Справа № 2-462/2007

Провадження № 22ц/782/1281/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20 березня 2014 року Суддя судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області Соловей Р.С., розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 07 травня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Брянківської територіальної громади про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2007 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 02.02.2001 р. між нею та ОСОБА_3.

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено: визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 як покупцем та ОСОБА_3 як продавцем, дійсним та визнано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1, який не брав участі у справі, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення, як незаконне, та новим рішенням відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог. Він вважає, що оскаржуваним рішенням порушено його право на спірну квартиру як на спадкове майно. Його (апелянта) батько ОСОБА_4, тобто син ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 році, тобто до прийняття судом оскаржуваного рішення, а баба ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р. Апелянт зазначає, що про існування оскаржуваного рішення дізнався лише 19.02.2014 р., а на час ухвалення оскаржуваного рішення був неповнолітнім, у зв'язку з чим просив визнати причини пропуску строку поважними. Крім того, апелянт зазначає, що у оскаржуваному рішенні прізвище його баби помилково вказано як ОСОБА_3 замість правильного ОСОБА_3.

При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом було вивчено матеріали справи та, у відповідності до вимог ч.1 ст.297 ЦПК України, встановлено відсутність підстав для цього, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 292 Цивільного процесуального кодексу України передбачає право оскарження у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, окрім сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, також особами, що не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Апелянт вважає, що оскаржуваним судовим рішенням порушено його право як спадкоємця на спадкове майно, тобто на спірну квартиру, з чим погодитись не можна.

Згідно із частиною першою статті 1216 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1268. ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Внуки, правнуки спадкодавця, як передбачено ч. 1 ст. 1266 ЦК України, спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Натомість, на час смерті баби апелянта ОСОБА_3 та його батька ОСОБА_4 діяв Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р., який втратив чинність з 01.01.2004 р.

Згідно із ст. 525 цього кодексу часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Як передбачалось частиною 1 статті 529 ЦК України 1963 р., при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Частина 2 вказаної статті встановлювала, що внуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України 1963 р. для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, отже прийняття спадщини було правом спадкоємця.

Як передбачено п. 4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу, який набрав чинності з 01.01.2004 р., цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм Цивільного кодексу Української РСР та діючого Цивільного кодексу України, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 не міг бути внук ОСОБА_1, оскільки на час смерті ОСОБА_3 був живий його батько, син спадкодавця, ОСОБА_4, який був спадкоємцем першої черги.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_4 Натомість з наданих до апеляційної скарги копій документів не вбачається, що ОСОБА_4 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, зокрема, у вигляді квартири за вказаною вище адресою, а також не вбачається, що ним оспорювалось право ОСОБА_2 на вказану квартиру. Оскаржуваним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 продала квартиру за розпискою від 02.02.2001 р., тобто розпорядилась своїм майном до своєї смерті.

Отже, якщо були б підстави вважати спірну квартиру спадковим майном, то за змістом апеляційної скарги та доданих до неї копій документів відсутні підстави вважати, що у апелянт є право вимоги щодо цього майна.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає доводи апелянта щодо порушення оскаржуваним рішенням його прав як спадкоємця такими, що не заслуговують на увагу. Оскаржуваним рішенням не вирішувалось питань щодо будь-яких прав та обов'язків апелянта.

Як роз'яснено у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.

Керуючись ст. 297, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 07 травня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Брянківської територіальної громади про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Суддя: