ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2014 року Справа № 904/9732/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Павловського П.П.-доповідача

суддів: Науменка І.М., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від відповідача: Кравцов О.В., довіреність № 57 від 23.04.12, представник;

представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2014 року

по справі № 904/9732/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним кредитного договору № 180408-КЛВ від 18.04.2008р.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсним кредитного договору №180408-КЛВ від 18.04.2008р.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на не відповідність оспорюваного кредитного договору вимогам законодавства, оскільки в силу приписів ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, тип процентної ставки визначається кредитним договором, однак, умовами кредитного договору не передбачено тип процентної ставки. При укладанні кредитного договору відповідачем не надано позичальнику підтвердження наявності генеральної ліцензії, а також письмового дозволу Національного Банку України на операції з валютними цінностями. Банк не надав позичальнику повної та достовірної інформації стосовно банківського продукту, що є порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів". До виключної компетенції загальних зборів товариства належить право укладення кредитних договорів (угод), інших договорів з залученням фінансових ресурсів, договорів застави, іпотеки, договорів з надання та /або отримання позики, тощо на суму, що перевищує 5 000 000 грн., однак оспорюваний кредитний договір зі змінами і додатками підписано Головою Правління-Президентом, тобто не уповноваженою на те особою.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.14р. у справі № 904/9732/13 (суддя Мілєва І.В.)в задоволенні позову відмовлено.

Обґрунтуванням даного рішення стало те, що зміст кредитного договору та додаткових угод до нього не суперечить ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, чинним на час його укладення.

До того ж, на момент укладання кредитного договору та додаткових угод до нього у відповідача були в наявності відповідні ліцензії та дозволи Національного банку України для надання банківських та інших фінансових послуги в іноземній валюті.

Протоколом зборів було ухвалено укласти з Банком "Кредит-Дніпро" кредитний договір у сум 1000000,00 (один мільйон) доларів США, підписання кредитного договору доручити голові правління - президенту ТОВ "Веста-Пласт" Кротову О.І. Тобто Кротов О.І. був уповноважений на його підписання.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнанням недійсним кредитного договору №180408-КЛВ від 18.04.2008р.

Не погодившись з рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог посилається на:

- невідповідність умов кредитного договору вимогам ст. 1056-1 ЦК України;

- невідповідність кредитного договору положенням Закону України «Про захист прав поживачів»;

- невідповідність умов кредитного договору вимогам ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

- підписання кредитного договору з боку ТОВ «Веста-Пласт» не уповноваженою особою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.14р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Представник ТОВ «Веста-Пласт» не використав своє право бути присутнім у судовому засіданні, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Банком надано відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Веста-Пласт», в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 24.03.14р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши у судовому засіданні присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, перевірив правильність висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, повноту їх дослідження судом першої інстанції та юридичну оцінку, і прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2008р. між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "Кредит-Дніпро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт" було укладено кредитний договір №180408-КЛВ (далі-договір). (а.с. 11-14)

В укладеному договорі сторони погодили, що Банк, на умовах цього договору, відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію в національній валюті України та/або доларах США в межах загальної суми 1000000 (один мільйон) доларів США, з частковою конвертацією у гривню та/або долари США, а позичальник зобов'язується повернути кредити не пізніше 16 квітня 2009 року та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах. Передбачених цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Законом України від 22.09.2011р. № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" внесено зміни до ст.1056-1 Цивільного кодексу України, зокрема частини 1,2 викладено у наступній редакції: "1.Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. 2.Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів."

Як вірно встановлено судом першої інстанції, кредитний договір №180408-КЛВ між позивачем було укладено 18.04.2008р., останній договір про зміну кредитного договору датовано 04.07.2011р., тобто до набуття чинності нормою закону про необхідність зазначення у договорі типу процентної ставки.

В силу вимог ч.1,2 ст.5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже судова колегія погоджується з тим, що зміст кредитного договору та додаткових угод до нього не суперечить ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, чинним на час його укладення.

Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У розумінні ст. 533 Цивільного кодексу України - грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною 2 ст.198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства визначені Декретом Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 (далі-Декрет).

У ст.1 Декрету визначено, що іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України (ч.2 ст.2 Декрету).

Частинами 1,2 ст.5 Декрету визначено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Національний банк України видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування (ч.1ст.11 Декрету).

Згідно до ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать, зокрема: видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства.

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Так, ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Проте, матеріали справи містять: - Банківську ліцензію №70, видану Закритому акціонерному товариству комерційному банку "Кредит-Дніпро" Національним банком України 24.12.2002р., на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пунктами 5-11 ч.2 ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність" (а.с.90); - Дозвіл №70-2, виданий Закритому акціонерному товариству комерційному банку "Кредит-Дніпро" Національним банком України 14.07.2006р. на право здійснення операції, визначених пунктами 1-4 ч.2, ч.4 ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність", та Додаток до дозволу, який визначає перелік операцій, які має право здійснювати Закрите акціонерне товариство комерційний банк "Кредит-Дніпро" (а.с.90); - Банківську ліцензію № 70 від 13.10.2011р., видану Публічному акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" Національним банком України, на право виконання банківських операцій, визначених ч.3 ст. 47 Закону "Про банки і банківську діяльність" (а.с.91); - Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 13.10.2011р. №70, видану Публічному акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" Національним банком України, на право здійснення валютних операцій згідно з додатком, а також відповідний додаток до Генеральної ліцензії №70 (а.с.91).

З огляду на наведене на момент укладання кредитного договору та додаткових угод до нього у відповідача були в наявності відповідні ліцензії та дозволи Національного банку України для надання банківських та інших фінансових послуги в іноземній валюті.

Таким чином, посилання ТОВ «Веста-Пласт» на відсутність підтвердження наявності генеральної ліцензії, а також письмового дозволу Національного Банку України на операції з валютними цінностями є безпідставними.

До того ж, необґрунтованими є посилання скаржника на те, що кредитний договір зі змінами і додатками підписано Головою Правління-Президентом, тобто не уповноваженою на те особою, оскільки до виключної компетенції загальних зборів товариства належить право укладення кредитних договорів (угод), інших договорів з залученням фінансових ресурсів, договорів застави, іпотеки, договорів з надання та /або отримання позики, тощо на суму, що перевищує 5 000 000 грн.

Так, відповідно до ч.1,4 ст.58 Закону України "Про господарські товариства" - вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

З положень п. 7.5 Статуту ТОВ "Веста-Пласт" (в редакції як 2006р. так і 2009р.) вбачається, що прийняття рішення про укладення товариством кредитних договір на суму, що перевищує 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Пунктом 7.9. Статуту ТОВ "Веста-Пласт" передбачено, що виконавчим органом товариства який здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління. Керівником товариства є Голова Правління - Президент за посадою. Голова правління має право без доручення здійснювати дії від імені товариства.

Згідно з п. 7.9.6. Статуту ТОВ "Веста-Пласт" Голова правління має право без доручення діяти від імені товариства, представляти його у відносинах з третіми особами як в Україні так і за кордоном; укладати від імені товариства договори, контракти, угоди і провадити інші дії в інтересах товариства з урахуванням обмежень передбачених цим статутом.

Кредитний договір № 180408-КЛВ від 18.04.2008р. та додаткові угоди до нього зі сторони позичальника підписані головою правління-президентом ТОВ "Веста-Пласт" Кротовим О.І.

За змістом ч.1 ст.60 Закону України "Про господарські товариства", загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Як вірно встановлено судом та слідує з матеріалів справи, протоколом зборів було ухвалено укласти з Банком "Кредит-Дніпро" кредитний договір у сум 1000000,00 (один мільйон) доларів США, підписання кредитного договору доручити голові правління - президенту ТОВ "Веста-Пласт" Кротову О.І. Тобто, Кротов О.І. був уповноважений на його підписання. В подальшому протоколами загальних зборів учасників Кротов О.І. був уповноважений на укладання додаткових угод до кредитного договору. До того ж, на усіх вищевказаних зборах були присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності 100% голосів від загальної кількості, тобто відповідні збори, з огляду на вимоги ч.1 ст.60 Закону України "Про господарські товариства", були повноважними.

Також слід зауважити, що ст.1 Законі України "Про захист прав споживачів" визначено, що термін "споживач" вживається в такому значенні: фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Отже, доводи позивача (скаржника), що йому не надано повної та достовірної інформації стосовно банківського продукту, що є порушенням вимог Закону України "Про захист прав споживачів" є безпідставними.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку, прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, а тому її слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2014. у справі № 904/9732/13- залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Веста-Пласт", м. Дніпропетровськ - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.П. Павловський

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко