Справа № 22-а-486 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Кондратенко М.В.
Категорія 39 Суддя-доповідач Ільченко О.Ю.
ПОСТАНОВА іменем України
2006 року грудня 21 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Ільченко О.Ю.
суддів Смирнової Т.В.
Ведмедь Н.І. з участю секретаря судового засідання Пархоменко А.П.
та осіб, які приймають участь у справі: представників позивача та відповідача
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 жовтня 2006 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної служби охорони УМВС України в Сумській області про визнання незаконними дій, стягнення грошових сум, -
встановила:
05.01.2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою і просив визнати неправомірними дії керівництва відділу Державної служби охорони щодо нарахування та виплати грошового забезпечення і, зокрема, зазначав, що йому в період служби 1999-2002 років не проводилась оплата роботи в понадурочний час, щорічно недораховувалась матеріальна допомога, а також порушувались накази Міністерства внутрішніх справ України щодо нарахування надбавки за досягнення в службі та виплати пенсійної доплати. У зв'язку з цим просив стягнути кошти за роботу в понадурочний час в сумі 12401 грн. 45 коп.; 513 грн. кошти по матеріальній допомозі, кошти за недораховані надбавки та моральну шкоду в сумі 1700 грн. Під час розгляду справи уточнив вимоги стосовно розміру грошових сум за понадурочну роботу, зменшивши цю суму до 3986 грн. 72 коп. та невиплаченої матеріальної допомоги до 189 грн. 41 коп. (а.с.149 т.2).
Постановою суду в позові ОСОБА_1. було відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі на судове рішення ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема зазначає, що на протязі 1999-2002 років порушувалось його право на отримання матеріальної допомоги в належному розмірі і тільки після його звернень частина цих коштів була йому виплачена. Вважає, що факт неправомірності дій відповідача був доведений, тому у суду були підстави для стягнення моральної шкоди. На його думку, суд безпідставно відмовив у позові щодо стягнення коштів за роботу в надурочний час, так як він надав відповідні докази на підтвердження цих вимог.
Просив постанову суду в частині вирішення зазначених вимог скасувати і постановити нову постанову, якою стягнути на його користь кошти в сумі 3986 грн. за роботу в надурочний час та моральну шкоду в сумі 1700 грн.
Відмовляючи в позовних вимогах ОСОБА_1., суд 1-ї інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження факту роботи в надурочний час та що матеріальна допомога хоча і виплачувалась несвоєчасно в 1999-2002 роках, проте за результатами перевірок була йому виплачена в повному обсязі, у зв'язку з цим суд не знайшов підстав для стягнення моральної шкоди.
Перевіривши матеріали справи та судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, які підтримав представник апелянта, заслухавши заперечення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню в частині вирішених вимог щодо моральної шкоди з постановлениям нової постанови про часткове задоволення цих вимог, виходячи зі слідуючого.
Відмовляючи в заявлених вимогах щодо стягнення коштів за роботу в надурочний час, суд 1-ї інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів, які б підтвердили цей факт.
Згідно ст.70 п.4 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Позивач ставить питання про стягнення коштів за роботу в понадурочний час за період служби 1999 - березень 2002 року, однак ні в суді 1-ї інстанції, ні в апеляційному суді не надав підтверджень, що такий облік вівся. В той же час підтвердженням цього факту повинні бути накази, графіки, табеля. Представник відповідача, заперечуючи проти вимог, посилався на те,
що позивач проходив службу на посаді командира відділення. І за узгодженням з ним, командиром взводу складались табеля обліку робочого часу, по яким проводилась оплата, в тім числі і позивачу. Разом з тим табеля обліку робочого часу в понадурочний час відповідно до додатку п.2 не складались (а.с.61 т.2).
Ця обставина не заперечується представником позивача.
Посилання апелянта, як на доказ, на добові відомості на осіб, які несуть службу, не є підставою для задоволення його вимог, оскільки по цій відомості ведеться облік осіб, які отримали зброю в присутності командира відділення. Зазначені відомості не є обліком надурочного робочого часу.
За викладених обставин, суд обґрунтовано не взяв до уваги покази свідків, на свідчення яких послався позивач в доводах скарги, оскільки конкретно ніхто із них обліком робочого часу не займався.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення доводів скарги в цій частині вимог.
Разом з тим, вирішуючи вимоги про визнання неправомірними дій відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги в повному обсязі та стягнення у зв'язку з цим моральної шкоди, то на думку судової колегії, суд безпідставно відмовив в цих вимогах.
Так, із матеріалів справи вбачається, що на протязі 1999 - 2002 років позивачу в повному обсязі не виплачувалась матеріальна допомога, при звільненні позивача зі служби розрахунок по цим коштам також повністю не було проведено. На неодноразові звернення позивача, відповідач провів відповідну перевірку, якою було встановлено факт недоплати і було дораховано 682 грн. 91 коп., які позивач отримав 08.09.2003 року (а.с.20, 53). Проте, і в цьому разі, відповідач невірно провів нарахування коштів по матеріальній допомозі, у зв'язку з чим позивач повторно став звертатись до суду з такими вимогами. Під час розгляду справи, відповідач додатково дорахував позивачу кошти в сумі 163 грн. 33 коп. (а.с.54).
Представник відповідача пояснює це технічною помилкою. В своїх висновках суд 1-ї інстанції зазначив факт, що матеріальна допомога позивача виплачена була несвоєчасно, тому фактично було визнано порушення прав позивача, що відбувалось на протязі тривалого часу.
За таких умов, коли позивач повинен був звернутись за захистом своїх прав до суду, є підстави для стягнення на його користь моральної шкоди, яку слід визначити в сумі 250 грн., виходячи з обставин справи та з принципів розумності і справедливості. При цьому враховується і те, що позивач не надав відповідних доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди в розмірі 1700 грн.
Враховуючи викладене, постанова суду в частині відмови в вимогах про стягнення моральної шкоди слід скасувати і в цій частині постановити нову постанову, якою частково задоволити ці вимоги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.202 ч.І п.3, 205 ч.І п.З, 207 КАС України, колегія суддів
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Скасувати постанову Ковпаківського районного суду м.Суми від 27 жовтня 2006 року в частині вирішення вимог щодо неправомірності дій відділу ДСО при УМПС в Сумській області по нарахуванню та виплаті матеріальної допомоги за 1999 - 2002 роки та відшкодування моральної шкоди і постановити нову постанову в цій частині вимог.
Визнати неправомірними дії відділу Державної служби охорони при УМВС в Сумській області щодо нарахувань і виплати матеріальної допомоги за 1999 - 2002 роки ОСОБА_1. та стягнути на користь ОСОБА_1 з відділу ДСО в Сумській області моральну шкоду в сумі 250 грн.
Стягнути з відділу ДСО при УМВС України в Сумській області судовий збір на користь держави в сумі 8 грн. 50 коп.
В інших частинах постанову суду залишити без зміни.
Постанова набрала законної сили, поте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий Ільченко О.Ю.