ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року Справа № 905/4384/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В., за участю представників:

позивача - Рябченко М.М.

відповідача - Єпішева О.В.

розглянувши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" та Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" на рішення господарського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 138 071,55 грн., 3% річних в розмірі 12040,60 грн. та 14373,07 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року (суддя Шилова О.М.) позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 138071,55 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року рішення суду залишене без змін.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 138 071,55 грн., як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 138 071,55 грн.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" просить скасувати вказані судові рішення в частині відмови в стягнені 3% річних та інфляційних витрат, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 1 червня 2004 року між сторонами у справі був укладений договір постачання електричної енергії №1671/358/011-04, згідно умов якого відповідач постачає електричну енергію позивачу, а позивач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами даного Договору та додатків до нього, що є його невід'ємними частинами (т.1, а.с.8-11).

Також, між сторонами у справі 02.07.2010 року було підписано Додаткову угоду до основного договору, умовами якої передбачено припинення дії основного договору (т.1,а.с. 16).

Станом на 01.11.2010 року та 01.07.2012 року між сторонами у справі були підписані Акти звірки взаємозаборгованості, за якими дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним Договором становить суму 138 071,55грн. (т1, а.с.17-18).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій під час розгляду справи, зазначена сума є попередньою оплатою за ще не спожиту електричну енергію в частині, що не охоплюються дією укладеного Договору після його припинення.

Отже, ця сума була внесена позивачем на підставі Договору, але у зв'язку з припиненням його дії і, тому, підстави знаходження у відповідача цієї суми відповідно відпали.

Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою №011-01-3467 від 30.04.2013 року, в якій просив повернути отримані в якості передплати за укладеним Договором грошові кошти в сумі 138071,55 грн. (т.1, а.с.23, 66).

Оскільки відповідач не повернув грошові кошти в розмірі 138071,55 грн., отримані в якості передоплати за розірваним в подальшому Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду, вважаючи, що після розірвання Договору підстави знаходження у відповідача зазначеної суми відпали.

За змістом п.1.2 ПКЕЕ електрична енергія (активна) - енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Змістом п.2 Додатку №5 до Договору "Порядок розрахунків", передбачено внесення авансових платежів, виходячи з очікуваного обсягу споживання електричної енергії на поточний розрахунковий період.

Порядку зарахування невикористаної попередньої оплати та остаточного розрахунку за попередній розрахунковий період умовами цього Додатку не визначено.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, підстава для набуття спірних грошових коштів відпала і зобов'язання щодо постачання електричної енергії на зазначену суму не може бути виконано внаслідок припинення дії умов укладеного між сторонами у справі Договору. Факт повернення відповідачем позивачеві суми цих грошових коштів належним чином не встановлений.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно прийшов до висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 138 071,55 грн. безпідставно набутих грошових коштів і, відповідно до вимог закону, правильно задовольнив позовні вимоги позивача в цій частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

Суд, також вважає, що судами попередніх судових інстанцій обгрунтовано відмовлено в задоволені позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14 373,07 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 12 040,60 грн., оскільки в даному випадку грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України у відповідача відсутнє.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Доводи скаржників, викладені у касаційних скаргах, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 28 листопада 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Грек Б.М.

Палій В.В.