Єдиний унікальний номер 259/7067/13-ц Номер провадження 22-ц/775/869/2014
Головуючий у 1 інстанції Якубенко О.Б.
Доповідач Мірута О.А.
Категорія 52
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 січня 2014 року апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді - Дундар І.О.,
суддів Мірута О.А., Янчук Т.О.,
при секретарі Чекіній А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 06.12.2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» про визнання протоколу зборів незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
05.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» в якому просить:
- визнати незаконним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Компанія Донбуд» №28/2012 від 14.12.2012 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 41 КЗпП України з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» з 15 грудня 2012 року;
- поновити ОСОБА_1 на роботі з 15 грудня 2012 року на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд»;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 10 793 гривні 94 коп.;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень, посилаючись на наступне.
Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Компанія Донбуд» від 13.12.2012 року він був призначений директором ТОВ «Компанія Донбуд».
14 липня 2013 року йому стало відомо що у провадженні господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом ТОВ «Компанія Донбуд» до ТОВ «Торгова група «ПРАЙД», ТОВ «Єнакієвське АТП» про визнання недійсним загальних зборів учасників товариства від 16.12.2013 року через те, що він на той час був звільнений з посади директора ТОВ «Компанія Донбуд» №28/2012 року і не був наділений повноваженнями вчиняти певні дії в інтересах цього товариства.
З зазначеного протоколу він побачив, що начебто 14.12. 2012 року були скликані та проведені загальні збори учасників ТОВ «Компанія Донбуд» за участю лише одного учасника - ТОВ «Алматрейд», який володіє 65% голосів, якими він був звільнений за п.1 ст. 41 КЗпП України з 15.12.2012 року та призначений новий директор ОСОБА_2 Конкретні підстави звільнення в протоколі зазначені не були. Він особисто на цих зборах присутнім не був, протокол не підприсував, його підпис підроблений.
15.12.2012 року з цих підстав він звернувся з нотаріально посвідченою заявою до міліції.
Вважає, що відповідачем, крім викладеного, не дотриманий порядок скликання зборів.
Рішенням Куйбишевського районного суду міста Донецька від 06 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» про визнання протоколу зборів незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визнано, що грубе порушення позивачем як директором ТОВ «Компанія Донбуд» своїх трудових обов»язків в судовому засіданні об»єктивного підтвердження не знайшло. Однак, встановивши, що трудова книжка позивача у відповідача не зберігалася, а наказ про звільнення взагалі не оформлювався, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 233 КЗпП України та відмовив в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач пропустив трьох місячний строк, який відрахував з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, визнавши цим днем дату протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Компанія Донбуд» №28/2012 від 14.12.2012 року, проігнорувавши при цьому нотаріально завірену заяву позивача та доводи позивача в судовому засіданні, підтверджені висновком експерта від 28.11.2013 року № 0690, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням підписів ОСОБА_1 Ці докази спростовують висновки суду про обізнаність позивача про його звільнення.
В судовому засіданні апеляційного суду представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Компанія Донбуд» в судове засідання апеляційного суду не з»явився, про день час і місце судового засідання повідомлений належним чином, подав суду клопотання про відкладення судового засідання в зв»язку з тим, що представники відповідача Новакова Л.М. перебуває у щорічній відпусці, а Гумуржи Т.В. направлено у відрядження до м. Києва у Вищий господарський суд України для участі у судовому засіданні з 20.01 по 21.01.2014 року, при цьому до клопотання не додано жодних доказів в підтвердження доводів неможливості явки в судове засідання представника Гумуржи Т.В.( судовий виклик, повідомлення, тощо). Крім того, відповідач є юридичною особу і не позбавлений права направити в суд іншого представника. З наведених підстав неявка представника відповідача в судове засідання визнана судом неповажною, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав, що доводи відповідача про грубе порушення позивачем своїх трудових обов»язків нічим в судовому засіданні об»єктивно не підтверджені і прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані. Але, встановивши в судовому засіданні, що трудова книжка позивача перебувала не в ТОВ «Компанія Донбуд», а на іншому підприємстві, наказу про звільнення позивача не було, а звільнення було оформлено протоколом загальних зборів учасників товариства, застосував до спірних правовідносин строк у 3 місяці, передбачений ст. 233 КЗпП України, відрахувавши його з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а саме з дати протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Компанія Донбуд» №28/2012 від 14.12.2012 року, оскільки з нього вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на зборах та ознайомлений з протоколом. При цьому суд критично поставився до висновку експерта від 28.11.2013 року № 0690, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 виконаний не ним, оскільки при проведенні дослідження досліджувався не оригінал протоколу, а його електрографічна копія.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що протоколом №5 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» від 12 грудня 2012 року, за участю 100% учасників, було прийнято рішення призначити директором товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» ОСОБА_1 з 13.12.2012 року (а.с. 34 т.1).
Відповідно довідки АА №472458 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 104 т.1) ОСОБА_1 зазначений керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд».
З акту від 17.12.2012 року, наданого суду представником відповідача по справі та складеного за участю директора ТОВ «Алматрейд», що є засновником ТОВ «Компанія Донбуд», ОСОБА_7 та директора ТОВ «Компанія Донбуд» ОСОБА_2 вбачається, що ним зафіксований факт відмови передачі ОСОБА_1 призначеному директору ОСОБА_2 фінансово-бухгалтерської документації, документації по особовому складу працівників, розпорядчої та засновницької документації підприємства (а.с. 145 т.1).
Ч.ч. 2,3 ст. 24 КЗпП України передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
Дослідивши перелічені докази, судова колегія приходить до висновку, що на підставі протоколу про призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ «Компанія Донбуд» відповідного наказу або розпорядження не видавалося, але він фактично був допущений до виконання обов»язків директора на підставі прийнятого засновниками рішення.
Протоколом №28/2012 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» від 14 грудня 2012 року, за участю одного учасника ТОВ «АЛМАТРЕЙД» 65%, було прийнято рішення звільнити директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» ОСОБА_1 згідно п.1 ст. 41 КЗпП України з 15.12.2012 року. На посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» призначено ОСОБА_2.( а.с. 33 т.1).
З позовної заяви позивача вбачається, що підставою його вимог є грубе порушення відповідачем трудового законодавства, поєднане з фальсифікацією протоколу загальних зборів учасників в частині підробки його підпису, тому порядок скликання зборів учасників товариства судом не досліджується.
П.1 ст. 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених ст. 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірвано також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов»язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізіонної служби та органів державного контролю за цінами.
Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
П. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов»язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
В протоколі №28/2012 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» від 14 грудня 2012 року не зазначено, яке саме порушення допустив ОСОБА_1, тому суд позбавлений можливості надати йому оцінку, також не зазначена наявність шкоди від дій ОСОБА_1, тому колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції в тій частині, що доводи відповідача про грубе порушення позивачем як директором ТОВ «Компанія Донбуд» своїх трудових обов»язків нічим не підтверджені, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані.
Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог та застосування до спірних правовідносин строку у 3 місяці, передбаченого ст. 233 КЗпП України та відрахування його з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а саме з дати протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Компанія Донбуд» №28/2012 від 14.12.2012 року, оскільки такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах КЗпП України.
Ч.1,2 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку іт провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов»язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.
Ч.1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
В судовому засіданні встановлено, і цю обставину не заперечували обидві сторони по справі, що трудова книжка ОСОБА_1 на ТОВ«Компанія Донбуд» не знаходилась, а перебувала за його основним місцем роботи в ТОВ « Авто-експрес» (а.с. 54-58 т.1).
Обидві сторони в судовому засіданні визнавали, що копія наказу про звільнення ОСОБА_1 взагалі не вручалася.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про можливість заміни вручення наказу про звільнення на факт присутності на зборах учасників, на яких було прийнято рішення про звільнення, та можливість застосування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення, відраховуючи його з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а саме з дати протоколу загальних зборів учасників.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку. Оскільки ОСОБА_1 в порушення ч.2 ст. 47 КЗпП України в день звільнення не був виданий наказ про звільнення, а трудова книжка не перебувала на підприємстві взагалі, то при зверненні в суд з позовною заявою ним не був порушений місячний строк, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України, який повинен відраховуватися саме з дня вручення наказу про звільнення.
Посилання позивача на висновок експерта № 0690 від 28.11.2013 року Київської незалежної судово-експертної установи про те, що підпис від імені ОСОБА_1, зображення якого міститься в рядку «____ ОСОБА_1.» в електрографічній копії протоколу № 28/2012 загальних зборів ТОВ «Компанія Донбуд» від 14.12.2012 виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підписів ОСОБА_1 (а.с. 11-15 т.2) ; на нотаріально посвідчену заяву (а.с.8 т.1); на заяву в райвідділ міліції та постанову про закриття кримінального провадження (а.с.59-62 т.1), колегія суддів вважає недоцільним, оскільки ці обставини не мають вирішального значення для спору.
Статтею 235 ч.2 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
В судовому засіданні встановлено, що заробітна плата позивачу на ТОВ «Компанія Донбуд» не виплачувалась взагалі.
Згідно штатного розкладу (а.с. 39 т.1) посадовий оклад на 13.12.2012 року директора складав 1400 гривень. В позовних вимогах ОСОБА_1 здійснив розрахунок саме з цієї суми та просить стягнути на його користь заробітну плату с дня незаконного звільнення по день подання позову в суд.
Таким чином, станом на день подання позову в суд час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 складає 13 днів грудня 2012 року, 7 місяців та 2 дні у серпні.
Так, середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів, складає:
1400 (грн.) : 21 (робочий день у грудні 2012 року) Х 13 (днів) = 866,67 (грн.) - за грудень місяць 2012 року
1400 (грн.)Х 7(місяців)= 9800(грн.)- з січня по липень місяць 2013 року
1400 (грн.): 22(робочі дні у липні 2013 рокуХ 2(дні)= 127,27 (грн.)- за серпень місяць 2013 року,
а взагалі : 866,67 грн.+ 9800 грн.+127,27 грн.= 10793,94 гривень.
Оскільки незаконне звільнення позивача привело до порушення його законних прав, то у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України з відповідача на його користь підлягає стягненню моральна шкода, яка з урахуванням вимог розумності та справедливості визначається судом у розмірі 500 грн.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволенню вимог позивача.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача ТОВ«Компанія Донбуд» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 344,10 гривень.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Куйбишевського районного суду міста Донецька від 06.12.2013 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» задовольнити частково.
Визнати незаконним протокол загальних зборів учасників ТОВ «Компанія Донбуд» №28/2012 від 14.12.2012 року в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України з посади директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» з 15 грудня 2012 року.
Поновити ОСОБА_1 на роботі з 15 грудня 2012 року на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд».
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 10793 ( десять тисяч сімсот дев'яносто три) гривні 94 копійки, без відрахування податків та інших обов'язкових платежів , компенсацію за заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 500 (п»ятьсот) гривень, а взагалі 11293 ( одинадцять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 94 копійки.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Донбуд» на користь держави судовий збір в розмірі 344,10 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Судді