Справа № 22-ц-1732 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції Кондратенко М.В.
Категорія 17 Суддя-доповідач -ЖмакаВ.Г.
РІШЕННЯ іменем України
2006 року грудня 22 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого Жмаки В.Г.
суддів Рибалки В.Г.
Криворотенка В.І.
з участю секретаря
судового засідання Рой Я.М.
та осіб, які приймають участь у справі: ОСОБА_1, ОСОБА_2.
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 23 жовтня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" про стягнення страхових виплат та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" до ОСОБА_3. про стягнення коштів, -
встановила:
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення місцевого суду по даній справі, яким з нього як відповідача, стягнено на користь позивача 32972 грн. 84 коп. страхового відшкодування та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а справу направити до місцевого суду на новий розгляд.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував вимог ст.ст. 988, 989 ЦК України в тій частині, що страхове відшкодування не може перевищувати реальних збитків, а заявлене клопотання про проведення експертизи про встановлення вартості автомобіля необґрунтовано відхилив.
На думку апелянта, місцевий суд безпідставно не застосував коефіцієнт пропорційності при обрахуванні страхового відшкодування до суми сплачених страхових внесків, які страхувальник в повному обсязі не сплатив. Суд не прийняв до уваги доводи ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" про те, що ОСОБА_3. не має права на відшкодування страхових сум, бо не є власником застрахованого автомобіля, якого придбав за кредитні кошти, на вимоги кредитора КБ "Володимирський" здійснив його страхування та оформив договір застави на транспортний засіб.
В зв'язку з наведеним, апелянт вважає, що до участі в справі має бути залучений банк "Володимирський", оскільки він є вигодонабувачем за договором добровільного страхування.
Представник позивача за дорученням вважав апеляційну скаргу необгрунтованою, просив її відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині стягнення на користь позивача 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, в іншій частині вимог апеляційну скаргу слід відхилити.
До такого висновку колегія суддів прийшла, враховуючи слідуючі обставини.
Задовольнивши частково вимоги позивача відносно відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що моральна шкода позивачеві була завдана страховиком невиконанням своїх договірних зобов'язань по виплаті страхового відшкодування в повному обсязі. В зв'язку з цим застосував положення Закону України "Про захист прав споживачів", що регулюють порядок відшкодування моральної шкоди.
Такий висновок суду є помилковим. Закон України "Про захист прав споживачів" встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносини, що виникають під час виплат страхових сум на підставі договорів страхування, відносяться насамперед до договірних відносин, а тому вирішуючи питання про відповідальність страховика за несвоєчасне виконання, чи не в повному обсязі, взятих зобов'язань суд мав виходити з умов договору страхування, правил, вимог ст.625 ЦК України.
Згідно з Законом України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором, тобто це договірні відносини, за порушення яких передбачена майнова (фінансова) відповідальність у формі пені, неустойки, тощо. Саме така відповідальність страховика передбачена в п. 9.5.2. Правил добровільного страхування, затверджених головою правління ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" (а.с.100) та в договорі страхування між сторонами, але ні Правила, ні договір не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди страхувальнику.
За наведених обставин, рішення місцевого суду щодо стягнення з ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" на користь позивача ОСОБА_3. на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. підлягає скасуванню з відмовою позивачеві в задоволенні цих позовних вимог ухваленим новим рішенням.
В іншій частині вимог апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду ухвалене у відповідності з вимогами законодавства та встановленими обставинами.
Дійсну вартість застрахованого автомобіля і загальну страхову суму в розмірі 126250,00 грн. сторони визначили на підставі експертного висновку, укладаючи договір добровільного страхування 29 квітня 2005 року.
Цю вартість відповідач-страховик не оспорював як до настання страхового випадку (27.08.05 року), так і після цього, в тому числі і заявляючи зустрічний позов в травні 2006 року.
Після настання страхового випадку 09.11.05 р. страховиком був оформлений страховий акт з обрахуванням розміру відшкодування, виходячи з страхової вартості, зазначеної в договорі страхування, а тому враховуючи наведене, колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що дійсна вартість автомобіля становить суму отриманого позивачем кредиту в КБ "Володимирський", оскільки з цього приводу ним не надані ніякі докази, які б спростовували експертний висновок, а надана апелянтом біржова угода, в якій зазначено, що позивач придбав автомобіль "Мерседес-Бенц"280, 2000 року випуску, за 10 грн. колегією не може бути прийнята до уваги.
Крім того, саме виходячи з страхової вартості був визначений договором страховий платіж в сумі 6312 грн. 80 коп., який позивачем сплачений в повному обсязі. Отже, при ухваленні рішення суд першої інстанції діяв у відповідності до ст. 988 ЦК України, визначивши суму страхових виплат, відходячи з страхової вартості майна (транспортного засобу) на момент укладення договору.
Не ґрунтуються на обставинах справи і діючому законодавстві і інші доводи апелянта, зокрема щодо визначення відповідальності страховика пропорційно до сплаченої частини страхового платежу.
Відповідно до ст.983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Як зазначено в п.4.9. договору, страхові платежі ОСОБА_3. повинен був сплатити в строки, -до 04.05.05 року - 3156 грн. 25 коп., тобто половину страхового платежу, а іншу половину - 3156 грн. 25 коп. до 04.06.05 р. При цьому в п.4.12 договору сторони зазначили, що договір набирає чинності з дня, наступного за днем надходження на розрахунковий рахунок страховика платежу в повному обсязі або визначеній частині, як зазначено в п.4.9 цього договору, та діє з 04.05.05 року по 03.05.06 року.
Тобто, днем набрання чинності договору страхування сторони визначили день внесення страхувальником першого страхового платежу 04.05.05 р. Такий платіж страхувальник ОСОБА_3. вніс 30.04.05 року.
Наступні внески страхового платежу позивач-страхувальник дійсно вніс з порушенням визначеного договором строку, а останню суму -30.08.05 року після настання страхового випадку, але ці обставини, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для виплати страхового відшкодування пропорційно внесеній сумі страхового платежу, як наполягає апелянт.
По-перше, ні договором страхування між сторонами, ні діючим законодавством не визначено, на який момент слід вважати страхові платежі сплаченими повністю чи частково, прямо це не пов'язується і з днем настання страхового випадку.
На день оформлення страхового акту 09.11.05 року страхувальником була сплачена вся сума страхового платежу і з цим погодився страховик, не зазначивши будь-яких зауважень в акті щодо пропорційності розміру виплат, нарахував ці виплати і фактично виплатив, хоч і не повністю через невірне застосування проценту зносу автомобіля.
По-друге, страховик, володіючи інформацією про прострочку сплати страхових платежів страхувальником, не застосував відносно нього заходів, передбачених ст.ст. 28 Закону "Про страхування" та 997 ЦК України, щодо припинення дії договору, не порушив також питання про повернення несвоєчасно сплаченої частини страхового платежу страхувальнику, зарахувавши його і офіційно визнавши складеним актом.
Є помилковим висновок апелянта і про те, що позивач ОСОБА_3. не є власником застрахованого автомобіля, про що свідчить правоустановчий документ на транспортний засіб, а укладення договору страхування та застави, не позбавляли його права власності. З позовом до
суду позивач звернувся за захистом його порушених прав в зв'язку з неповною виплатою страхового відшкодування, а що стосується його зобов'язань по кредиту перед КБ "Володимирський", то на час пред'явлення позову банк отримав повне погашення наданого позивачеві кредиту за рахунок виплат, які добровільно здійснив страховик-апелянт.
В зв'язку з наведеним є необгрунтованими доводи апелянта і щодо залучення до участі в справі ТОВ КБ "Володимирський", оскільки даний спір і прийняте по ньому судове рішення не зачіпає інтересів банку, який в протилежному випадку не позбавлений сам оскаржити судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" задовольнити частково.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 23 жовтня 2006 року по даній справі в частині стягнення з ЗАТ "Страхова компанія "Страховий капітал" на користь ОСОБА_3. 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, скасувати, в задоволенні позову в цих вимогах, відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом: двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.
Головуючий ЖмакаВ.Г.