної пригоди, а також безпідставно зменшив суму завданої моральної шкоди, не врахувавши в повному обсязі тих обставин за яких вона настала.
На вирок суду також надійшла апеляція від захисника ОСОБА_2. в якій ставиться питання про скасування вироку суду та постановления апеляційною інстанцією виправдувального вироку відносно ОСОБА_1. у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді щодо суті вироку та поданих апеляцій, думку прокурора про скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4. та ОСОБА_3. та відмову в задоволенні апеляції захисника ОСОБА_2., думку захисника ОСОБА_2. та пояснення засудженого ОСОБА_1. про підтримку апеляції про скасуавння вироку та постановления виправдувального висновку судом апеляційної інстанції, пояснення представника потерпілої ОСОБА_4. - ОСОБА_5. та потерпілого ОСОБА_3. про підтримку своїх апеляцій, пояснення цивільних відповідачів ОСОБА_6. та ОСОБА_7 про заперечення апеляцій, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення, вирок суду скасуванню, а справа поверненню для проведення додаткового розслідування.
У відповідності з ст. 374 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування у випадках коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку, а також якщо при апеляційному розгляді справи встановлено таку однобічність або неповноту дізнання чи досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.
У відповідності з ст. 120 ч. 1 КПК України, досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців і в цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення справи прокуророві з обвинувальним висновком.
У відповідності з ст. 120 ч. 5 КПК України, наведені вище вимоги не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин і, перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.
Колегією суддів встановлено, що кримінальна справа була порушена 9 лютого 2005 року за фактом вчинення дорожньо - транспортної пригоди, що сталася 27 лютого 2005 року, за ст. 286 ч. 2 КК України ( а. с. 1 т. 1 ), хоча з рапорту ( а. с. 3 т. 1 ) вбачається, що дорожньо - транспортна пригода відбулася з участю водія ОСОБА_1.
Колегія суддів вважає, що органом досудового слідства ОСОБА_1. був встановлений, як особа яка вчинила злочин, 8 квітня 2005 року, оскільки орган досудового слідства ознайомлював ОСОБА_1., як підозрюваного, з постановами про призначення судово - медичних експертиз (а. с. 38; 40т. 1).
За таких обставин колегія суддів вважає, що початком перебігу строку слідства по справі, у відповідності з ст. 120 ч. 5 КПК України, є 8 квітня 2005 року.
Оскільки кримінальна справа була направлена прокурору з обвинувальним висновком в березні 2006 року ( а. с. 249; 252 т. 1 ), то строк досудового слідства по справі тривав понад 11 місяців, тобто з порушенням строків, передбачених ст. 120 КПК України, так як жодного разу не продовжувався в установленому вказаним законом порядку.
Колегією суддів з матеріалів справи ( а. с. 205 - 218 т. 1 ) встановлено, що орган досудового слідства 9 квітня 2005 року, 18 квітня 2005 року, 15 травня 2005 року, 11 серпня 2005 року, 11 листопада 2005 року та 19 листопада 2005 року зупиняв провадження досудового слідства по справі на підставі ст. 206 п. З КПК України, у зв'язку з не встановленням особи, яка вчинила злочин.
Колегія суддів вважає, що вказані зупинення по справі є незаконними, направленими на уникнення продовження строку досудового слідства по справі, оскільки на час винесення постанов про зупинення провадження досудового слідства по справі у зв'язку з не встановленням особи, що вчинила злочин, така особа органу досудового слідства була відома.
Так, 8 квітня 2005 року, ОСОБА_1., як підозрюваний, ознайомлювався з постановами про призначення судово - медичних експертиз по справі (а. с. 38; 40 т. 1 ).
18 квітня 2005 року, ОСОБА_1., як підозрюваний, ознайомлювався з постановою про призначення по справі судово - автотехнічної експертизи ( а. с. 138 т. 1 ).
16 листопада 2005 року ОСОБА_1 роз'яснювалось право на захист, як підозрюваному і, відносно нього обирався запобіжний захід (а. с. 168; 173 т. 1 ).
За таких обставин орган досудового слідства безпідставно зупиняв провадження досудового слідства по справі з підстав не встановлення особи, яка вчинила злочин, керуючись при цьому ст. 206 п. З КПК України, що колегія суддів розцінює, як обраний ним спосіб забезпечення дотримання ним строку досудового слідства по справі.
Таким чином колегією суддів встановлено, що орган досудового слідства поклав в основу обвинувачення ОСОБА_1. докази, які були зібрані ним поза межами строку досудового слідства по справі які у зв'язку з цим є недопустимими для встановлення вини останнього в скоєному, крім того пред'явив йому обвинувачення поза межами строків досудового слідства ( а. с 226-228; 239-241).
Крім того, органом досудового слідства було допущено порушення вимог ст. 22 КПК України, оскільки в ході досудового слідства по справі не було вжито заходів по всебічному, повному і об'єктивному дослідженню обставин справи.
Так, в ході досудового слідства по справі із пояснень свідка ОСОБА_9 ( а. с. 61 т. 1 ) та відтворення обстановки та обставин події з її участю ( а. с. 132 - 133 т. 1 ) були встановлені обставини настання дорожньо - транспортної пригоди на підставі яких орган досудового слідства провів судово - автотехнічну експертизу (а. с. 141-155 т. 1)з висновків якої вбачається, що в діях водія ОСОБА_1. відсутні порушення вимог Правил дорожнього руху України.
В той же час орган досудового слідства поклав в основу обвинувачення ОСОБА_1. інший висновок судово - автотехнічної експертизи ( а. с. 161 - 163 т. 1 ), згідно якої вбачається в діях водія ОСОБА_1. порушення Правил дорожнього руху України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки орган досудового слідства в ході розслідування справи не усунув протиріччя висновків експертиз, то тим самим він допустив однобічність та неповноту досудового слідства.
В ході досудового слідства орган досудового слідства навіть не спромігся провести відтворення обстановки та обставин події дорожньо - транспортної пригоди з участю ОСОБА_1., як безпосереднього її учасника та провести на підставі отриманих даних відповідну судово -автотехнічну експертизу, що свідчить про суттєву неповноту досудового слідства по справі.
Вказані порушення органом досудового слідства закону при провадженні досудового слідства по справі не були з'ясовані судом при судовому розгляді справи, що потягло за собою постановления судом незаконного вироку, оскільки судом були покладені в основу вироку докази по справі, які були здобуті органом досудового слідства поза межами строку досудового слідства, тобто суд поклав в основу вироку докази які є недопустимими.
Крім того судом, при розгляді справи, в ході судового слідства не було усунено неповноту та однобічність досудового слідства, щодо перевірки обставин дорожньо - транспортної пригоди, які вказувались підсудним ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_9
За вказаних обставин вирок суду не може вважатись законним, а тому він належить до скасування, а справа поверненню на додаткове розслідування, оскільки допущені органом досудового слідства порушення кримінально - процесуального закону не можуть бути усунені в ході судового розгляду справи, оскільки по справі необхідно вирішити питання про строки досудового слідства, провести відтворення обстановки та обставин події з участь ОСОБА_1. та провести на підставі отриманих даних додаткову судово - автотехнічну експертизу.
Колегія суддів, скасовуючи вирок суду, в той же час вважає, що при даному апеляційному розгляді справи не можуть бути розглянуті апеляції на вирок суду потерпілої ОСОБА_4. та потерпілого ОСОБА_3., в повному обсязі, оскільки їх мотиви мають бути предметом розгляду судом першої інстанції при подальшому розгляді справи.
Керуючись ст. ст. 366; 374; 377 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції потерпілих ОСОБА_4., ОСОБА_3., захисника ОСОБА_2. - задовольнити частково.
Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області, від 27 жовтня 2006 року, відносно ОСОБА_1- скасувати, а справу повернути Охтирському міжрайонному прокурору Сумської області для організації проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід, відносно ОСОБА_1, залишити без зміни -підписку про невиїзд.